Я люблю кицьок, я обожнюю їх. Сподіваюся, що мені пробачать, якщо я після моєї шістдесятирічної неослабної праці покладу одну з них на небо», – так пояснив свій вчинок відомий французький астроном Лаланд, який назвав одне з сузір’їв ім’ям улюбленої тварини. Це було в 1799 році. Але й раніше і після Лаланда сузір’ям давалися довільні і навіть дивні імена. Забавне походження сузір’я Рисі. Його ввів в 1660 році данцигський астроном Гевелій. Він пояснив назву дуже просто: «У цій частині неба зустрічаються тільки дрібні зірки, і потрібно мати рисячі очі, щоб їх розрізнити і розпізнати». Правда, Гевелій був більш поступливий, ніж Лаланд, і не посилався на свої багаторічні праці. Він прямо заявив: «Хто не задоволений моїм вибором, той може малювати тут що-небудь інше, що більш йому подобається, але, у всякому разі, тут на небі виявляється занадто велика порожнеча, щоб залишати її нічим не заповненою…»
Рассказ «Голубая чашка» Гайдара – это своего рода автобиографические воспоминания о нескольких счастливых летних днях, проведённых на даче. Всё произведение пропитано солнцем, атмосферой спокойствия и доброты. Аркадий Гайдар написал много произведений, но одним из самых известных как раз и является «Голубая чашка» . Краткое содержание рассказа следующее: Аркадий Гайдар вместе с женой Марусей и шестилетней дочкой Светой приезжает на дачу. Через несколько дней Маруся находит разбитой любимую голубую чашку и обвиняет во всём мужа и дочку. Обидевшись, они отправляются погулять по окрестным местам на целый день и встречают по пути много разных знакомых. Очень важен конец рассказа «Голубая чашка» – вернувшись домой, путешественники мирятся с Марусей и все вместе сидят на веранде и обсуждают день, а маленькая Света произносит фразу: «А жизнь у нас хорошая!» . В этом произведении воплотилась любовь Аркадия Гайдара к семье, людям, природе и жизни в целом. Теперь поняла
