Ще кілька десятків років тому мало хто в нашій країні міг уявити, наскільки доступними та зручними можуть бути досягнення новітніх високих технологій. сьогодні майже в усіх родинах із середнім та високим достатком є ій персональний комп'ютер, найчастіше підключений до мережі інтернет. із великим задоволенням ми користуємося маленьким кишеньковим комп'ютером — мобільним телефоном, який дає можливість у будь-який момент зв'язатися з потрібною людиною. новий час змінює свідомість, прискорюються процеси ізації. проте кожне наукове відкриття, кожна технічна новація призводить до наслідків печальних. особливо коли ультрасучасна технологія стає заручником недобрих людських намірів або просто потрапляє до рук неуків, бездарностей, , невідповідальних людей. наприклад, наприкінці xx ст. в україні "мирний" атом став причиною радіаційного забруднення великої території родючої землі, тяжких захворювань та смертей людей. наслідки чорнобильської катастрофи остаточно не зникнуть із поколінням її очевидців, а будуть проявлятися у вигляді генетичних мутацій та погіршення стану здоров'я онуків тих, хто вважав пожежу на атомній станції не таким уже й великим лихом та свято вірив у всемогутність радянського уряду. у середині xx ст. над японськими містами хіросімою та нагасакі було проведено жахливий за своїми наслідками експеримент. кожна людська смерть — це страшна трагедія. ці дві події пов'язані між собою багато чим, хоча схематично цей зв'язок можна зобразити так: наукове відкриття — людське страждання і смерть. постає одвічне питання: хто винен? безперечно, винні ті, хто ухвалив рішення та здійснив атомне бомбардування, ті, хто своєчасно не зреагував на пожежу в атомному реакторі. але найбільша провина і відповідальність лежить на тих, хто "подарував" людству можливість користуватися тим самим атомом. талановитий науковець завжди дивиться на світ не так, як інші: він здатен побачити невидимі іншим закономірності, маніпулювати найрізноманітнішою інформацією, проводити досліди, експерименти. результатом цієї діяльності є відкриття, які, у свою чергу, можуть принести людству користь або шкоду. проблема відповідальності вчених за свої наукові відкриття своєрідно розкривається у п'єсі б. брехта "життя галілея".
Если речь о редком животном, то нужно говорить о краснокнижных животных. Это животные популяция которых малочисленна, поэтому находится под охраной государства. Для них выделены заповедники, на них запрещена охота.
В первую очередь нужно рассказать о снежном барсе. Их популяция в природе составляет 900 особей во всем мире. В Казахстане их примерно около 100 особей, это критическое количество. Чтобы быть спокойными за жизнь этого прекрасного животного, нужно, чтобы их количество было гораздо больше.
Так как они живут высоко в горах, точное количество животных подсчитать невозможно.
Главное, что им необходимо-это защита от браконьеров и кормовая база, т.е. наличие добычи, допустим, горных козлов, на которых они охотятся.
Снежный барс или ирбис-второе его название является символом Казахстана. Он зачастую становится эмблемой масштабных спортивных соревнований, которые проходят в республике, команды берут в название это животное и используют его изображение на своей эпикировке, в частности, наш хоккейный "Барыс" .
Очень красивый, сильный, мужественный, смелый зверь, хищник, воспетый в наших народных легендах. Храбрых людей сравнивают с барсом, например, батыров и это большой комплимент.
Поэтому необходимо сделать все, чтобы этот живой символ нашей страны был сохранен. Ведь если снежного барса не станет, его глаза закроются навсегда, мир станет скучным.
Если речь о редком животном, то нужно говорить о краснокнижных животных. Это животные популяция которых малочисленна, поэтому находится под охраной государства. Для них выделены заповедники, на них запрещена охота.
В первую очередь нужно рассказать о снежном барсе. Их популяция в природе составляет 900 особей во всем мире. В Казахстане их примерно около 100 особей, это критическое количество. Чтобы быть спокойными за жизнь этого прекрасного животного, нужно, чтобы их количество было гораздо больше.
Так как они живут высоко в горах, точное количество животных подсчитать невозможно.
Главное, что им необходимо-это защита от браконьеров и кормовая база, т.е. наличие добычи, допустим, горных козлов, на которых они охотятся.
Снежный барс или ирбис-второе его название является символом Казахстана. Он зачастую становится эмблемой масштабных спортивных соревнований, которые проходят в республике, команды берут в название это животное и используют его изображение на своей эпикировке, в частности, наш хоккейный "Барыс" .
Очень красивый, сильный, мужественный, смелый зверь, хищник, воспетый в наших народных легендах. Храбрых людей сравнивают с барсом, например, батыров и это большой комплимент.
Поэтому необходимо сделать все, чтобы этот живой символ нашей страны был сохранен. Ведь если снежного барса не станет, его глаза закроются навсегда, мир станет скучным.