Задание 9. ( )А)О ком идет речь: «... Длинные и черные, как уголь, волосы, неприбранные, растрепанные, лезли из-под темного, наброшенного
на голову покрывала»
Б) Оком идет речь «... Впереди перед другими понесся витязь всех бойчее, всех
красивее. Так и летели черные волосы из-под медной его шапки; вился завязан-
ный на руке дорогой шарф...»
номер девять. У меня всего несколько минут .

 1. Краткое описание главного героя и его ремесла. Герой увлекается браконьерством и убивает рыбу в больших количествах.

2. Встреча с неизвестной рыбой огромных размеров, которая вызывает у Игнатьича неоднозначные эмоции. Он, то хочет скорее убить ее, то ему становится стыдно за свои мысли.

3. Рыбак пытается убить рыбу, замахиваясь на нее топором, но в итоге оказывается вместе с ней в речной ловушке.

4. Герой начинает понимать, что это не просто рыба, а царь-рыба, о которой его предупреждал дед.

5. Мужчина начинает жалеть обо всех своих проступках, которые он когда-либо совершал в жизни. Он просит прощения у Бога и молит его о

6. Молитвы Игнатьича сработали, и вместе с сетями царь-рыба уплыла вдаль.

Поезія Ігоря Калинця надзвичайно яскрава і самобутня. У ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. Душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. У них — пам'ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина. У них живуть воєдино злиті язичництво і християнство.
Коли я читала поезію І. Калинця "Писанка", то неначе гойдалась у якомусь казковому промінні. Було таке відчуття, що це я сама перед святим Великоднем стежу, як
Виводить мама дивним писачком
По білому яйці воскові взори.
Мандрує писанка по мисочках
Із цибулинним золотим узваром.
І вже не прості писанки лежать перед моїми очима, а "ясні сонця", схожі на "дивовижний світ". Таким він може бути тільки в дитинстві, коли все здається чарівним:
...буяють буйно квіти у росі,
олені бродять в березневім соці.
Може, це навіяно символом самої писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового циклу життя, його "дитинство". Тож дитинство і писанка, мені здається, дуже близькі між собою своєю духовністю. Тому так бентежить цей вірш і примушує прочитати його не один раз.
Але мене найбільше вразив образ матері, яка дала життя поетові. З її рук у "Писанці" виходять народжені її талантом "згустки сонця". І раптом я зрозуміла: мати — це початок усього на землі. Вона народжує людину, запалює в ній чистий вогонь духовності і краси. Тієї святої писанкової краси, яку оспівав і возвеличив у своїй поезії Ігор Калинець. Мені назавжди закарбується у пам'яті казковий символ: "ясні сонця" — писанки у натруджених маминих долонях.