Вот краткий пересказМолодой Вольга Святославович жаждет многой мудрости и силы. Он собирает дружину из тридцати удальцов, и они выезжают в чистое поле. Слышат они в поле пахаря: тот посвистывает, а его соха поскрипывает. Едут они один день, другой, третий — и никак не могут доехать до пахаря. Наконец они видят пахаря, и тот спрашивает Вольгу, куда он держит путь. Тот отвечает, что стольный князь Владимир его тремя городами с крестьянами и он теперь едет туда за получкою. Пахарь же говорит
Вольге, что мужики в этих городах — разбойники, они могут убить его и потопить в речке Смородине. Пахарь рассказывает Вольге, как сам он был недавно в городе, купил соли, а городские мужики стали требовать, чтобы он с ними поделился грошами, и тогда пришлось ему их угостить кулаками.
Вольга видит, что пахарь может пригодиться ему, когда придется взимать с горожан дань, и приглашает его ехать вместе с ним. Они садятся на коней и едут, но пахарь вспоминает, что забыл выдернуть соху из земли и бросить ее за ракитовый куст. Вольга посылает пятерых могучих молодцов, но те не могут справиться с задачей. Тогда Вольга посылает еще десяток молодцов, но и тем не удается выдернуть соху из земли. Наконец, вся дружина Вольги пытается выдернуть соху. Тогда подъезжает к своей сохе пахарь, берет ее одной рукой, вытаскивает из земли и бросает за ракитовый куст. Вольга хочет знать, как имя могучего пахаря. Тот отвечает, что зовут его Микула Селянинович.
Они приезжают в город, и городские мужики узнают Микулу, который недавно побил их в одиночку. Они приходят к Вольге с Микулой и извиняются. Вольга видит, каким уважением пользуется здесь простой крестьянин, и жалует его тремя городами с крестьянами. Он предлагает Микуле стать наместником и получать с мужиков дань.
Текст наизусть конечно не помню. Но в памяти остались кто такие герои. Разберёшься сам.
Мо (Мортімер) – майстерний палітурник книг, книжковий лікар. Володіє неабияким даром читця, в процесі читання відбуваються чудеса – його голос здатний оживляти героїв книг. У нього є дружина Тереза і дочка Меггі, якій передався дар. За словами Меггі, він вміє «голосом малювати в повітрі картини». Мо вичитав Капрікорн, Басту і Сажерука з книги, яка розповідала про них. Йому довелося пережити, що його дружина Реза зникла в цій же книзі. З тих пір він уникає читати вголос. Після того як Мо потрапив в Чорнильний світ він став розбійником і героєм перепелів.
Тереза: Дружина Мортімера, мати Меггі і племінниця Елінор. Вона зникла в книзі, коли Мортімер вперше вичитав Капрікорна, Басту і Сажерука.
Капрікорн (Козеріг): Ще один персонаж, який також був зачитаний з книги Мортімера. Козеріг – дуже високий, виснажений чоловік, блідий, як пергамент, з короткими щетинистими волоссям і дуже блідими яскравими очима. Він є головним антагоністом в першій книзі. Він піклується лише про себе. Капрікорну припав до душі наш світ, і він вирішив знищити всі екземпляри книги зі своєю історією, крім одного, який ретельно охороняється, щоб ніхто не зміг послати його назад, але щоб сам він міг змусити Мо, або кого-небудь іншого з таким же даром, вичитати йому його давнього друга – страшну Тінь, здатного лише вбивати
Елінор: бібліофілка, самітнця, яка пишається своєю колекцією книг. Спочатку вона дещо грубо відноситься до Меггі, побоюючись, що Меггі погубить її книги, але незабаром розуміє, що Меггі любить книги так само, як і вона. Елінор дає також притулок в своєму саду і всяким магічним істотам, які вийшли з книги – феям, кобольд, скляним человічкам …
Баста – права рука Козерога і відданий йому, як вірна собака. Він любить свій ніж і дуже забобонний. Його теж вичитав Мо.
Феноліо: автор книги «Чорнильне серце». Він старий і повністю зачарований створеними персонажами.
Мортола (Сорока): є кращою слугою і таємноюю матір’ю Козерога. Вона вичитана з Чорнильного серця
Тінь: У книзі з’являється тільки тоді, коли Козеріг викликає її. Тінь зроблена з попелу всіх істот, спалених Козерогом.
Вогнерукий – його називають також Вогняним Танцюристом. Не по своїй волі він прожив десять років у нашому світі, куди вичитав його Мо. На обличчі у нього три довгих шрами, залишених ножем Басти. Сажерук ходить всюди зі своєю ручною куницею по імені Гвін. В кінці «Чорнильне серце» Вогнерукий краде у Мо книгу, з якої він родом і в яку відчайдушно намагається повернутися. Заради цього він навіть зв’язується зі своїм старим ворогом – Капрікорном і зраджує Мо і Меггі. Крім того, він довгі роки приховувала від Мо, де знаходиться його зникла дружина, і ні слова не сказав Терезі про Меггі і Мо – в помсту за те, чого позбавив його голос Мо. У чорнильному світі у нього є дружина, красуня колишня комедіантка, яка залишила кочове життя – Роксана і дочка Бріанна
Вольге, что мужики в этих городах — разбойники, они могут убить его и потопить в речке Смородине. Пахарь рассказывает Вольге, как сам он был недавно в городе, купил соли, а городские мужики стали требовать, чтобы он с ними поделился грошами, и тогда пришлось ему их угостить кулаками.
Вольга видит, что пахарь может пригодиться ему, когда придется взимать с горожан дань, и приглашает его ехать вместе с ним. Они садятся на коней и едут, но пахарь вспоминает, что забыл выдернуть соху из земли и бросить ее за ракитовый куст. Вольга посылает пятерых могучих молодцов, но те не могут справиться с задачей. Тогда Вольга посылает еще десяток молодцов, но и тем не удается выдернуть соху из земли. Наконец, вся дружина Вольги пытается выдернуть соху. Тогда подъезжает к своей сохе пахарь, берет ее одной рукой, вытаскивает из земли и бросает за ракитовый куст. Вольга хочет знать, как имя могучего пахаря. Тот отвечает, что зовут его Микула Селянинович.
Они приезжают в город, и городские мужики узнают Микулу, который недавно побил их в одиночку. Они приходят к Вольге с Микулой и извиняются. Вольга видит, каким уважением пользуется здесь простой крестьянин, и жалует его тремя городами с крестьянами. Он предлагает Микуле стать наместником и получать с мужиков дань.
Текст наизусть конечно не помню. Но в памяти остались кто такие герои. Разберёшься сам.
Мо (Мортімер) – майстерний палітурник книг, книжковий лікар. Володіє неабияким даром читця, в процесі читання відбуваються чудеса – його голос здатний оживляти героїв книг. У нього є дружина Тереза і дочка Меггі, якій передався дар. За словами Меггі, він вміє «голосом малювати в повітрі картини». Мо вичитав Капрікорн, Басту і Сажерука з книги, яка розповідала про них. Йому довелося пережити, що його дружина Реза зникла в цій же книзі. З тих пір він уникає читати вголос. Після того як Мо потрапив в Чорнильний світ він став розбійником і героєм перепелів.
Тереза: Дружина Мортімера, мати Меггі і племінниця Елінор. Вона зникла в книзі, коли Мортімер вперше вичитав Капрікорна, Басту і Сажерука.
Капрікорн (Козеріг): Ще один персонаж, який також був зачитаний з книги Мортімера. Козеріг – дуже високий, виснажений чоловік, блідий, як пергамент, з короткими щетинистими волоссям і дуже блідими яскравими очима. Він є головним антагоністом в першій книзі. Він піклується лише про себе. Капрікорну припав до душі наш світ, і він вирішив знищити всі екземпляри книги зі своєю історією, крім одного, який ретельно охороняється, щоб ніхто не зміг послати його назад, але щоб сам він міг змусити Мо, або кого-небудь іншого з таким же даром, вичитати йому його давнього друга – страшну Тінь, здатного лише вбивати
Елінор: бібліофілка, самітнця, яка пишається своєю колекцією книг. Спочатку вона дещо грубо відноситься до Меггі, побоюючись, що Меггі погубить її книги, але незабаром розуміє, що Меггі любить книги так само, як і вона. Елінор дає також притулок в своєму саду і всяким магічним істотам, які вийшли з книги – феям, кобольд, скляним человічкам …
Баста – права рука Козерога і відданий йому, як вірна собака. Він любить свій ніж і дуже забобонний. Його теж вичитав Мо.
Феноліо: автор книги «Чорнильне серце». Він старий і повністю зачарований створеними персонажами.
Мортола (Сорока): є кращою слугою і таємноюю матір’ю Козерога. Вона вичитана з Чорнильного серця
Тінь: У книзі з’являється тільки тоді, коли Козеріг викликає її. Тінь зроблена з попелу всіх істот, спалених Козерогом.
Вогнерукий – його називають також Вогняним Танцюристом. Не по своїй волі він прожив десять років у нашому світі, куди вичитав його Мо. На обличчі у нього три довгих шрами, залишених ножем Басти. Сажерук ходить всюди зі своєю ручною куницею по імені Гвін. В кінці «Чорнильне серце» Вогнерукий краде у Мо книгу, з якої він родом і в яку відчайдушно намагається повернутися. Заради цього він навіть зв’язується зі своїм старим ворогом – Капрікорном і зраджує Мо і Меггі. Крім того, він довгі роки приховувала від Мо, де знаходиться його зникла дружина, і ні слова не сказав Терезі про Меггі і Мо – в помсту за те, чого позбавив його голос Мо. У чорнильному світі у нього є дружина, красуня колишня комедіантка, яка залишила кочове життя – Роксана і дочка Бріанна
Объяснение: