Здравствуйте мне с этим,для начала нужно прочитать: Шестую главу, " РОБИНЗОН НА НЕОБИТАЕМОМ ОСТРОВЕ.-ОН ДОБЫВАЕТ ВЕЩИ С КОРОБЛЯ И СТРОИТ СЕБЕ ЖИЛИЩЕ",И нужно выписать от туда отрывок,и выполнить задания:Анализ фрагмента из отрывка произведения Д. Дефо «Робинзон Крузо» Алгоритм действий 1. Найти эпизод 2. Внимательно прочитать его 3. Познакомиться с планом анализа 4. Вспомнить литературоведческие термины или воспользоваться толковым словарем 5. Проанализировать эпизод Найдите фрагмент «..После полудня волны совсем улеглись, и отлив был такой сильный….» до слов «…Из этого материал я решил построить плот и горячо принялся за работу». ( стр. 163-164) План анализа эпизода 1. Место эпизода в произведении ( вспомните фильм, который вы смотрели, и подумайте, когда происходили эти события в жизни героя); 2. Кто ведет повествование об этих событиях? 3. Внутреннее состояние героя ( тезис- пример из текста- вывод) 4. Отчаялся ли наш герой? Если нет, почему? 5. Какие действия совершает герой, оставшись один на острове? ( примеры из текста) 6. Какие качества можно определить у нашего героя? ( тезис- пример из текста- вывод) 7. Что общего между Васюткой из рассказа В.Астафьева «Васюткино озеро» и Робинзоном Крузо? 8. Ваше отношение к герою.
ответ:Рассказ Владимира Одоевского "Городок в табакерке" вышел в свет в 1834 году. Табакерка в рассказе служит не для хранения табака, как подумали бы те, кто не был знаком с этим произведением. Писатель рассказал про музыкальную табакерку, которая издавала звуки от соприкосновения внутри между собой металлических деталей.
Кроме этого, табакерка у Одоевского была волшебная, в неё в своём сне попадает герой рассказа - мальчик Миша и знакомится с Мальчиками-колокольчиками, Молоточками, Валиком и Пружинкой и понимает как издаёт звуки эта коробочка.
На крышке музыкальной табакерки
были домики, башенки и ворота, а сделана она была из черепахи.
Объяснение:
Вони ступали , кульгаючи до річки…. Обидва були стомлені й виснажені, з обличчя не сходив вираз тупого терпіння, що його карбують тривалі знегоди». «Вони йшли, нахиливши низько плечі, а ще нижче голову, втупившись очима в землю».
Але шлях додому був тривалий, важкий і небезпечний. Та вони обов’язково його подолають. Двоє чоловіків миля за милею долали безкраю північну пустелю, ворожу і безжалісну до людей…. Портрет головного героя: «Його штани подерлися об гостре каміння , з колін сочилася кров, залишаючи червоні сліди. Тоді він поклав клунок на землю й почав підкрадатись до птахів плазом, як кіт до горобця », «Він з»їв пташенят куріпки жадібно, вкидаючи їх в рот , вони хрупали на зубах, немов яєчні шкаралупи», «Він трясся, наче паралітик» Тільки життя змушує страждати. Померти не боляче. Померти – заснути. Смерть – це значить кінець, спокій. Чому ж тоді йому не хочеться вмирати?
Він розпакував тюк і перш за все порахував, скільки у нього сірників. Їх було шістдесят сім. Щоб не помилитися, він перераховував три рази. Він розділив їх на три купки і кожну загорнув у пергамент; один згорток він поклав в порожній кисет, другий – за підкладку зношеної шапки, а третій – за пазуху. Коли він виконав все це, йому раптом стало страшно; він розгорнув усі три згортки і знову перерахував. Сірників було як і раніше шістдесят сім. Він уже не боровся, як борються люди. Це саме життя в ньому не хотіло гинути і гнало його вперед Навіть вмираючи, він не підкорявся смерті Але як не важко було йому йти, ще важче було переконати себе в тому, що Білл його не кинув, що Білл, звичайно, чекає його біля криївки. Він повинен був так думати, інакше не мало ніякого сенсу боротися далі, – залишалося тільки лягти на землю і померти.