Какими динамичными оттенками ты передал бы различные звуки природы: шум дождя,грохот грома,шелест листвы,тишину ночи нужно к этим словам написать их динамичные оттенки
Мюзикл — це жанр музичної вистави або музичного фільму, основу якого складають спів і хореографічні номери. Усе це об’єднано єдиним художнім задумом. Мюзикл — один з наймолодших жанрів сучасного музичного театру. Дехто вважає його американським різновидом оперети.
Пригадайте оперети і мюзикли, які ви слухали раніше. Поміркуйте, у чому полягає їхня відмінність.
Головна відмінність між оперетою і мюзиклом полягає у значенні музики в порівнянні з розмовними сценами. Музика в мюзиклі є одним із засобів музично-сценічного монтажу поряд з хореографією, пластикою, постановочними ефектами тощо.
Від інших різновидів драматичних творів для музичного театру (опера, оперета, балет) мюзикл вирізняється передусім синтетичністю: ані вокальні, ані танцювальні номери, ані музичний супровід у мюзиклі не є самодостатніми — вони лише слугують рівноправними засобами передання змісту. Сюжет, образи дійових осіб, ідейний зміст відіграють у мюзиклі велику роль, тому мюзикл, на відміну від опери та оперети, як правило, прийнято виконувати мовою, зрозумілою глядачеві, тобто сучасного побутовою та естрадною мовою музики
Вклад Бетховена в мировую культуру определяется, прежде всего, его симфоническими произведениями. Он был величайшим симфонистом, и именно в симфонической музыке наиболее полно воплотились и его мировоззрение, и основные художественные принципы.
Путь Бетховена–симфониста охватил почти четверть столетия (1800 – 1824), но влияние его распространилось на весь XIX и даже во многом на XX век. В XIX веке каждый композитор-симфонист должен был решить для себя вопрос, будет ли он продолжать одну из линий бетховенского симфонизма или попытается создать что-то принципиально иное. Так или иначе, но без Бетховена симфоническая музыка XIX века была бы совершенно иной.
У Бетховена 9 симфоний (10 осталось в эскизах). По сравнению со 104 гайдновскими или 41 моцартовскими это немного, но каждая из них – событие. Условия, в которых они сочинялись и исполнялись, коренным образом отличались от того, что было при Гайдне и Моцарте. Для Бетховена симфония --- жанр, во-первых, сугубо общественнй, исполняемый преимущественно в больших залах, довольно солидным по тогдашним меркам оркестром; а во-вторых - жанр идейно очень значительный, не позволяющий писать такие сочинения сразу сериями по 6 штук. Поэтому бетховенские симфонии, как правило, гораздо крупнее даже моцартовских (кроме 1 и 8-й) и принципиально индивидуальны по концепции. Каждая симфония дает единственное решение – как образное, так и драматургическое.
Мюзикл — це жанр музичної вистави або музичного фільму, основу якого складають спів і хореографічні номери. Усе це об’єднано єдиним художнім задумом. Мюзикл — один з наймолодших жанрів сучасного музичного театру. Дехто вважає його американським різновидом оперети.
Пригадайте оперети і мюзикли, які ви слухали раніше. Поміркуйте, у чому полягає їхня відмінність.
Головна відмінність між оперетою і мюзиклом полягає у значенні музики в порівнянні з розмовними сценами. Музика в мюзиклі є одним із засобів музично-сценічного монтажу поряд з хореографією, пластикою, постановочними ефектами тощо.
Від інших різновидів драматичних творів для музичного театру (опера, оперета, балет) мюзикл вирізняється передусім синтетичністю: ані вокальні, ані танцювальні номери, ані музичний супровід у мюзиклі не є самодостатніми — вони лише слугують рівноправними засобами передання змісту. Сюжет, образи дійових осіб, ідейний зміст відіграють у мюзиклі велику роль, тому мюзикл, на відміну від опери та оперети, як правило, прийнято виконувати мовою, зрозумілою глядачеві, тобто сучасного побутовою та естрадною мовою музики
Объяснение:
Вклад Бетховена в мировую культуру определяется, прежде всего, его симфоническими произведениями. Он был величайшим симфонистом, и именно в симфонической музыке наиболее полно воплотились и его мировоззрение, и основные художественные принципы.
Путь Бетховена–симфониста охватил почти четверть столетия (1800 – 1824), но влияние его распространилось на весь XIX и даже во многом на XX век. В XIX веке каждый композитор-симфонист должен был решить для себя вопрос, будет ли он продолжать одну из линий бетховенского симфонизма или попытается создать что-то принципиально иное. Так или иначе, но без Бетховена симфоническая музыка XIX века была бы совершенно иной.
У Бетховена 9 симфоний (10 осталось в эскизах). По сравнению со 104 гайдновскими или 41 моцартовскими это немного, но каждая из них – событие. Условия, в которых они сочинялись и исполнялись, коренным образом отличались от того, что было при Гайдне и Моцарте. Для Бетховена симфония --- жанр, во-первых, сугубо общественнй, исполняемый преимущественно в больших залах, довольно солидным по тогдашним меркам оркестром; а во-вторых - жанр идейно очень значительный, не позволяющий писать такие сочинения сразу сериями по 6 штук. Поэтому бетховенские симфонии, как правило, гораздо крупнее даже моцартовских (кроме 1 и 8-й) и принципиально индивидуальны по концепции. Каждая симфония дает единственное решение – как образное, так и драматургическое.