«Великий воин Албании Скандербег» (алб. Skënderbeu) — советско-албанский художественный фильм 1953 года. Исторический фильм для широкой зрительской аудитории. Дебютная роль в кино Юрия Яковлева.
Сюжет
Исторический фильм о борьбе албанского народа против турецких завоевателей в XV веке под предводительством Георгия Кастриота, прозванного турками Скандербегом. Сын князя, он ещё мальчиком был отдан в заложники турецкому султану, где воспитывался как воин султаната. Через 20 лет службы турецкому престолу, любовь к родине заставляет его подняться на борьбу против своих поработителей.
История создания
1950—1960-е годы — время полного расцвета свиридовского творчества. Одно за другим появляются произведения непреходящего значения. В 1964 году, вслед за несколькими сочинениями на стихи Блока, возникает принципиально иной цикл — кантата для хора и симфонического оркестра «Курские песни». После многих обращений к любимым и разным поэтам, от Бёрнса до Маяковского, композитор приник к народному источнику. «Часто я вспоминаю свою родину — Курский песенный край, — писал композитор в дневниковой тетради. — Россия была богата песней, Курские края — особенно. До 50-х годов (как я знаю) хранились в памяти народных певцов и певиц передаваемые изустно из поколения в поколение дивные старинные напевы. Как они прекрасны, как они оригинальны, своеобычны, какая радость — слушать их».
особенности композиции
другое название: Скандербег
Оригинальное название: Skënderbeu
Во 2-й песне, «Ты воспой, воспой, жавороночек», звучит по-весеннему бодрая, упругая мелодия, которую сопровождает радостный звон в оркестре: возникает картинка удивительной свежести. Трогательно печальна 4-я, хороводная песня «Ой, горе, горе да лебедоньку моему» с солирующим альтом, прозрачным узором аккомпанемента. 5-я песня, «Купил Ванька себе косу», — яркая жанровая картинка. Поведение героя, изменившего жене, обсуждается всем миром. Напев звучит то у тенора-соло, то у хора, то переходит к басу. Временами звучат отдельные реплики солистов хора. 6-я песня, «Соловей мой», проникнута тоской, в ней нагнетается напряжение, которое выливается в финале — «За речкою» (№7), картине общего отчаянного веселья, за которым скрыта грозная сила.Что весьма необычно
Піднімаючи сьогодні проблему українського модерну як важливого етапу в історії вітчизняного образотворчого мистецтва, маємо серед його творців у першу чергу назвати таку величну постать, як Олена Кульчицька. Митець визначного таланту і великої творчої енергії. Завдяки високій ідейності своєї мистецької творчості, народності і реалізму Кульчицька здобула велику популярність і любов громадськості.
Олена Львівна прожила довге творче життя. Прийшла вона на світ у містечку Бережанах 15 вересня 1877 року в родині відомого галицького правника Лева Кульчицького та Марії з дому Стебельської. Свої дитячі та юнацькі роки вона провела серед західноукраїнських трудящих. Життя рідного народу цікавило її не тільки як художницю, а й як громадського діяча та дослідника.
Художниця збагатила новітнє образотворче мистецтво у жанровому відношенні, розширила його тематику, відродила техніку офорту, деревориту, ліногравюри, залишивши самобутній спадок майже в усіх різновидах графічного мистецтва. Працювала у портретному, жанровому, пейзажному, релігійному малярстві. Займалася художнім ткацтвом, проектуванням та моделюванням одягу, створювала ескізи для кераміки, килимів, працювала в емалі, металі, скульптурі малих форм. Схильна до експериментування та новаторства, художниця привнесла в українське образотворче мистецтво свіжі ідеї та естетику нових течій західноєвропейського мистецтва – модерну та експресіонізму, надавши їм у своїй творчості національного колориту.
Олена Кульчицька – людина і мистець європейського світовідчуття, освіти та виховання.
«Великий воин Албании Скандербег» (алб. Skënderbeu) — советско-албанский художественный фильм 1953 года. Исторический фильм для широкой зрительской аудитории. Дебютная роль в кино Юрия Яковлева.
Сюжет
Исторический фильм о борьбе албанского народа против турецких завоевателей в XV веке под предводительством Георгия Кастриота, прозванного турками Скандербегом. Сын князя, он ещё мальчиком был отдан в заложники турецкому султану, где воспитывался как воин султаната. Через 20 лет службы турецкому престолу, любовь к родине заставляет его подняться на борьбу против своих поработителей.
История создания
1950—1960-е годы — время полного расцвета свиридовского творчества. Одно за другим появляются произведения непреходящего значения. В 1964 году, вслед за несколькими сочинениями на стихи Блока, возникает принципиально иной цикл — кантата для хора и симфонического оркестра «Курские песни». После многих обращений к любимым и разным поэтам, от Бёрнса до Маяковского, композитор приник к народному источнику. «Часто я вспоминаю свою родину — Курский песенный край, — писал композитор в дневниковой тетради. — Россия была богата песней, Курские края — особенно. До 50-х годов (как я знаю) хранились в памяти народных певцов и певиц передаваемые изустно из поколения в поколение дивные старинные напевы. Как они прекрасны, как они оригинальны, своеобычны, какая радость — слушать их».
особенности композиции
другое название: Скандербег
Оригинальное название: Skënderbeu
Во 2-й песне, «Ты воспой, воспой, жавороночек», звучит по-весеннему бодрая, упругая мелодия, которую сопровождает радостный звон в оркестре: возникает картинка удивительной свежести. Трогательно печальна 4-я, хороводная песня «Ой, горе, горе да лебедоньку моему» с солирующим альтом, прозрачным узором аккомпанемента. 5-я песня, «Купил Ванька себе косу», — яркая жанровая картинка. Поведение героя, изменившего жене, обсуждается всем миром. Напев звучит то у тенора-соло, то у хора, то переходит к басу. Временами звучат отдельные реплики солистов хора. 6-я песня, «Соловей мой», проникнута тоской, в ней нагнетается напряжение, которое выливается в финале — «За речкою» (№7), картине общего отчаянного веселья, за которым скрыта грозная сила.Что весьма необычно
Объяснение:
Піднімаючи сьогодні проблему українського модерну як важливого етапу в історії вітчизняного образотворчого мистецтва, маємо серед його творців у першу чергу назвати таку величну постать, як Олена Кульчицька. Митець визначного таланту і великої творчої енергії. Завдяки високій ідейності своєї мистецької творчості, народності і реалізму Кульчицька здобула велику популярність і любов громадськості.
Олена Львівна прожила довге творче життя. Прийшла вона на світ у містечку Бережанах 15 вересня 1877 року в родині відомого галицького правника Лева Кульчицького та Марії з дому Стебельської. Свої дитячі та юнацькі роки вона провела серед західноукраїнських трудящих. Життя рідного народу цікавило її не тільки як художницю, а й як громадського діяча та дослідника.
Художниця збагатила новітнє образотворче мистецтво у жанровому відношенні, розширила його тематику, відродила техніку офорту, деревориту, ліногравюри, залишивши самобутній спадок майже в усіх різновидах графічного мистецтва. Працювала у портретному, жанровому, пейзажному, релігійному малярстві. Займалася художнім ткацтвом, проектуванням та моделюванням одягу, створювала ескізи для кераміки, килимів, працювала в емалі, металі, скульптурі малих форм. Схильна до експериментування та новаторства, художниця привнесла в українське образотворче мистецтво свіжі ідеї та естетику нових течій західноєвропейського мистецтва – модерну та експресіонізму, надавши їм у своїй творчості національного колориту.
Олена Кульчицька – людина і мистець європейського світовідчуття, освіти та виховання.