В начале необычной летописи села Морши, составленной диаконом Тимофеем, говорится: «Все, о чем здесь написано, мне или рассказали некоторые умные люди, отличавшиеся выдающимися приобретшие большой жизненный опыт, обладавшие твердою памятью на запоминание исторических фактов, или же написано мною на основании письменных документов». Этот незаурядный человек, около девяти десятков лет проживший, много времени, труда и любви вложил в составление истории села Морши. «Летопись», представлявшая собой тетрадь, на обратной стороне которой был нарисован план сел Морши и Базиево, реки Цны, притоков и лесных чащей, хранилась в архивах Никольской церкви г. Моршанска, потом - в библиотеке протоиерея той же церкви Д.Лебедянского. Позднее она перешла к диакону Вознесенской церкви Николаю Алексеевичу Боголюбскому, который переложил ее на современный ему русский язык и сделал машинописную копию. Боголюбский дополнил труд диакона Тимофея своими заметками о Моршанске XIX-начала ХХ века, его хозяйственной и культурной жизни, снабдив в качестве иллюстраций полутора десятками, если не больше, открыток с видами Моршанска того времени. После революции оригинал «Летописи» потерялся, и где она сейчас, никому неизвестно. А машинописная копия «Летописи» с дополнениями Н.А.Боголюбского хранилась у его дочери Надежды Николаевны Боголюбской, преподавателя Тамбовского музыкального училища им. С.В.Рахманинова. Она очень дорожила ею как семейной реликвией и памятью об отце. И все-таки в начале 90-х годов машинописная копия «Летописи» потерялась, через четыре года умерла и сама Боголюбская. В поза же году, к счастью, узнал, что у племянницы Боголюбской, проживающей в г. Оренбурге, есть рукописная копия «Летописи», ксерокопию с которой мне любезно прислали. Но это - только копия «Летописи», составленная диаконом Тимофеем. Копии материалов по истории города Моршанска, собранных диаконом Н.А.Боголюбским, у племянницы нет. Читателям газеты «Согласие» предлагается подготовленный мною к публикации сокращенный вариант «Летописи села Морши» с пояснениями к отдельным фактам.
У помірних широт, як відомо, чітко виражені сезони, або пори року. І завжди після літа наступає осінь… Листяні породи дерев скидають свої зелені шати, і шурхотить під ногами опале листя. Краса та і тільки? Чи, можливо, є користь від цього невідворотного явища?
Щодо необхідності збору листя в парках і садах є дві протилежні точки зору. Одні фахівці нарікають, що в опалому листі зимують шкідники і збудники хвороб, і тому видалення листя йде деревам на користь. Інші нагадують, що опале листя за зиму перегниває і перетворюється у цінне добриво, яким живляться не тільки дерева, а й інші рослини. До того ж воно захищає ґрунт від промерзання, даючи можливість раннім весняним рослинам почати свій розвиток ще під снігом. І тому збір листя завдає шкоди зеленим насадженням.
А ось у Великій Британії дивляться на опале листя зовсім по-іншому: для них воно – джерело доходу, основа бізнесу, що йде під прапором боротьби за екологію і проти горезвісного глобального потепління. Там навчилися перетворювати скинуте кронами листя в екопаливо.
Тільки в одній Великій Британії вага опадаючого за одну осінь листя складає близько мільйона тонн (50 тисяч листків на одне велике дерево). Звичайно зібрати його все нереально, але навіть невелика частинка від цього безкоштовного джерела – гарна підмога в справі скорочення спалювання корисних копалин, таких як кам’яне і буре вугілля, нафта, природний газ та ін.
Адже масова заготівля дрів, що практикується і зараз навіть у цілком розвинених країнах, означає вирубку лісів з усіма наслідками. Але не відмовлятися ж від затишного (і такого традиційного) домашнього вогнища? Тим часом, відзначають британські новатори, листя, залишене на перегній, так само як і зібране й викинуте на смітник, в процесі розкладання викидає в атмосферу метан, а він у двадцять разів сильніший парниковий газ, ніж вуглекислий. Саме останній і виділяється в ході горіння листя в каміні, при цьому в атмосферу потрапляє вуглець, відібраний деревом з повітря протягом попереднього літа. Як бачимо, використання опалого листя в ролі палива має відразу подвійний позитивний ефект для екології.
Ідея цього незвичайного палива народилася тоді, коли один вчений прибирав осіннє листя у себе в саду. Покрутивши в руках опалий листок, винахідник вирішив, що цей матеріал пропадає даремно. Інженер поекспериментував з листям, у результаті чого створив паливну таблетку, яка містить, крім листя, ряд добавок. За до однієї такої пігулки він зміг закип'ятити літр води, що надихнуло вченого на нові досліди.
Тепер у Бірмінгемі працює цілий завод з випуску таких таблеток. Але він може охопити переробкою одні тільки Бірмінгемські простори, адже в цьому місті і околицях комунальні служби щорічно збирають і вивозять на звалища до 16 тисяч тонн такого осіннього листя. Що вже говорити про поширення ідеї на всю країну?
Але може, затія і не варто того? Хто пробував спалювати вологе від дощів осіннє листя, зібране в щільну купу в кутку свого саду чи городу, той знає, що горить воно неохоче. І здається, що застосовувати таке паливо для опалення – дивне і шкідливе заняття. Однак підсушене і як слід спресоване опале листя – це висококалорійне, екологічно чисте паливо.
Технологія виробництва таких «екодрів» полягає не тільки в сушінні й ущільненні біомаси (до речі, на одне поліно йде приблизно один непресований великий чорний сміттєвий мішок з листям). У кінцевий продукт британці додають віск, який є сполучною речовиною і також додатковим пальним. Співвідношення інгредієнтів таке: 70% листя і 30% воску. При цьому одне поліно горить безперервно 2-3 години, що втричі довше, ніж дерев'яна колода тієї ж ваги. І шкідливих викидів від таких дрів невелика кількість.
Компанія, що виробляє «дрова» з опалого листя розширила список парків та лісових господарств, з власниками яких була досягнута домовленість про збір листя. А власникам з того тільки користь, адже листя зазвичай збиралося і вивозилося, на що витрачалися чималі гроші. А так виявилося, що опале листя можна продавати і мати дохід.
После революции оригинал «Летописи» потерялся, и где она сейчас, никому неизвестно. А машинописная копия «Летописи» с дополнениями Н.А.Боголюбского хранилась у его дочери Надежды Николаевны Боголюбской, преподавателя Тамбовского музыкального училища им. С.В.Рахманинова. Она очень дорожила ею как семейной реликвией и памятью об отце. И все-таки в начале 90-х годов машинописная копия «Летописи» потерялась, через четыре года умерла и сама Боголюбская. В поза же году, к счастью, узнал, что у племянницы Боголюбской, проживающей в г. Оренбурге, есть рукописная копия «Летописи», ксерокопию с которой мне любезно прислали. Но это - только копия «Летописи», составленная диаконом Тимофеем. Копии материалов по истории города Моршанска, собранных диаконом Н.А.Боголюбским, у племянницы нет.
Читателям газеты «Согласие» предлагается подготовленный мною к публикации сокращенный вариант «Летописи села Морши» с пояснениями к отдельным фактам.
Щодо необхідності збору листя в парках і садах є дві протилежні точки зору. Одні фахівці нарікають, що в опалому листі зимують шкідники і збудники хвороб, і тому видалення листя йде деревам на користь. Інші нагадують, що опале листя за зиму перегниває і перетворюється у цінне добриво, яким живляться не тільки дерева, а й інші рослини. До того ж воно захищає ґрунт від промерзання, даючи можливість раннім весняним рослинам почати свій розвиток ще під снігом. І тому збір листя завдає шкоди зеленим насадженням.
А ось у Великій Британії дивляться на опале листя зовсім по-іншому: для них воно – джерело доходу, основа бізнесу, що йде під прапором боротьби за екологію і проти горезвісного глобального потепління. Там навчилися перетворювати скинуте кронами листя в екопаливо.
Тільки в одній Великій Британії вага опадаючого за одну осінь листя складає близько мільйона тонн (50 тисяч листків на одне велике дерево). Звичайно зібрати його все нереально, але навіть невелика частинка від цього безкоштовного джерела – гарна підмога в справі скорочення спалювання корисних копалин, таких як кам’яне і буре вугілля, нафта, природний газ та ін.
Адже масова заготівля дрів, що практикується і зараз навіть у цілком розвинених країнах, означає вирубку лісів з усіма наслідками. Але не відмовлятися ж від затишного (і такого традиційного) домашнього вогнища? Тим часом, відзначають британські новатори, листя, залишене на перегній, так само як і зібране й викинуте на смітник, в процесі розкладання викидає в атмосферу метан, а він у двадцять разів сильніший парниковий газ, ніж вуглекислий. Саме останній і виділяється в ході горіння листя в каміні, при цьому в атмосферу потрапляє вуглець, відібраний деревом з повітря протягом попереднього літа. Як бачимо, використання опалого листя в ролі палива має відразу подвійний позитивний ефект для екології.
Ідея цього незвичайного палива народилася тоді, коли один вчений прибирав осіннє листя у себе в саду. Покрутивши в руках опалий листок, винахідник вирішив, що цей матеріал пропадає даремно. Інженер поекспериментував з листям, у результаті чого створив паливну таблетку, яка містить, крім листя, ряд добавок. За до однієї такої пігулки він зміг закип'ятити літр води, що надихнуло вченого на нові досліди.
Тепер у Бірмінгемі працює цілий завод з випуску таких таблеток. Але він може охопити переробкою одні тільки Бірмінгемські простори, адже в цьому місті і околицях комунальні служби щорічно збирають і вивозять на звалища до 16 тисяч тонн такого осіннього листя. Що вже говорити про поширення ідеї на всю країну?
Але може, затія і не варто того? Хто пробував спалювати вологе від дощів осіннє листя, зібране в щільну купу в кутку свого саду чи городу, той знає, що горить воно неохоче. І здається, що застосовувати таке паливо для опалення – дивне і шкідливе заняття. Однак підсушене і як слід спресоване опале листя – це висококалорійне, екологічно чисте паливо.
Технологія виробництва таких «екодрів» полягає не тільки в сушінні й ущільненні біомаси (до речі, на одне поліно йде приблизно один непресований великий чорний сміттєвий мішок з листям). У кінцевий продукт британці додають віск, який є сполучною речовиною і також додатковим пальним. Співвідношення інгредієнтів таке: 70% листя і 30% воску. При цьому одне поліно горить безперервно 2-3 години, що втричі довше, ніж дерев'яна колода тієї ж ваги. І шкідливих викидів від таких дрів невелика кількість.
Компанія, що виробляє «дрова» з опалого листя розширила список парків та лісових господарств, з власниками яких була досягнута домовленість про збір листя. А власникам з того тільки користь, адже листя зазвичай збиралося і вивозилося, на що витрачалися чималі гроші. А так виявилося, що опале листя можна продавати і мати дохід.