У баладі "Світязь" з водою (озером) пов'язана тема смерті і відродження народу, його духовної сили. Синій (блакитний) колір символізує довіру, безкінечність, сум. Це небесний колір і колір води. У культурі християн він також асоціюється з вічної божественної силою. Означає також чеснота, добру славу, вірність. Білий колір — символ невинності, чистоти, до праведності, світла, сонця, життя, святості. У християн традиционый білий позначає спорідненість з Богом. Одночасно білий має протилежне значення: це знак смерті, порожнечі, мовчання. Поет використав різні значення білого кольору в баладі "Світязь".
Народ Туганового держави до приходу ворогів жив щасливо і радісно. Проте з приходом гнобителів ("чорної сили") життя людей загрожує небезпека: "Біле нас огортає...". Білі квіти, які перетворилися дівчата і жінки Світязя, уособлюють духовну чистоту і невинність, життя у відповідність з Божими заповідями. Однак тим, хто загрожує всьому "білому" (тобто чистому, вільному, доброчесного), квіти несуть смерть. Лілія (купава) - символічне втілення краси та чистоти. Водночас вона - символ смерті, відданості, помсти покійника, квітка Пресвятої Діви. Білі купави в баладі А. Міцкевича "Світязь" втілюють духовну красу народу, який бореться за свою волю. Зелений колір - символ природи, молодості, родючості, краси, радості, життя. Білі купави в "зеленому листі" втілюють віру поета в свій народ, в продовження його життя, нове відродження, вільне існування. Зілля - символ смерті і відродження; магічного впливу на почуття, вчинки людини, її долю; оберіг від нечисті. У перекладі балади А. Міцкевича "Світязь" використовується метафора "цар-зілля", підкреслюючи думку про те, що прагнення до свободи - найбільше і найсильніше, яке живе в народі.
Народ Туганового держави до приходу ворогів жив щасливо і радісно. Проте з приходом гнобителів ("чорної сили") життя людей загрожує небезпека: "Біле нас огортає...". Білі квіти, які перетворилися дівчата і жінки Світязя, уособлюють духовну чистоту і невинність, життя у відповідність з Божими заповідями. Однак тим, хто загрожує всьому "білому" (тобто чистому, вільному, доброчесного), квіти несуть смерть. Лілія (купава) - символічне втілення краси та чистоти. Водночас вона - символ смерті, відданості, помсти покійника, квітка Пресвятої Діви. Білі купави в баладі А. Міцкевича "Світязь" втілюють духовну красу народу, який бореться за свою волю. Зелений колір - символ природи, молодості, родючості, краси, радості, життя. Білі купави в "зеленому листі" втілюють віру поета в свій народ, в продовження його життя, нове відродження, вільне існування. Зілля - символ смерті і відродження; магічного впливу на почуття, вчинки людини, її долю; оберіг від нечисті. У перекладі балади А. Міцкевича "Світязь" використовується метафора "цар-зілля", підкреслюючи думку про те, що прагнення до свободи - найбільше і найсильніше, яке живе в народі.
Бобби Дик, Пуффендуй (около 20480 слов)
Что такое прорицание?
Задача этой науки заключается в предсказании или предугадывании грядущих
событий, которые уже существуют на планах космических и кармических
закономерностей.
Гадание (divination) - предсказание будущего, поиск пропавших объектов и
людей и установление виновности при информации, полученной из
каких-либо знамений, чар, снов, видений, а также с применением
специальных инструментов. С самого давнего времени во всех известных
цивилизациях люди обращались к сверхъестественным силам за и
советом в личных и государственных делах. В истории различают два вида
гадания: толкование природных явлений и интерпретация комбинаций
брошенных палочек, камней или костей. На протяжении долгой истории
гадание применялось для выявления преступников. Несмотря на особые
психологические прорицателей нередко наказанию подвергались
невинные люди.
Искусством гадания обладают ведьмы, волшебники, мудрецы, знахари, маги и
шаманы. В некоторых цивилизациях на протяжении всей их истории гаданием
занимался особый класс священнослужителей мужского или женского пола,
обладавших провидения и толкования знамений.
Наука пророков преподавалась всегда на высших ступенях всех древних
мистерий и была исключительным достоянием посвящённых жрецов. Это было
связано вовсе не с желанием обладать монополией в данной области, а с
высоким уровнем бытия, которого посвящённые добивались в этих тайных
школах, что и позволяло им вступать на планы, недоступные обычным
смертным.
Существовали, например, "Школы Пророков" в древней Палестине и Финикии,
которые имелись в городах Иерихон, Самария, Назарет, Вефин и др.
Руководили этими школами великие адепты-пророки. Их ученики, которых
называли "дети пророков", жили в условиях уединённой и суровой жизни с
постоянным обучением, молитвами, чтением Св. Писаний, медитацией.
Наконец, существовали храмы, принадлежавшие мистериям, в которых имелись
т. н. оракулы, отдельные жрецы или целые их коллегии, занимавшиеся
исключительно пророчествованием.
Так на острове Сен или Лиамбис близ Ушанта находилась коллегия
пророчествующих жриц, принадлежавшая к друидическим м