Навчився читати в 6 років, і першою його прочитаною книгою стала «Подорожі Гуллівера» Джонатана Свіфта.
З дитинства Грін любив книги про мореплавців і подорожі. Мріяв піти в море матросом і робив спроби втекти з дому.
Характер у хлопця був досить непростим. Ні з домашніми, ні з вчителями, ні з однокласниками відносини у нього не складалися. Хлопці недолюблювали Гріневського і навіть придумали йому прізвисько «Грін-блін», перша частина якого пізніше стала псевдонімом письменника.
Коли Гріну було 14 років, від туберкульозу померла його мама, а батько через чотири місяці одружився вдруге. Відносини з мачухою у Саші не складалися, тому він став жити окремо.
У 16 років він відправився до Одеси і влаштувався матросом на один з пароплавів. Він відвідав багато країн, навіть побував в єгипетській Олександрії.
На грудях у Гріна було татуювання, що зображає шхуну з бушпритом і фок-щоглою, що несе два вітрила.
Кілька разів Гріна заарештовували і ув’язнювали за втечі з військової частини і за пропаганду революційних ідей серед моряків. На засланні в Тобольську він повинен був провести 4 роки, але втік через три дні, напоївши охоронців.
У 1906 році, коли з підробленими документами після втечі з Туринська Грін прибуває в Москву, починається його письменницька кар’єра, але за радикальні думки в творах тиражі конфіскують і спалюють, а автора засилають в Архангельськ, де він продовжує писати.
Книга “Червоні вітрила” була закінчена в 1923 році, Грін присвятив її своїй другій дружині Ніні. Ніна і була прототипом Ассоль.
Грін одружений був два рази. Перша дружина Віра Павлівна, дочка багатого чиновника, залишалася його другом на все життя, хоча разом вони були тільки три роки. Портрети її та батька письменника завжди знаходилися на почесному місці в домі Гриневських, а після смерті письменника Віра Павлівна допомагала другій дружині Гріна, коли та відбувала 10-річне ув’язнення в таборах «за зраду батьківщині».
Другий раз письменник одружився в 1921 році на 26-річній вдові, медсестрі Ніні Мироновій.
В кінці життя Олександра Гріна майже перестали друкувати. Помирав він в повній убогості і забутті з боку літературних організацій. Коли Олександр Грін помер, ніхто з письменників, які відпочивали по сусідству в Коктебелі, попрощатися з ним не прийшли.
Пошаговое объяснение:
Навчився читати в 6 років, і першою його прочитаною книгою стала «Подорожі Гуллівера» Джонатана Свіфта.
З дитинства Грін любив книги про мореплавців і подорожі. Мріяв піти в море матросом і робив спроби втекти з дому.
Характер у хлопця був досить непростим. Ні з домашніми, ні з вчителями, ні з однокласниками відносини у нього не складалися. Хлопці недолюблювали Гріневського і навіть придумали йому прізвисько «Грін-блін», перша частина якого пізніше стала псевдонімом письменника.
Коли Гріну було 14 років, від туберкульозу померла його мама, а батько через чотири місяці одружився вдруге. Відносини з мачухою у Саші не складалися, тому він став жити окремо.
У 16 років він відправився до Одеси і влаштувався матросом на один з пароплавів. Він відвідав багато країн, навіть побував в єгипетській Олександрії.
На грудях у Гріна було татуювання, що зображає шхуну з бушпритом і фок-щоглою, що несе два вітрила.
Кілька разів Гріна заарештовували і ув’язнювали за втечі з військової частини і за пропаганду революційних ідей серед моряків. На засланні в Тобольську він повинен був провести 4 роки, але втік через три дні, напоївши охоронців.
У 1906 році, коли з підробленими документами після втечі з Туринська Грін прибуває в Москву, починається його письменницька кар’єра, але за радикальні думки в творах тиражі конфіскують і спалюють, а автора засилають в Архангельськ, де він продовжує писати.
Книга “Червоні вітрила” була закінчена в 1923 році, Грін присвятив її своїй другій дружині Ніні. Ніна і була прототипом Ассоль.
Грін одружений був два рази. Перша дружина Віра Павлівна, дочка багатого чиновника, залишалася його другом на все життя, хоча разом вони були тільки три роки. Портрети її та батька письменника завжди знаходилися на почесному місці в домі Гриневських, а після смерті письменника Віра Павлівна допомагала другій дружині Гріна, коли та відбувала 10-річне ув’язнення в таборах «за зраду батьківщині».
Другий раз письменник одружився в 1921 році на 26-річній вдові, медсестрі Ніні Мироновій.
В кінці життя Олександра Гріна майже перестали друкувати. Помирав він в повній убогості і забутті з боку літературних організацій. Коли Олександр Грін помер, ніхто з письменників, які відпочивали по сусідству в Коктебелі, попрощатися з ним не прийшли.
Иртәнге караңгы тынлыкта озын кышның бозлы сулышы сизелә. Беренче кар яуган. Кичә генә елап торган күк йөзеннән кышның беренче хәбәрчеләре - шук кар бөртекләре салкын һавада уйный-уйный тиз арада көзге коры сары үләнне ак юрган белән каплаган. Кыш җитте.
Соры һәм дымлы көз кар астында калды. Тирән көртләр җирне иксез-чиксез кышкы бураннардан саклый. Җир тирән йокыга талган. Җәнлекләр дә йоклый ояларында, тик кайчан гына кытыршы кар өстендә ялгыз тычкан эзләре очрый, я караңгы урман эчендә урман тавыгының гөрелдәгән тавышы ишетелә, я тукранның шакылдаганы яңгырый. Кырыйда гына карлы тунга киенгән чыршылар басып тора, кышның зәгыйфь кояшы аларның очларын җылыта.
Балалар һәр кыш саен чаңгыга басып урманга киләләр. Алар кышкы йокыга талган көчле имәннәрне һәм төз каеннарны күзәтеп, кышкы табигатне тыңлап, саф һава сулап кайталар, бала-чагага бик тә кар өстендәге эзләрне танып белү ошый. Боз белән капланган карда чаңгы шәп шуа, бөтен урманга балаларның күңелле тавышы яңгырый.
Тик кышның кояшлы рәхәт көннәре бик каты суык бураннар белән дә алмаша. Ап-ак күк йокыга талган җир өстенә төшкән сыман булып тоела, ачы җилдән уянган кышкы урман улый, ыңгыраша...
Икенче көнгә буранның иҗат иткән эшләре күренә: көртләрдә кардан фигуралар, тәрәзәләрдә хикмәтле бизәкләр, а елгадагы боз кояшта төрле төсләр белән ялтырый. Төн эчендә буран боз капкачын себерткән.
Кыш безне каты салкыннары белән дә куркыткан була. Бигрәк тә төннәрен. Кара энҗе йолдызлы күктән суык бәрә, бөтен дөнья туңган, тирән йокыда. Тик торбадан чыккан төтен генә ялгызы өскә таба омтыла...
Кышның саран саргылт кояшы карлы бураннар белән алмаша, ә бураннарга алмашка каты суыклар килә - мөгаен, кышның гүзәллеге шундадыр. Ә күпме шатлык алып килә ул бала-чагага: көннәр буе тау шуып шау-гөр киләләр, кемдер кар бабай ясый, кемдер кар бәрешеп уйный. Өлкәннәрдә кышны үзләренчә ярата. Һәр кем Яңа ел төнендә нинди булса да могҗиза я тылсым көтә.
Ә табигать ягымлы язны көтеп тыныч кына йоклый...