Максим Яценко, рідний дядько Петруся Попельського відіграв важливу роль у формуванні особистості головного героя повісті.
Портрет Максима Яценка: (...в коротко остриженных волосах дяди Максима уже пробивалась серебристая проседь. Плечи от постоянного упора костылей поднялись, туловище приняло квадратную форму угрюмо сдвинутые брови, стук костылей и клубы табачного дыма, которыми он постоянно окружал себя, не выпуская изо рта трубки, — все это пугало посторонних...в большой квадратной голове, покрытой щетиной густых волос)
На ярмарку його пам'ятали скандалістом і забіякою. Матері боялися за своїх синів, товаришів Максима.
Зі шляхтичами був зверхнім, не любив вести з ними люб’язні розмови. Простим людям вибачав навіть грубощі, ставився до них прихильно.
У свій вільний час він багато читає, пише статті та не відвідує світське товариство.
Для ньго життя – це боротьба.
З до дядька Максима, головний герой ввійшов у реальне життя. Він пройшов тими шляхами, якими йде його народ, і разом із народом відкривав для себе не тільки великі страждання, а й мудрість і красу людських взаємин. Це до йому по-іншому подивитися на себе й на свою сліпоту.
Жил в маленькой шведской деревушке шкодливый и проказливый мальчишка нильс. дразнил гусей, стрелял из рогатки по воробьям, разорял птичьи гнезда, кидался в коров камнями, больно дергал кота за хвост, и все его шалости сходили ему с рук. но вот жестокая шутка над лесным гномом не прошла для нильса даром. гном не дал себя в обиду и заколдовал озорника, сделав его маленьким человечком, его росточком с гнома. пусть сам почувствует, каково это быть таким маленьким и беззащитным! вот тогда и досталось нильсу на орехи и от воробьев, и от кота. в это время мимо пролетала стая диких гусей, своими насмешками они сманили со двора гусака мартина с собой в лапландию. ухватившись за гуся, улетел и нильс. в первую же ночь нильс спас гуся из стаи от лиса. в гуси разрешили маленькому человечку и гусю лететь с ними. вот так и началось чудесное путешествие нильса хольгерсона из вестменхёга с дикими гусями. но не просто путешествие, а настоящие приключения. нильс жителям старинного замка избавиться от набега серых крыс, спас семью медведей от охотников, вернул белке выпавшего из гнезда бельчонка. за время путешествия подружился со множеством зверей и птиц. узнал нильс и как снять наложенное на него проклятие. только став маленьким, нильс понял сколько бед и обид приносил он своими шалостями. вместе с мартином и его семьей нильс вернулся домой к родителям настоящим человеком. сняв с себя заклятие гнома, он стал жить своей прежней человеческой жизнью, но больше никогда не обижал зверей и птиц, уважал родителей. сойдет?
ответ
Максим Яценко, рідний дядько Петруся Попельського відіграв важливу роль у формуванні особистості головного героя повісті.
Портрет Максима Яценка: (...в коротко остриженных волосах дяди Максима уже пробивалась серебристая проседь. Плечи от постоянного упора костылей поднялись, туловище приняло квадратную форму угрюмо сдвинутые брови, стук костылей и клубы табачного дыма, которыми он постоянно окружал себя, не выпуская изо рта трубки, — все это пугало посторонних...в большой квадратной голове, покрытой щетиной густых волос)
На ярмарку його пам'ятали скандалістом і забіякою. Матері боялися за своїх синів, товаришів Максима.
Зі шляхтичами був зверхнім, не любив вести з ними люб’язні розмови. Простим людям вибачав навіть грубощі, ставився до них прихильно.
У свій вільний час він багато читає, пише статті та не відвідує світське товариство.
Для ньго життя – це боротьба.
З до дядька Максима, головний герой ввійшов у реальне життя. Він пройшов тими шляхами, якими йде його народ, і разом із народом відкривав для себе не тільки великі страждання, а й мудрість і красу людських взаємин. Це до йому по-іншому подивитися на себе й на свою сліпоту.
Объяснение: