У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань. Самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги. Образи тітки Едлі та дядька Сікстена Опікуни Mio; не любили хлопчиків; крикливі, постійно сердиті; жадібні; не любили дитячого сміху; жорстокі; постійно ображали Mio; байдужі до долі хлопчика. Образ Юм-Юма Зовнішність — хлопчик дев’яти років, із каштановим чубом та карими очима. Соціальне становище — син садівника. Вчинки — готовий прийти на до Риси характеру: добрий, щирий, кмітливий, любить пригоди, веселий, безкорисливий у дружбі, щедрий, підтримає у складній ситуації, вміє берегти таємниці. Образ тата-короля Тато Mio є королем Країни Далекої. Свого сина він шукав дуже давно, а коли знайшов, був невимовно щасливим. Король дуже любить природу та свій сад. Проте, найбільше він любить свого сина і слухати, як він сміється у саду («…Я люблю пташиний спів, люблю музику своїх срібних тополь, але найдужче люблю слухати, як сміється в садку мій син…») Король щедрий і люблячий батько, підтвердженням цього є той факт, що як тільки він дізнався, що Mio любить коней, то подарував синові золотогривого Міраміса. Mio уже не боїться свого батька, він йому цілковито довіряє. («…Хоч би що я зробив, він дивитиметься на мене ласкавими очима так, як дивився тепер…»). Образ Като Като – жорстокий лицар. Вперше про нього Міо почув від Юм-Юма. «І коли він сказав ці слова, навколо ніби дмухнуло крижаним холодом, і Міраміс затремтів. І мене теж обсипало морозом, коли я вимовив ці слова. – Атож, жорстокий лицар Като,- сказав Юм-Юм, а Міраміс заіржав так, що голос його став схожий на крик». Нонно, пастушок, розповів, що його братів забрав Като. «На ці слова Міраміс за вікном так заіржав, наче хто його вперіщив батогом. Усі ягнята злякано кинулись до своїх матерів, а всі вівці забекали так, наче надійшла їхня остання година». Батько-король розповів Міо про Землю Чужинецьку, що там живе лицар Като. «Коли він вимовив його ім’я, по трояндовому садку ніби промчав лихий вихор. Білі пташки поквапились до своїх гнізд. Жалібник голосно закричав і замахав великими чорними крильми. Багато трояндових квіток миттю зів’яло… І тієї миті в срібних тополях загуло, ніби від бурі. Багато листя з них попадало, і коли воно летіло додолу, здавалося, ніби хтось плакав». Хлопчик Їрі розповів, що його сестричку забрав лицар Като. «Коли він вимовив те ім’я, повітря навколо нас стало холодне, мов крижане. Високий соняшник миттю зів’яв і всох, а метелики, що літали навкруги, попадали і вже не підводились». Злий лицар, володар сусіднього королівства, вторгається у мирне життя чарівної країни. І люди не можуть бути щасливі, бо зло поряд. Като не сприймають ні люди, ні природа. Шлях темного лицаря веде до руйнувань та знищення: Мертвий Ліс, неродюча кам’яна земля, Мертве Озеро, голод, отупілі прислужники, темрява. Образ Като — не конкретний персонаж, швидше, частина загального зла. Це символ, алегорія безжалісної сили, яка прагне знищити кожного, хто не схилиться перед нею, не дозволить перетворити себе на бездушного і бездумного виконавця чужої волі. Спочатку образ здається дуже по-верховим та неглибоким, мальованим лише чорною фарбою, найтемнішою на світі. Але сам Като страждає від свого кам’яного серця не менше, ніж його жертви. І ненавидить більше за всіх лицаря Като лише сам Като. Є злочинці, які розуміють, що вони творять зло, у глибині свого серця прагнуть звільнення від лихого вміння. Це ті, хто став жорстоким від страждань, чия душа скам’яніла. Чи не тому Като викрадав дітей та перетворював їх на птахів, що хотів знайти свою душу, не завжди ж він був лихим? Але зло породжує лише зло. Лише вогняний меч здатний розбити міцну оболонку і визволити з полону пташину людської душі.
Охарактеризовать Настю и Митрашу из рассказа "Кладовая солнца" предлагаю так:
Главные герои рассказа - родные по крови брат и сестра. Совсем недавно они остались сиротами: мама ушла из жизни от тяжелой болезни, а отец погиб на войне.
Митраша ⇒ "Ему было всего только десять лет с хвостиком..." - говорится в произведении. Несмотря на свой юный возраст, мальчик очень смышленый и самостоятельный. Быть таким его заставила жизнь: "После родителей все их крестьянское хозяйство досталось детям". Мальчик ухаживал за животными, вел хозяйство. Об этом персонаже можно сказать как о целеустремленном, добром и очень храбром. После смерти волка он стал героем своего села. Настя ⇒ "Митраша был моложе сестры на два года". Это значит, что девочке было двенадцать. Она была старше брата, поэтому чувствовала за него ответственность. Девочка ласково относится к брату. Когда Митраша начинал нервничать, сестричка гладила его по голове и ласково улыбалась. Тогда он переставал сердиться и тоже расплывался в улыбке. Девочка очень нежная, добрая, ответственная и серьезная для своих лет.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/mio-miy-mio-golovni-geroyi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Главные герои рассказа - родные по крови брат и сестра. Совсем недавно они остались сиротами: мама ушла из жизни от тяжелой болезни, а отец погиб на войне.
Митраша ⇒ "Ему было всего только десять лет с хвостиком..." - говорится в произведении. Несмотря на свой юный возраст, мальчик очень смышленый и самостоятельный. Быть таким его заставила жизнь: "После родителей все их крестьянское хозяйство досталось детям". Мальчик ухаживал за животными, вел хозяйство. Об этом персонаже можно сказать как о целеустремленном, добром и очень храбром. После смерти волка он стал героем своего села.
Настя ⇒ "Митраша был моложе сестры на два года". Это значит, что девочке было двенадцать. Она была старше брата, поэтому чувствовала за него ответственность. Девочка ласково относится к брату. Когда Митраша начинал нервничать, сестричка гладила его по голове и ласково улыбалась. Тогда он переставал сердиться и тоже расплывался в улыбке. Девочка очень нежная, добрая, ответственная и серьезная для своих лет.