Світ О. Генрі розмаїтий і багатий. Його герої — прості люди: художники, продавщиці, дрібні службовці. У них часто немає грошей, вони живуть у бідних кварталах, але все одно приваблюють і цікавлять читачів. Чому ось уже скільки років тори письменника не втрачають своєї популярності? Спробуємо розгадати секрет О. Генрі на прикладі декількох його новел. Молоді художниці Сью та Джонсі, які оселилися в невеликому кварталі Гриніч-Вілідж, зіткнулися з певними труднощами. Дівчата жили бідно, а восени Джонсі раптово захворіла на пневмонію. Невідомо, чим би закінчилася історія хвороби Джонсі, якби не старий Берман, котрий намалював на стіні листок плюща. Зрозумівши безвихідь становища Джонсі, він вирішив врятувати бідну дівчину, пожертвувавши своїм власним життям. Мабуть, кожний, хто прочитав новелу О. Генрі, зрозумів, що таке справжнє співчуття й милосердя, що треба бути уважнішими до тих, хто поруч, вчитися «бачити» серцем. Герої іншої новели О. Генрі «Дари волхвів» Джим і Делла пожертвували один заради одного тим найдорожчим, що в них було. Як відомо, волхви принесли дари немовляті Ісусу Христу від щирого серця. Делла відрізала і продала волосся, щоб купити ланцюжок для годинника Джима, а Джим продав батьківський годинник, щоб купити гребінці для розкішного волосся Делли. Вони це зробили в ім'я любові. Молоді люди чисті душею, як діти. Саме так автор називає їх, захоплюючись їхнім вчинком. Джим і Делла мудрі серцем. Тому вони і є волхвами.
В стихотворении “Забытая деревня” представлена крестьянская тема. Первоначальное название — “Барин”. В тексте отсутствуют слова “забытая” и “деревня”. В.И. Даль определяет слово “деревня” так: “крестьянское селение, в котором нет церкви”. Церковь, тем не менее, имеется (см. последнюю строфу), из чего можно заключить, что более точным названием было бы “Забытое село”. У бурмистра Власа бабушка Ненила Починить избенку лесу попросила. Отвечал: нет лесу, и не жди — не будет! ’’Вот приедет барин — барин нас рассудит, Барин сам увидит, что плоха избушка, И велит дать лесу”, — думает старушка. Бурмистр — староста из крестьян, назначаемый помещиком. Получив власть над равными себе, он мог и злоупотреблять ею (см., например, рассказ Тургенева “Бурмистр” из цикла “Записки охотника”). Бурмистр по имени Влас появится на страницах “Кому на Руси жить хорошо” и окажется добросовестным и заботливым старостой. Бабушка Ненила (и далее в этом же стихотворении Наташа) — продолжение темы тяжелой женской доли, намеченной в рассмотренных выше стихотворениях. Первое полустишие четвертой строки — “Вот приедет барин” — сквозной мотив, который возобновится точно в тех же позициях второй и третьей строф. Во второй строфе обидчик крестьян — “лихоимец”, то есть здесь скорее всего взяткодатель, подкупивший чиновников, которые незаконно оформили его право владения участком земли, принадлежавшей крестьянам “забытой деревни”. Тем ничего не остается, как надеяться на своего помещика: “Вот приедет барин” — и справедливость должна быть восстановлена, виновных накажут. Эти ключевые слова пока не произнесены вслух: и Ненила, и крестьяне только “думают” об этом как о единственном шансе поправить свое положение. Полюбил Наташу хлебопашец вольный, Да перечит девке немец сердобольный. Главный управитель. “Погодим, Игната, Вот приедет барин!” — говорит Наташа.
Молоді художниці Сью та Джонсі, які оселилися в невеликому кварталі Гриніч-Вілідж, зіткнулися з певними труднощами. Дівчата жили бідно, а восени Джонсі раптово захворіла на пневмонію. Невідомо, чим би закінчилася історія хвороби Джонсі, якби не старий Берман, котрий намалював на стіні листок плюща. Зрозумівши безвихідь становища Джонсі, він вирішив врятувати бідну дівчину, пожертвувавши своїм власним життям.
Мабуть, кожний, хто прочитав новелу О. Генрі, зрозумів, що таке справжнє співчуття й милосердя, що треба бути уважнішими до тих, хто поруч, вчитися «бачити» серцем.
Герої іншої новели О. Генрі «Дари волхвів» Джим і Делла пожертвували один заради одного тим найдорожчим, що в них було. Як відомо, волхви принесли дари немовляті Ісусу Христу від щирого серця. Делла відрізала і продала волосся, щоб купити ланцюжок для годинника Джима, а Джим продав батьківський годинник, щоб купити гребінці для розкішного волосся Делли. Вони це зробили в ім'я любові. Молоді люди чисті душею, як діти. Саме так автор називає їх, захоплюючись їхнім вчинком. Джим і Делла мудрі серцем. Тому вони і є волхвами.