Школа, рідна школа. Знов захочу в клас Тут нам все знайоме Тут чекають нас Вчителі, вчителі, В школі все життя минає Вчителі, журавлі На високім небокраї Вчителі... вчителі.. Наші вчітелі Вчителі, вчителі, В школі все життя минає Вчителі, журавлі На високім небокраї Вчителі... вчителі.. Наші вчітелі Шли ми крок за кроком З вами по землі Плакали, сміялись Наші вчителі Вчителі, вчителі, В школі все життя минає Вчителі, журавлі На високім небокраї Вчителі... вчителі.. Наші вчітелі Вчителі, вчителі, В школі все життя минає Вчителі, журавлі На високім небокраї Вчителі... вчителі.. Наші вчітелі
Садко – главный герой былины, он великолепно играет на гуслях. В начале произведения Садко был беден, единственное его богатство - гусли яровчатые. Его музыкой все восхищаются, людям хочется пританцовывать и петь, слушая, как он играет. Садко – личность чрезвычайно творческая, он трудолюбивый, храбрый, отзывчивый, добродушный и высоконравственный человек. На жизнь часто себе зарабатывал, тем, что, часто играл на гуслях, на званых пирах у богатых горожан.
Однажды во время сильнейшего шторма корабль, на котором находилась дружина, чуть было не затонул в море, а Садко, чтоб их опустился на дно. Морской властитель попросил гусляра поиграть, тем временем опять начался сильный шторм. Ради людей Садко пожертвовал любимым инструментом.
Хоть образ гусляра представлен, как положительный герой, но в некоторых сюжетах, читатель наблюдает в его характере и нотки алчности, легкомыслия, не желание принимать решения, которые могут кардинально поменять жизнь.
Садко своей прекрасной, талантливой игрой на гуслях пленил морского владыку, но все, же не впал в искушение, чтоб остаться навсегда в подводном замке владыки, лишь благодаря своей безграничной любви к своей родине, земле на которой родился и вырос.
Знов захочу в клас
Тут нам все знайоме
Тут чекають нас
Вчителі, вчителі,
В школі все життя минає
Вчителі, журавлі
На високім небокраї
Вчителі... вчителі..
Наші вчітелі
Вчителі, вчителі,
В школі все життя минає
Вчителі, журавлі
На високім небокраї
Вчителі... вчителі..
Наші вчітелі
Шли ми крок за кроком
З вами по землі
Плакали, сміялись
Наші вчителі
Вчителі, вчителі,
В школі все життя минає
Вчителі, журавлі
На високім небокраї
Вчителі... вчителі..
Наші вчітелі
Вчителі, вчителі,
В школі все життя минає
Вчителі, журавлі
На високім небокраї
Вчителі... вчителі..
Наші вчітелі
Все що знайшла!
ответ.
Садко – главный герой былины, он великолепно играет на гуслях. В начале произведения Садко был беден, единственное его богатство - гусли яровчатые. Его музыкой все восхищаются, людям хочется пританцовывать и петь, слушая, как он играет. Садко – личность чрезвычайно творческая, он трудолюбивый, храбрый, отзывчивый, добродушный и высоконравственный человек. На жизнь часто себе зарабатывал, тем, что, часто играл на гуслях, на званых пирах у богатых горожан.
Однажды во время сильнейшего шторма корабль, на котором находилась дружина, чуть было не затонул в море, а Садко, чтоб их опустился на дно. Морской властитель попросил гусляра поиграть, тем временем опять начался сильный шторм. Ради людей Садко пожертвовал любимым инструментом.
Хоть образ гусляра представлен, как положительный герой, но в некоторых сюжетах, читатель наблюдает в его характере и нотки алчности, легкомыслия, не желание принимать решения, которые могут кардинально поменять жизнь.
Садко своей прекрасной, талантливой игрой на гуслях пленил морского владыку, но все, же не впал в искушение, чтоб остаться навсегда в подводном замке владыки, лишь благодаря своей безграничной любви к своей родине, земле на которой родился и вырос.