Фамилию «Жилин» автор дал своему герою как характеристику – крепкий и физически и морально, выносливый. Портрет офицера складен: он невысок ростом и строен, ловок и достаточно вынослив. Фамилия героя и его описание сразу дают понять, что такой человек выбраться из любой, даже самой сложной ситуации. Благодаря своему живому характеру, доброму сердцу и «золотым» рукам Иван легко завоёвывает уважение окружающих, даже врагов. Его непокорный и сильный характер, а также оптимистический настрой и вера в себя не дают смириться с положением пленного. Данный персонаж на протяжении всего произведения вызывает только положительные эмоции и полностью располагает читателя к себе. Жилин обладает твёрдым внутренним стрежнем, а каждый его поступок пропитан отвагой. Именно это и ему выжить. При образа Ивана в своём произведении, Л.Н. Толстой пытается показать, на что человек, обладающий сильным характером и что самое главное, верой в себя. Любая преграда становится преодолимой, нужно приложить лишь некоторое усилие.
1. "Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім".
2. "Поїзд летів, повний людського гаму".
3. "Врешті ми вдома".
4. "Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною".
5. "А люди йдуть ... Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов".
6. "Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах, і скаче на них довга кудлата вовна".
7. "На небі сонце — серед нив я. Більш нікого".
8. "Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка".
9. "Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість, — і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе".
10. "Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут".
11. "Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю".
12. "Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри".
13. "З-під старої сторінки життя визирала нова і чиста — і невже я хотів би знати. Що там записано буде?"
14. "Ми таки стрілись на ниві — і мовчки стояли хвилинку — я і людина".
15. "Я не тікав; навпаки, ми навіть почали розмову, наче давні знайомі".
16. "Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає..."
Портрет офицера складен: он невысок ростом и строен, ловок и достаточно вынослив. Фамилия героя и его описание сразу дают понять, что такой человек выбраться из любой, даже самой сложной ситуации.
Благодаря своему живому характеру, доброму сердцу и «золотым» рукам Иван легко завоёвывает уважение окружающих, даже врагов. Его непокорный и сильный характер, а также оптимистический настрой и вера в себя не дают смириться с положением пленного.
Данный персонаж на протяжении всего произведения вызывает только положительные эмоции и полностью располагает читателя к себе.
Жилин обладает твёрдым внутренним стрежнем, а каждый его поступок пропитан отвагой. Именно это и ему выжить.
При образа Ивана в своём произведении, Л.Н. Толстой пытается показать, на что человек, обладающий сильным характером и что самое главное, верой в себя. Любая преграда становится преодолимой, нужно приложить лишь некоторое усилие.
"Intermezzo" Михайла Коцюбинського
Цитатний план
1. "Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім".
2. "Поїзд летів, повний людського гаму".
3. "Врешті ми вдома".
4. "Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною".
5. "А люди йдуть ... Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов".
6. "Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах, і скаче на них довга кудлата вовна".
7. "На небі сонце — серед нив я. Більш нікого".
8. "Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка".
9. "Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість, — і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе".
10. "Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут".
11. "Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю".
12. "Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри".
13. "З-під старої сторінки життя визирала нова і чиста — і невже я хотів би знати. Що там записано буде?"
14. "Ми таки стрілись на ниві — і мовчки стояли хвилинку — я і людина".
15. "Я не тікав; навпаки, ми навіть почали розмову, наче давні знайомі".
16. "Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає..."