Міні-твір з зарубіжної літератури за оповіданням Д. Лондона «Жага до життя»
… Через три тижні, лежачи на койці, чоловіку було страшно закривати очі. Він так і не видужав душею до кінця. Йому марились вовки, білі кістки його товариша, той шалений ведмідь. Команда на кораблі зустріла його досить добре, але він відчував себе чужим. Йому хотілося перегорнути деякі сторінки свого життя, щоб більше не згадувати. Але весь час він згадував, як Біл кинув його та яка доля його наздогнала. Все золото світу не могло повернути Біла, а Біл би навіть не спам’ятав про нього. Чи це було варто? Йому було жаль товариша, жаль навіть того вовка, якого він вбив. Тепер, коли відчувалась ситість, становище здавалося не таким відчайдушним. Але зробив би він сам інакше? Чи зламався би? Чоловік не міг одразу відповісти на ці питання, але він був впевнений, що все так чи інакше відбулося так, як воно повинно було стати. Ми, такі маленькі, такі беззахисні в дикому світі природи, все ж чогось варті. В нас є незламність та жага життя.
Было кратно - делилось на число
1)3
Признак делимости на 3:
Целое число делится на 3, если сумма его цифр делится на 3
9+5+2=16- сумма цифр
16/3=5(ост 1) - 16 нацело на 3 не делится
Узнаем сколько не хватает до делимости
3-1=2
Чтобы наше число делилось на 3,нужно вставить 2 ,проверим
9+5+2+2=18
18/3=6
или
9522/3=3174
Есть еще варианты решения,но этот самый простой
Вариант 2. Математически немного сложнее, чем первый.
16/3=5(ост 1) - 16 нацело на 3 не делится, нужно, чтобы остаток был кратен 3 и состоял из одной цифры.
Под эти критерии подходят несколько :3,6,9-вариант с 3 мы рассмотрели
Выясним сколько не хватает до 6:
6-1=5
То есть число 9525 делится на 3.
Проверим :
9+5+2+5=21
21/3=7 - делиться нацело
Вариант с 9
Выясним сколько не хватает до 9:
9-1=8
То есть число 9528 делится на 3.
Проверим :
9+5+2+8=24
24/3=8 - делиться нацело
2)5
Признак делимости на 5
Число делится на 5, если его последняя цифра 5 или 0.
9520 или 9525
Міні-твір з зарубіжної літератури за оповіданням Д. Лондона «Жага до життя»
… Через три тижні, лежачи на койці, чоловіку було страшно закривати очі. Він так і не видужав душею до кінця. Йому марились вовки, білі кістки його товариша, той шалений ведмідь.Команда на кораблі зустріла його досить добре, але він відчував себе чужим. Йому хотілося перегорнути деякі сторінки свого життя, щоб більше не згадувати. Але весь час він згадував, як Біл кинув його та яка доля його наздогнала. Все золото світу не могло повернути Біла, а Біл би навіть не спам’ятав про нього. Чи це було варто?
Йому було жаль товариша, жаль навіть того вовка, якого він вбив. Тепер, коли відчувалась ситість, становище здавалося не таким відчайдушним. Але зробив би він сам інакше? Чи зламався би?
Чоловік не міг одразу відповісти на ці питання, але він був впевнений, що все так чи інакше відбулося так, як воно повинно було стати. Ми, такі маленькі, такі беззахисні в дикому світі природи, все ж чогось варті. В нас є незламність та жага життя.