Анна точная копия отца. Их с Верой отец татарский князь. Именно Анне передались все его черты. Девушка невысокого роста. Глаза узкие, темного цвета. Лицо характерного монгольского типа с широкими скулами. Широкоплечая. Смотрела на всех с прищуром из-за близорукости. Веселушка и хохотушка. Всегда в центре внимания. Иногда на ее лице появлялась надменность, но высокомерие не отталкивало, наоборот притягивало к ней всех без исключения мужчин. Была в ней какая-то загадка, таинственность. К мужу любовь отсутствовала. Хоть и был он ей противен, но измен в браке не было.Анна обожала жизнь, любила получать яркие впечатления.
Вера.Вся в мать, которая была англичанкой по происхождению. Черты лица утонченные. Лицо холодный фарфор. Фигура высокая, гибкая. Внешне могла показаться неприступной и гордой, но на самом деле женщиной она была доброй и чуткой. Немного большими казались руки, но красота покатых плеч перетягивала внимание на себя. Одевалась Вера элегантно: костюм, шляпка и непременно туфельки.Вера давно замужем. С мужем знакома с детства. Спустя несколько лет брака чувств к супругу не осталось. На смену любви пришли дружба, и привычка быть рядом.Образована. Отучилась в институте благородных девиц в Петербурге. Именно там познакомилась с Женни Рейтер, знаменитой пианисткой, ставшей для нее близкой подругой. Музыкальна. Обожает музыку. Посещает все концерты. Любимый композитор Бетховен. Верит в приметы. Суеверна. Обращает внимание на знаки судьбы. Из тех женщин, для кого число 13 несет особый смысл.
У п’єсі-казці обов’язково є традиційний для авторської та народної казки конфлікт добра і зла, але в даному випадку він виявляється максимально яскраво, визначаючи собою розвиток всіх подій твору. Композиція творів даного жанру досить чітко виділяє всі ті елементи, які є характерними для будь-якого драматичного твору – це експозиція, зав’язка, кульмінація, розв’язка. Вся дія чітко ділиться на сценічні епізоди.
Як і для будь-якого іншого казкового твору, для п’єси-казки є характерним все ті ж казкові два світі. Тут дія зі звичайної реальності переноситься в казкову, і обов’язково ці дві реальності в кульмінаційний момент перетинаються. Носіями конфлікту тут найчастіше виступають головні герої, які обов’язково діляться на негативних і позитивних, в той час як їхні позиції проявляються у вчинках.
Основний засіб створення образу в п’єсі-казці – це мовна характеристика, адже в першу чергу всі персонажі казки є учасниками діалогу. Саме мова героїв розкриває їх найбільш помітні і яскраві властивості, особливості, позитивні і негативні риси натури, характеру, темпераменту. Як правило, такі образи створюються не дуже складними, без конфліктів, рельєфними, щоб дитина могла точно розрізняти, хто поганий, а хто – хороший, чия поведінка є правильною, а чия – гідна виключно осуду і засудження.
У драматичних творах оповідальний початок відсутній, тому читачі про героїв дізнаються виключно за їх словами і діями, дитині надається можливість самостійно оцінювати все, що відбувається, робити відповідні висновки. П’єса-казка, на відміну від інших різновидів казок, дає дитині унікальну можливість глибоко вивчити людський характер, отримати уявлення про хід його думок, основні властивості натури.
Твір здатний розкрити перед дітьми світ людської психіки, що дуже важливо для будь-якої підростаючої особистості, яка дуже жадібно вбирає в себе всі прояви навколишнього світу і тому в такий період необхідно надавати дитині тільки якісну літературу, яка дійсно її навчить хорошому і до розібратися в складнощах людських взаємин. Тому не варто ігнорувати п’єси-казки, думаючи, що дитині вони будуть нецікаві або вона їх не зрозуміє – як раз навпаки, діти люблять цей жанр і з радістю будуть пізнавати світ взаємин людей.
Анна точная копия отца. Их с Верой отец татарский князь. Именно Анне передались все его черты. Девушка невысокого роста. Глаза узкие, темного цвета. Лицо характерного монгольского типа с широкими скулами. Широкоплечая. Смотрела на всех с прищуром из-за близорукости. Веселушка и хохотушка. Всегда в центре внимания. Иногда на ее лице появлялась надменность, но высокомерие не отталкивало, наоборот притягивало к ней всех без исключения мужчин. Была в ней какая-то загадка, таинственность. К мужу любовь отсутствовала. Хоть и был он ей противен, но измен в браке не было.Анна обожала жизнь, любила получать яркие впечатления.
Вера.Вся в мать, которая была англичанкой по происхождению. Черты лица утонченные. Лицо холодный фарфор. Фигура высокая, гибкая. Внешне могла показаться неприступной и гордой, но на самом деле женщиной она была доброй и чуткой. Немного большими казались руки, но красота покатых плеч перетягивала внимание на себя. Одевалась Вера элегантно: костюм, шляпка и непременно туфельки.Вера давно замужем. С мужем знакома с детства. Спустя несколько лет брака чувств к супругу не осталось. На смену любви пришли дружба, и привычка быть рядом.Образована. Отучилась в институте благородных девиц в Петербурге. Именно там познакомилась с Женни Рейтер, знаменитой пианисткой, ставшей для нее близкой подругой. Музыкальна. Обожает музыку. Посещает все концерты. Любимый композитор Бетховен. Верит в приметы. Суеверна. Обращает внимание на знаки судьбы. Из тех женщин, для кого число 13 несет особый смысл.
У п’єсі-казці обов’язково є традиційний для авторської та народної казки конфлікт добра і зла, але в даному випадку він виявляється максимально яскраво, визначаючи собою розвиток всіх подій твору. Композиція творів даного жанру досить чітко виділяє всі ті елементи, які є характерними для будь-якого драматичного твору – це експозиція, зав’язка, кульмінація, розв’язка. Вся дія чітко ділиться на сценічні епізоди.
Як і для будь-якого іншого казкового твору, для п’єси-казки є характерним все ті ж казкові два світі. Тут дія зі звичайної реальності переноситься в казкову, і обов’язково ці дві реальності в кульмінаційний момент перетинаються. Носіями конфлікту тут найчастіше виступають головні герої, які обов’язково діляться на негативних і позитивних, в той час як їхні позиції проявляються у вчинках.
Основний засіб створення образу в п’єсі-казці – це мовна характеристика, адже в першу чергу всі персонажі казки є учасниками діалогу. Саме мова героїв розкриває їх найбільш помітні і яскраві властивості, особливості, позитивні і негативні риси натури, характеру, темпераменту. Як правило, такі образи створюються не дуже складними, без конфліктів, рельєфними, щоб дитина могла точно розрізняти, хто поганий, а хто – хороший, чия поведінка є правильною, а чия – гідна виключно осуду і засудження.
У драматичних творах оповідальний початок відсутній, тому читачі про героїв дізнаються виключно за їх словами і діями, дитині надається можливість самостійно оцінювати все, що відбувається, робити відповідні висновки. П’єса-казка, на відміну від інших різновидів казок, дає дитині унікальну можливість глибоко вивчити людський характер, отримати уявлення про хід його думок, основні властивості натури.
Твір здатний розкрити перед дітьми світ людської психіки, що дуже важливо для будь-якої підростаючої особистості, яка дуже жадібно вбирає в себе всі прояви навколишнього світу і тому в такий період необхідно надавати дитині тільки якісну літературу, яка дійсно її навчить хорошому і до розібратися в складнощах людських взаємин. Тому не варто ігнорувати п’єси-казки, думаючи, що дитині вони будуть нецікаві або вона їх не зрозуміє – як раз навпаки, діти люблять цей жанр і з радістю будуть пізнавати світ взаємин людей.
Детальніше - на -