Твір на тему «Гроші в нашому житті»Колись перед людиною постала проблема. Як вимірювати цінності матеріального світу? Як оцінити працю та вартість вкладу людини у загальний добробут? Тоді людина винайшла гроші.Як і більшість людських винаходів, гроші – це велике добро та велике зло водночас. Спершу розглянемо їхні позитивні риси. За до грошей людина може забезпечити себе житлом, їжею, одягом та іншими необхідними речами. Їй не потрібно все робити самій. Так, програміст виконує свою роботу, яка йому до душі, а одяг та їжу купує в кравця та повара.Коли людина має багато грошей, в неї так само багато можливостей: подорожувати, навчатися в кращих університетах, покращити свою зовнішність за до пластичної операції тощо.Саме тому, що гроші забезпечують численні потреби, багато людей вирішують, що для життя потрібні лише гроші. І вони присвячують своє життя матеріальним цінностям. Гроші поступово затьмарюють їхній розум. Потрібно заробити більше, працювати без відпочинку… А ось є нагода «обдерти» ближнього! Треба скористатися цією нагодою, адже вона вигідна!Людина заради грошей іноді стає здатною на злочин, здатною ризикувати здоров’ям, щастям, волею заради грошей. А родина, кохання, дружба, доброта, порозуміння з оточуючими людьми – все це відсувається на задній план. Або ж взагалі відкидається. Спитаєш: навіщо? Відповість: так гроші потрібні! Оце хочу купити, оце та оце. Адже у всіх воно є! Або навпаки, цього ще ні в кого немає…А тепер спитайте того, хто втратив через гроші здоров’я або сидить у в’язниці, чи варті були гроші їхніх втрат. Він скаже: ні, але тоді я про це не подумав…Люди забувають, що гроші є благом, коли вони служать людині, а не навпаки. Гроші мають бути для людини, а не людина для грошей! Людині даний не один лише матеріальний світ. Є також світ духовних цінностей. Світ доброти, віри, моральних принципів, кохання та поваги до інших. І я вважаю, що ці два світи рівноцінні. Неможливо в суспільстві прожити без грошей. Але зосередитися на самих грошах - це все одно, що відрубати собі одну руку або вкоротити життя наполовину.
Трудно не согласиться с предыдущими рецензентами, что "Алые паруса" это одна из самых прелестных и романтических книг, просто необходимых для прочтения в юности, чтобы в дальнейшем, когда жизнь здорово потреплет человека, выбьет из него наивные надежды и пустые мечтания, в его душе все же сохранялись отзвуки этой романтики и хотя бы маленькая вера в чудо, которое возможно, и в то, что каждый из нас может сотворить пусть не такое, пусть какое-то маленькое, но тоже чудо, которое осчастливит хотя бы одного человека, близкого ли или совсем чужого, и вернет ему веру в будущее. Хотелось бы только обратить внимание возможных читателей. что, кроме "Алых парусов", в книгу вошел другой роман с романтической же основой, пусть и не такой цельный, как упомянутая повесть. Это "Бегущая по волнам", тоже один из шедевров Александра Грина, а также рассказы с не менее увлекательным содержанием. Об оформлении писать не буду, об этом сказали уже все. Это действительно шедевр полиграфии, делающий книгу настоящим произведением искусства и великолепным подарком для любого поклонника хорошей книги. Однако, на мой взгляд, использованные иллюстрации все же на порядок слабее, скажем так, классических иллюстраций художника С.Г. Бродского, гораздо более соответствующих стилю великого автора-романтика.
