Образ александра невского в искусстве встречается повсеместно, и в живописи ему уделено немало внимания. одна часть художников создавала его портреты и изображала во время сражений, другая предпочла воплотить образ святого, которому сегодня преклоняются многие верующие. первое появление в живописи запечатлено в виде миниатюры о ледовом побоище в летописи.  внимание великому князю уделил и известный художник николай рерих,написав несколько картин, васнецов, корин и моллер, а также серов со своей известной картиной «въезд александра невского в псков после ледового побоища». большинство художников изображали невского во время войн и сражений, показывали его сильным и смелым полководцем, под чьим командованием была выиграна не одна битва. невский в творчестве семирадского образ александра невского в изобразительном искусстве ярко проявляется в картинах г.и. семирадского. в 1875 году ему как ученику художественной академии в петербурге было поручено создать четыре картины, посвященные св. александру невскому. с они были утрачены, но в музее можно увидеть эскизы, которые их существование. одним из важных видов культуры, хранящих память князя, можно назвать кинематограф. в 1938 году на экранах появился фильм «александр невский» от режиссера сергея эйзенштейна. он был отмечен сталинской премией и принят народом, относится сегодня к классическим картинам 30-х годов. в 1941 году, когда началась великая отечественная война, фильм вернули в прокат для поддержания духа, он имел еще более оглушительный успех. в картине снимались всеми любимые и известные актеры: николай черкасов, николайохлопков, андрей абрикосов и др.  действие фильма разворачивается в 1242 году. закончилась битва со , на русь стали наступать тевтонские войска. завершается картина сражением на чудском озере. образ а. невского в искусстве, в том числе и в этом фильме, значим. князь показан героем, который всегда старался защитить свои земли и свой народ. образ александра невского в различных произведениях искусства, в том числе и в , был широко воспет писателями и поэтами. первое упоминание в появилось современнику князя. «житие александра невского» относится к памятникам древней руси, рассказывает о подвигах и храбрости невского.  в 1977 году вышла повесть о событиях 13 века, когда новгород отразил нападение немцев. рассказ идет о судьбе человека мудрого, душевно богатого, являющего патриотом новгородской республики. повесть называется «господин великий новгород», написана она д.м. интересно написан роман-трилогия «александр невский» от автора с.п. мосияш. произведение начинается с того, что описывается могущество города великого новгорода, его значимость и цель захвата соседних стран. но новгород не сдается, ведь на его защиту встает князь и гениальный полководец невский. музыка в 1938 году началась совместная работа режиссера сергей эйзенштейна и композитора прокофьева. главной музыканта было создать музыку на отснятый сюжет по своим представлениям и мнению. через музыку композитору удалось передать образ героя, сражавшегося в жестоких боях, все это сочеталось с изобразительно-живописными и песенно-хоровыми сценами. воплощение образа александра невского ярко прозвучало в произведении сергея прокофьева, чья музыка была написана на слова поэта луговского. выразилось оно в таком произведении, как кантата «александр невский», состоящая из семи частей. каждая часть предназначена для разных исполнителей: солиста, хора или оркестра в зависимости от части: "ледовое побоище", "мертвое поле", "крестоносцы во пскове" и т. д. памятники образ александра невского в различных видах искусства, в том числе и в скульптуре, выразили многие архитекторы, сегодня их можно увидеть по всей стране. самыми известными считаются монумент в санкт-петербурге, созданный по проекту архитектора валентина козенюка и установленный в 2002 году напротив входа в александро-невскую лавру. монумент выполнен из розового гранита, а фигура, сидящая на коне, отлита из бронзы. в 1993 году в пскове установили памятник невскому на горе соколиха, так как именно в этом городе в 1242 году произошел разгром тевтонских рыцарей на чудском озере. создателем статуи является архитектор иосиф козловский. в великом новгороде также есть памятник, установленный в 1985 году на набережной. в годовщину победы на чудском озере проходят митинги в дань памяти великого полководца. еще один монумент установлен в центре города напротив церкви бориса и глеба.  кроме этих памятников, есть еще монументы в москве, в ростове-на-дону, в александрове (владимирская область), во владимире и в курске.
У житті тітки Поллі та інших жителів містечка сталися дивовижні зміни. Цим потрібно завдячувати Поліанні, яка вміла жити, радіти життю, була оптимісткою, кожному дарувала частинку свого доброго серця. 1. Тітці Поллі довелося змінювати звичний стиль життя. 2. Тітчине розуміння обов’язку видається дивним і Полінні, і іншим жителям маєтку Гаррінгтонів. 4. Режим дня, який запропонувала тітка, на думку Поліанни, «зовсім не лишає часу на те, щоб просто жити». 5. Життя Поліанна сприймає, як гру в радість, намагається навчити цього усіх жителів містечка. Радість дівчинка намагається знайти за будь-яких обставин, навіть за таких, які видаються зовсім безнадійними (н., смерть батька, кімната на горищі тощо). Іншим людям вона теж допомагає знайти привід для радості. 6. Поліанна виявилася дуже старанною ученицею, але окрім навчання вона мала ще багато обов’язків: навідувати Джона Пендлтона, місіс Сноу, спілкуватися із лікарем Чілтоном тощо. 7. Нещастя, що сталося з Поліанною, не поселило в дівчинці зневіру, через те, що їй постійно приходили листи, від вдячних людей, яким вона до відвідували жителі містечка, тому що кожного із них вона навчила радіти життю і насолоджуватися ним. 8. Любов до Поліанни змусила тітку Поллі та лікаря Чілтона забути про образи, зрозуміти цінність своїх стосунків до дівчинці одужати.
1. Тітці Поллі довелося змінювати звичний стиль життя. 2. Тітчине розуміння обов’язку видається дивним і Полінні, і іншим жителям маєтку Гаррінгтонів. 4. Режим дня, який запропонувала тітка, на думку Поліанни, «зовсім не лишає часу на те, щоб просто жити». 5. Життя Поліанна сприймає, як гру в радість, намагається навчити цього усіх жителів містечка. Радість дівчинка намагається знайти за будь-яких обставин, навіть за таких, які видаються зовсім безнадійними (н., смерть батька, кімната на горищі тощо). Іншим людям вона теж допомагає знайти привід для радості. 6. Поліанна виявилася дуже старанною ученицею, але окрім навчання вона мала ще багато обов’язків: навідувати Джона Пендлтона, місіс Сноу, спілкуватися із лікарем Чілтоном тощо. 7. Нещастя, що сталося з Поліанною, не поселило в дівчинці зневіру, через те, що їй постійно приходили листи, від вдячних людей, яким вона до відвідували жителі містечка, тому що кожного із них вона навчила радіти життю і насолоджуватися ним. 8. Любов до Поліанни змусила тітку Поллі та лікаря Чілтона забути про образи, зрозуміти цінність своїх стосунків до дівчинці одужати.