Здрвствуйте помагите 1.Дать развёрнутый ответ на вопросы: (4 б.)
А) Кто из героев олицетворяет в повести добро? Доминирующие положительные качества героев?
Б) Кто в повести герои, воплощающие зло? А кто является посредниками между добром и злом?
В) Как черт и ведьма пытаются навредить "добрым людям"? Почему им это не удается?
Г) Какие пословицы и поговорки иллюстрируют бессилие зла перед добром?
В рассказе Носова "Трудный хлеб" речь идет о собаке, спаниеле по кличке Чанг. Он главный герой рассказа, тот, кто добывает свой нелегкий хлеб.
У Чанга есть одна особенность, которая отличает его от других охотничьих собак - Чанг совершенно слеп. Он не видит добычу, не видит брошенного ему кусочка хлеба, но он прекрасно ориентируется по запаху и на слух.
Вот и в данном случае, Чанг поплыл по воде за убитым лебедем, но промахнулся, и только окрик хозяина вернул его на верное направление.
Главная мысль этого рассказа мне видится в том, что каждый может быть чем-то полезен обществу, может своим трудом добывать себе хлеб, даже если он в чем-то более ограничен, чем другие. И хлеб добытый самостоятельно всегда будет слаще того, что можно получить из сочувствия или жалости.
Подробнее - на -
Объяснение:
Коли звертаємо погляди до славетних наших попередників, котрі здатні бути життєвими дороговказами для всіх поколінь українців, яскравою, немеркнучою зіркою сяє нам Леся Українка.
Мабуть, немає ні одного українця, хто не знав би це ім’я… Але чи часто звертаємося ми своїм розумом і серцем до цієї величавої постаті, яка понад усе любила Україну й українців?.. Якій Господь дарував так небуденний талант і силу духу… Яка, сприйнявши щедрі дари від Всевишнього Творця, створила високий постамент слова й інтелекту, здатних очищувати, підносити людські душі…
Тож звернімося до славетної Українки, яка сподівалася:
Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень.
Таке переконання вселив Господь у душу цієї небуденної особистості Не розчаровуймо ж її, згадаймо, воскресімо в пам’яті її заклики, і нехай пломінь її незгасного вогню осяває нам життєвий шлях!
Восени 1913 року на жалобних, спричинених смертю великої поетеси, зборах Київського Наукового Товариства проф. Михайло Грушевський говорив:
“Леся Українка почала рано… Перші 10-15 літ поставили її в передні ряди сучасної поезії… Останнє ж п’ятиріччя її творчости було, немов якийсь титанічний хід по велетенських уступах, не рушених людською ногою, де кожний крок, кожний твір означав нову стадію, відкривав перед очима громадянства нашого все нові перспективи мислі, все нові обрії образів… Глибоко національна в своїй основі, всім змістом своїм зв’язана нерозривно з життям свого народу, з переживаннями нашої людини в теперішню добу, ця творчість переводила їх на ґрунт вічних вселюдських змагань, уясняла в їх світлі й зв’язувала з одвічними переживаннями людськости. Наше громадянство не встигало йти за цим захоплюючим, бурним потоком натхнення, цею блискучою панорамою образів, що розверталася перед ним; цей високий рівень ідей, на який вела творчість покійної, був незвичайний для його ширших кругів… Смерть перервала цю путь у вселюдські простори”.
Мало кого так високо оцінив геній Грушевського.
Тож пригляньмося ближче до постаті Лесі Українки.
Объяснение: