Внешний угол прямоугольного треугольника равен 150°, а сумма гипотенузы и меньшего катета равны 33 см. Найти углы треугольника и гипотенузу и меньший катет.
Взаємний вплив інформатики та математики поширюється і на процес навчання. З усіх шкільних предметів інформатика найбільше пов'язана з математикою. З урахуван-ням завдань дослідження ми визначили: які з апробованих в математиці методів і прийомів навчання доцільно застосувати в процесі навчання інформатики, в якій мірі може бути застосований метод навчання на задачах, що спільного у процесах розв'язування математичної задачі та розробки алгоритму розв'язування задачі за до ЕОМ, як актуалізація математичних методів і знань сприяє процесу навчання інформатики, які самостійні цілі алгоритмізації, що досягаються саме у процесі навчання інформатики.
Ми дійшли висновку, що ця багатогранна проблема вимагає подальшого дослідження. Творча і практична складові навчальної діяльності потребують особливої уваги. Об’єктом вивчення на уроках інформатики повинні стати саме основи цієї науки, а в освітньому середовищі має бути єдине трактування того, що розуміється під інформатикою як навчальним предметом і що розуміється під технологією як предметною галуззю. Розв’язання розвиваючої задачі формування технічного світогляду учнів має поєднуватись з розв’язанням фундаментальної задачі ознайомлення учнів з елементами наукової системології, яка має безпосереднє відношення до інформаційного моделювання. Важливо розуміти, що створення інформаційних моделей, побудова алгоритмів, робота з програмним забезпеченням ЕОМ – загальноосвітні завдання курсу інформатики. Шкільні предмети включають, наприклад, вивчення процесу побудови алгоритмів розв’язання відповідних задач. Незалежно від предметної галузі існує багато спільного в складанні цих алгоритмів (метод низхідного проектування тощо). Отже, існують загальні методи розробки алгоритмів, які лише конкретизуються в кожному з предметів. Природно, що вони повинні вивчатись школярами в узагальненому вигляді.
Дослідження свідчать, що при визначенні мети і практичній реалізації курсу інформатики необхідно враховувати: адекватність відображення наукової галузі в предметі; тенденції до інтеграції знань із різних наукових галузей; новизну курсу інформатики; специфіку вивчення предмета з урахуванням спеціалізації навчання, диференціації, МЗ; тенденції до зниження віку учнів; потребу у вирішенні проблем створення підручників, програмних засобів, комп'ютеризації шкіл; істотні зміни в соціальному житті суспільства та характері праці.
У ході дослідження проаналізовано й співставлено процеси розв’язування задач з математики та інформатики. У процесі розв’язування математичної задачі виділяють наступні етапи: 1) аналіз задачі; 2) схематичний запис умови з використанням математичної символіки, рисунків; 3) пошук розв’язування; 4) здійснення спо-собу розв’язування; 5) перевірка розв’язку; 6) дослідження задачі та розв’язку; 7) фор-мулювання відповіді; 8) навчально-пізнавальний аналіз задачі та розв’язку. Послідов-ність етапів може змінюватись, не всі вони обов’язкові, але перший, третій, четвертий і сьомий етапи виконуються для будь-якої задачі. Центральним і найбільш складним є третій, а восьмий – головний при об’єднанні задач у набори взаємозв’язаних задач, які використовуються для узагальнення і систематизації знань та навчанні методів розв’язування задач. У процесі розв’язування задач за до ЕОМ виділяють етапи: 1) постановка задачі, що включає побудову математичної моделі та виділення аргументів і результатів; 2) побудова алгоритму; 3) запис алгоритму; 4) реалізація алгоритму на ЕОМ; 5) аналіз результатів. Як і в процесі розв’язування математичної задачі, не всі ці етапи обов’язкові. Наприклад, побудовану модель можна дослідити за до готового програмного засобу. У процесі навчання багатоетапність спричиняє розгляд задач із різним ступенем “ваги” етапів для найбільш повного засвоєння суті кожного з них.
где S {\displaystyle \ S} \ S — площадь основания и h {\displaystyle \ h} \ h — высота;
V = 1 6 V p , {\displaystyle V={\frac {1}{6}}V_{p},} V={\frac {1}{6}}V_{p},
где V p {\displaystyle \ V_{p}} \ V_{p} — объём параллелепипеда;
Также объём треугольной пирамиды (тетраэдра) может быть вычислен по формуле[7]:
V = 1 6 a 1 a 2 d sin φ , {\displaystyle V={\frac {1}{6}}a_{1}a_{2}d\sin \varphi ,} V={\frac {1}{6}}a_{1}a_{2}d\sin \varphi ,
где a 1 , a 2 {\displaystyle a_{1},a_{2}} a_{1},a_{2} — скрещивающиеся рёбра , d {\displaystyle d} d — расстояние между a 1 {\displaystyle a_{1}} a_{1} и a 2 {\displaystyle a_{2}} a_{2} , φ {\displaystyle \varphi } \varphi — угол между a 1 {\displaystyle a_{1}} a_{1} и a 2 {\displaystyle a_{2}} a_{2};
Боковая поверхность — это сумма площадей боковых граней:
S b = ∑ i S i {\displaystyle S_{b}=\sum _{i}^{}S_{i}} S_{b}=\sum _{i}^{}S_{i}
Полная поверхность — это сумма площади боковой поверхности и площади основания:
S p = S b + S o {\displaystyle \ S_{p}=S_{b}+S_{o}} \ S_{p}=S_{b}+S_{o}
Для нахождения площади боковой поверхности в правильной пирамиде можно использовать формулы:
S b = 1 2 P a = n 2 b 2 sin α {\displaystyle S_{b}={\frac {1}{2}}Pa={\frac {n}{2}}b^{2}\sin \alpha } {\displaystyle S_{b}={\frac {1}{2}}Pa={\frac {n}{2}}b^{2}\sin \alpha }
где a {\displaystyle a} a — апофема , P {\displaystyle \ P} \ P — периметр основания, n {\displaystyle \ n} \ n — число сторон основания, b {\displaystyle \ b} \ b — боковое ребро, α {\displaystyle \alpha } \alpha — плоский угол при вершине пирамиды.
Взаємний вплив інформатики та математики поширюється і на процес навчання. З усіх шкільних предметів інформатика найбільше пов'язана з математикою. З урахуван-ням завдань дослідження ми визначили: які з апробованих в математиці методів і прийомів навчання доцільно застосувати в процесі навчання інформатики, в якій мірі може бути застосований метод навчання на задачах, що спільного у процесах розв'язування математичної задачі та розробки алгоритму розв'язування задачі за до ЕОМ, як актуалізація математичних методів і знань сприяє процесу навчання інформатики, які самостійні цілі алгоритмізації, що досягаються саме у процесі навчання інформатики.
Ми дійшли висновку, що ця багатогранна проблема вимагає подальшого дослідження. Творча і практична складові навчальної діяльності потребують особливої уваги. Об’єктом вивчення на уроках інформатики повинні стати саме основи цієї науки, а в освітньому середовищі має бути єдине трактування того, що розуміється під інформатикою як навчальним предметом і що розуміється під технологією як предметною галуззю. Розв’язання розвиваючої задачі формування технічного світогляду учнів має поєднуватись з розв’язанням фундаментальної задачі ознайомлення учнів з елементами наукової системології, яка має безпосереднє відношення до інформаційного моделювання. Важливо розуміти, що створення інформаційних моделей, побудова алгоритмів, робота з програмним забезпеченням ЕОМ – загальноосвітні завдання курсу інформатики. Шкільні предмети включають, наприклад, вивчення процесу побудови алгоритмів розв’язання відповідних задач. Незалежно від предметної галузі існує багато спільного в складанні цих алгоритмів (метод низхідного проектування тощо). Отже, існують загальні методи розробки алгоритмів, які лише конкретизуються в кожному з предметів. Природно, що вони повинні вивчатись школярами в узагальненому вигляді.
Дослідження свідчать, що при визначенні мети і практичній реалізації курсу інформатики необхідно враховувати: адекватність відображення наукової галузі в предметі; тенденції до інтеграції знань із різних наукових галузей; новизну курсу інформатики; специфіку вивчення предмета з урахуванням спеціалізації навчання, диференціації, МЗ; тенденції до зниження віку учнів; потребу у вирішенні проблем створення підручників, програмних засобів, комп'ютеризації шкіл; істотні зміни в соціальному житті суспільства та характері праці.
У ході дослідження проаналізовано й співставлено процеси розв’язування задач з математики та інформатики. У процесі розв’язування математичної задачі виділяють наступні етапи: 1) аналіз задачі; 2) схематичний запис умови з використанням математичної символіки, рисунків; 3) пошук розв’язування; 4) здійснення спо-собу розв’язування; 5) перевірка розв’язку; 6) дослідження задачі та розв’язку; 7) фор-мулювання відповіді; 8) навчально-пізнавальний аналіз задачі та розв’язку. Послідов-ність етапів може змінюватись, не всі вони обов’язкові, але перший, третій, четвертий і сьомий етапи виконуються для будь-якої задачі. Центральним і найбільш складним є третій, а восьмий – головний при об’єднанні задач у набори взаємозв’язаних задач, які використовуються для узагальнення і систематизації знань та навчанні методів розв’язування задач. У процесі розв’язування задач за до ЕОМ виділяють етапи: 1) постановка задачі, що включає побудову математичної моделі та виділення аргументів і результатів; 2) побудова алгоритму; 3) запис алгоритму; 4) реалізація алгоритму на ЕОМ; 5) аналіз результатів. Як і в процесі розв’язування математичної задачі, не всі ці етапи обов’язкові. Наприклад, побудовану модель можна дослідити за до готового програмного засобу. У процесі навчання багатоетапність спричиняє розгляд задач із різним ступенем “ваги” етапів для найбільш повного засвоєння суті кожного з них.
решай по формуле
Пошаговое объяснение:
V={\frac {1}{3}}Sh,
где S {\displaystyle \ S} \ S — площадь основания и h {\displaystyle \ h} \ h — высота;
V = 1 6 V p , {\displaystyle V={\frac {1}{6}}V_{p},} V={\frac {1}{6}}V_{p},
где V p {\displaystyle \ V_{p}} \ V_{p} — объём параллелепипеда;
Также объём треугольной пирамиды (тетраэдра) может быть вычислен по формуле[7]:
V = 1 6 a 1 a 2 d sin φ , {\displaystyle V={\frac {1}{6}}a_{1}a_{2}d\sin \varphi ,} V={\frac {1}{6}}a_{1}a_{2}d\sin \varphi ,
где a 1 , a 2 {\displaystyle a_{1},a_{2}} a_{1},a_{2} — скрещивающиеся рёбра , d {\displaystyle d} d — расстояние между a 1 {\displaystyle a_{1}} a_{1} и a 2 {\displaystyle a_{2}} a_{2} , φ {\displaystyle \varphi } \varphi — угол между a 1 {\displaystyle a_{1}} a_{1} и a 2 {\displaystyle a_{2}} a_{2};
Боковая поверхность — это сумма площадей боковых граней:
S b = ∑ i S i {\displaystyle S_{b}=\sum _{i}^{}S_{i}} S_{b}=\sum _{i}^{}S_{i}
Полная поверхность — это сумма площади боковой поверхности и площади основания:
S p = S b + S o {\displaystyle \ S_{p}=S_{b}+S_{o}} \ S_{p}=S_{b}+S_{o}
Для нахождения площади боковой поверхности в правильной пирамиде можно использовать формулы:
S b = 1 2 P a = n 2 b 2 sin α {\displaystyle S_{b}={\frac {1}{2}}Pa={\frac {n}{2}}b^{2}\sin \alpha } {\displaystyle S_{b}={\frac {1}{2}}Pa={\frac {n}{2}}b^{2}\sin \alpha }
где a {\displaystyle a} a — апофема , P {\displaystyle \ P} \ P — периметр основания, n {\displaystyle \ n} \ n — число сторон основания, b {\displaystyle \ b} \ b — боковое ребро, α {\displaystyle \alpha } \alpha — плоский угол при вершине пирамиды.