Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи. Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах. Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину. На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
В центре древнеиндийской поэмы «Рамаяна» фигура легендарного героя Рамы. Своим рождением Рама был обязан воле богов, решивших воплотиться на Земле для борьбы со всевластным предводителем ракшасов-демонов, царем Ланки Раваной. Бог-хранитель Вишну должен родиться в облике четырех сыновей Дашаратхи. Матерью Рамы стала старшая из царских жен Каушалья, съевшая половину яства, преподнесенного богом Вишну. Образ Рамы в поэме идеализирован, подчеркивается его миролюбивость, приветливость, душевная отзывчивость. Юный Рама ищет общества мудрых: «себе в собеседники он избирал престарелых, приверженных благу, в житейских делах наторелых». Рама милостив к подданным, доступен для бедных, любит правду и справедливость, не знает злоречья, надменности, буйства, зависти, никогда не меняет своих решений: И доблестью славился Рама, и нравом безгневным. Царевич отца превзошел совершенством душевным: Всегда жизнерадостен, ласков, приветлив сугубо, С обидчиком он обходился достойно, не грубо.
