Какие архитекторы и как они изменяли Москву в эпоху ампира?Каковы самые известные ампирные ансамбли Петербурга?Кто их создатели?Кто из них тебе понравился и почему??
1) Первым появился дорический ордер в VI веке до н. э. Лаконичный, мужественный, монументальный — во времена античности считался «мужским» ордером. Классическая дорическая колонна была без базы, с очень сильным утончением, украшена каннелюрами, заканчивалась капителью.
Ионический ордер — один из трёх древнегреческих архитектурных ордеров. От более раннего дорического ордера отличается большей лёгкостью пропорций и декором всех его частей. Отличительной чертой ионического ордера является оформления капители, которая выполняется в виде двух противоположно расположенных волют. Ионический ордер во времена античности считался «женским» ордером, за счет своей утончённости, изысканности и дополнений разнообразными украшениями.
Кори́нфский о́рдер — один из трёх греческих архитектурных ордеров. Представляет вариант ионического ордера, более насыщенный декором. Характерной особенностью этого ордера является колоколообразная капитель, покрытая стилизованными листьями аканта.
2)Храм представляет собой периптер дорического ордера из 46 колонн (8 по главному фасаду и 17 по боковым) .
Дорический ордер, появившийся в начале 6 в. до н. э. , можно считать основным в развитии греческой архитектуры.
Строгий и торжественно-монументальный дорический ордер, появившийся в начале 6 в. до н. э. , состоит из следующих частей:
трёхступенчатого основания — стереобата;
несущей колонны. По вертикали ствол колонны разделялся каннелюрами (вертикальными желобками) с острыми гранями. Колонна завершается капителью, состоящей из эхины (сплюснутой подушки) и абака (четырехгранной плиты. )
несомой части — антаблемента, включающего архитрав (горизонтальная балка, лежащая на колоннах) , фриз с чередующимися триглифами (плита, имеющая вертикальные желобки) и метопами (плита, изготовленная из камня или керамики декорированная рельефом или росписью) и карниз.
Ренесанс (Відродження) (Renaissance), епоха інтелектуального і художнього розквіту, який почався в Італії в 14 столітті, досягнувши піку в 16 столітті і надавши значний вплив на європейську культуру. Термін "Відродження", який означав повернення до цінностей античного світу (хоча інтерес до римської класики виник ще в 12 столітті), з'явився в 15 столітті і отримав теоретичне обгрунтування в 16 столітті в працях Вазарі, присвячених творчості знаменитих художників, скульпторів і зодчих. У цей час склалося уявлення про пануючу в природі гармонії і про людину як вінець її творіння. Серед видатних представників цієї епохи - художник Альберті; архітектор, художник, учений, поет і математик Леонардо да Вінчі.
Ренесанс Епоха Відродження
Архітектор Брунеллески, новаторському використовуючи елліністичні (античні) традиції, створив декілька будівель, не поступалися по красі кращим античним зразкам. Дуже цікаві роботи Браманте, якого сучасники вважали найталановитішим архітектором Високого Відродження, і Палладіо, що створили великі архітектурні ансамблі, що відрізнялися цілісністю художнього задуму і різноманітністю композиційних рішень. Будівлі театрів і декорації споруджувалися на основі архітектурних робіт Вітрувія (близько 15 м до н.е.) відповідно до принципів римського театру. Драматурги слідували строгим класичним канонам. Глядацька зала, як правило, нагадував формою кінську підкову, перед ним знаходилося піднесення з авансценою, відокремлюють від основного простору аркою. Це і було прийнято за зразок театральної будівлі для всього західного світу на наступні п'ять століть.
Художники Ренесансу створили цілісну, що володіє внутрішньою єдністю концепцію світу, наповнили традиційні релігійні сюжети земним змістом (Никола Пізано, кінець 14 століття; Донателло, початок 15 століття). Реалістичне зображення людини стало головною метою художників Раннього Відродження, про що свідчать творіння Джотто і Мазаччо. Винахід передачі перспективи сприяло більш правдивого відображення дійсності. Однією з головних тем творів живопису Ренесансу (Жільбер, Мікеланджело) були трагічна непримиренність конфліктів, боротьба і загибель героя.
Близько 1425 Флоренція стала центром Ренесансу (флорентійське мистецтво), але до початку 16 століття (Високе Відродження) провідне місце зайняли Венеція (венеціанське мистецтво) і Рим. Культурними центрами були двори герцогів Мантуї, Урбіно і Ферради. Головними меценатами були Медічи і римські папи, особливо Юлій II і Лев Х. Найбільшими представниками "північного Ренесансу" були Дюрер, Кранах Старший, Хольбейн. Північні художники в основному наслідували кращим італійським зразкам, і тільки деякі, наприклад Ян ван Скорел, зуміли створити свій стиль, який відрізнявся особливою елегантністю і грацією, названої згодом - маньєризм.
Кратко не получиться
1) Первым появился дорический ордер в VI веке до н. э. Лаконичный, мужественный, монументальный — во времена античности считался «мужским» ордером. Классическая дорическая колонна была без базы, с очень сильным утончением, украшена каннелюрами, заканчивалась капителью.
Ионический ордер — один из трёх древнегреческих архитектурных ордеров. От более раннего дорического ордера отличается большей лёгкостью пропорций и декором всех его частей. Отличительной чертой ионического ордера является оформления капители, которая выполняется в виде двух противоположно расположенных волют. Ионический ордер во времена античности считался «женским» ордером, за счет своей утончённости, изысканности и дополнений разнообразными украшениями.
Кори́нфский о́рдер — один из трёх греческих архитектурных ордеров. Представляет вариант ионического ордера, более насыщенный декором. Характерной особенностью этого ордера является колоколообразная капитель, покрытая стилизованными листьями аканта.
2)Храм представляет собой периптер дорического ордера из 46 колонн (8 по главному фасаду и 17 по боковым) .
Парфенон-образец дорического ордера! Идеально вымеренные пропорции
Дорический ордер, появившийся в начале 6 в. до н. э. , можно считать основным в развитии греческой архитектуры.
Строгий и торжественно-монументальный дорический ордер, появившийся в начале 6 в. до н. э. , состоит из следующих частей:
трёхступенчатого основания — стереобата;
несущей колонны. По вертикали ствол колонны разделялся каннелюрами (вертикальными желобками) с острыми гранями. Колонна завершается капителью, состоящей из эхины (сплюснутой подушки) и абака (четырехгранной плиты. )
несомой части — антаблемента, включающего архитрав (горизонтальная балка, лежащая на колоннах) , фриз с чередующимися триглифами (плита, имеющая вертикальные желобки) и метопами (плита, изготовленная из камня или керамики декорированная рельефом или росписью) и карниз.
Надеюсь сократи то, что считаешь ненужным.
Ренесанс Епоха Відродження
Архітектор Брунеллески, новаторському використовуючи елліністичні (античні) традиції, створив декілька будівель, не поступалися по красі кращим античним зразкам. Дуже цікаві роботи Браманте, якого сучасники вважали найталановитішим архітектором Високого Відродження, і Палладіо, що створили великі архітектурні ансамблі, що відрізнялися цілісністю художнього задуму і різноманітністю композиційних рішень. Будівлі театрів і декорації споруджувалися на основі архітектурних робіт Вітрувія (близько 15 м до н.е.) відповідно до принципів римського театру. Драматурги слідували строгим класичним канонам. Глядацька зала, як правило, нагадував формою кінську підкову, перед ним знаходилося піднесення з авансценою, відокремлюють від основного простору аркою. Це і було прийнято за зразок театральної будівлі для всього західного світу на наступні п'ять століть.
Художники Ренесансу створили цілісну, що володіє внутрішньою єдністю концепцію світу, наповнили традиційні релігійні сюжети земним змістом (Никола Пізано, кінець 14 століття; Донателло, початок 15 століття). Реалістичне зображення людини стало головною метою художників Раннього Відродження, про що свідчать творіння Джотто і Мазаччо. Винахід передачі перспективи сприяло більш правдивого відображення дійсності. Однією з головних тем творів живопису Ренесансу (Жільбер, Мікеланджело) були трагічна непримиренність конфліктів, боротьба і загибель героя.
Близько 1425 Флоренція стала центром Ренесансу (флорентійське мистецтво), але до початку 16 століття (Високе Відродження) провідне місце зайняли Венеція (венеціанське мистецтво) і Рим. Культурними центрами були двори герцогів Мантуї, Урбіно і Ферради. Головними меценатами були Медічи і римські папи, особливо Юлій II і Лев Х. Найбільшими представниками "північного Ренесансу" були Дюрер, Кранах Старший, Хольбейн. Північні художники в основному наслідували кращим італійським зразкам, і тільки деякі, наприклад Ян ван Скорел, зуміли створити свій стиль, який відрізнявся особливою елегантністю і грацією, названої згодом - маньєризм.