Соната — циклічний твір, у якому частини об’єднані спільним задумом, а їхня послідовність зумовлена образним змістом, єдиною ідеєю. У класичній сонаті зазвичай три частини, перша з яких написана в сонатній формі. Темповий контраст частин циклу такий: перша — швидка, друга — повільна, третя — знову швидка. За характером музики вони також різняться. Як саме? Драматургія сонати передбачає енергійні образи в першій частині, ліричний відступ — у другій, а потім — урочисто-святковий фінал. Загальна схема побудови сонати може змінюватися, варіюватися, складатися з іншої кількості частин (нерідко з чотирьох), але за кожною закріплюється своя «роль» у циклі. Принцип контрастного зіставлення зачищається основним для цього жанру.
Контраст важливий і для драматургії сонатної форми, де розвиток музики можна порівняти з дією у драматичному творі. Спочатку композитор знайомить нас з основними дійовими особами — контрастними музичними темами: головною і побічною партіями (ГП і ПП). Відбувається їх експонування, ніби «зав’язка драми». Потім теми розвиваються.
музична дія загострюється, досягає кульмінації, після чого наступає «розв’язка дії», головна і побічна теми повторюються, але вже у видозміненому вигляді.
Таким чином, сонатна форма складається з таких основних розділів:
• експозиція — експонування основних тем, «зав’язка»;
• розробка — розвиток основних тем;
• реприза — видозмінене повторення тем, завершення дії, «розв’язка». Отже, у сонаті можемо гати гармонійну упорядкованість форми, певну симетричність, подібну до архітектурних форм класицизму'.
1.В РОМАНСЕ С. РАХМАНИНОВА ВЫРАЖЕНО ЧУВСТВО РАДОСТИ, ЧУВСТВО ОЖИДАНИЯ ВЕСНЫ. КАК ЖЕ ФАКТУРА ЕМУ ВЫРАЗИТЬ ЭТИ ЧУВСТВА? ВО -ПЕРВЫХ, МУЗЫКАЛЬНАЯ ТКАНЬ -ЗАНИМАЕТ ОГРОМНОЕ ПРОСТРАНСТВО ОТ МИ БЕМОЛЯ БОЛЬШОЙ ОКТАВЫ -ДО МИ БЕМОЛЯ -ВТОРОЙ ОКТАВЫ -ЧТОБЫ ПОКАЗАТЬ, ЧТО ВЕСЕННИЕ ВОДЫ ОХВАТЫВАЮТ ОГРОМНОЕ ПРОСТРАНСТВО, ВО -ВТОРЫХ,МУЗ.АККОМПАНЕМЕНТ ПОСТРОЕН НА НЕПРЕРЫВНОМ РАЗВИТИИ МЕЛОДИИ, Т.Е. ВЕСЕННИЕ ВОДЫ СТРЕМИТЕЛЬНЫ И НЕ ОСТАНАВЛИВАЮТСЯ
2.БИЗЕ "УТРО В ГОРАХ" КОМПОЗИТОР РИСУЕТ КАК ПОСТЕПЕННО ТПОДНИМАЕТСЯ СОЛНЦЕ, КАК ПОСТЕНЕННО ОЖИВАЕТ ПРИРОДА, ПРОБУЖДАЮТСЯ ПТИЦЫ, СЛЫШНЫ ИХ ТРЕЛИ.И МУЗЫКА ПОСТЕПЕННО ЗАПОЛНЯЕТ ЭТО ОГРОМНОЕ ПРОСТРАНСТВОДО САМЫХ ВЕРШИН. КАК ЭТОГО ДОБИВАЕТСЯ БИЗЕ? ВО- ПЕРВЫХ,ТЕМА ЗВУЧИТ В ВЫСОКОМ РЕГИСТРЕ, А МУЗ. СОПРОВОЖДЕНИЕ В НИЗКОМ РЕГИСТРЕ И МЕЖДУ НИМИ ОГРОМНОЕ ПРОСТРАНСТВО В 3 ОКТАВЫ. ВО -ВТОРЫХ, ОН ПОСТЕПЕННО СБЛИЖАЕТ ТЕМУ И АККОМПАНЕМЕНТ, А ДИНАМИКА СТАНОВИТСЯ ВСЕ ГРОМЧЕ -ЭТО СОЛНЦЕ ПОДНИМАЕТСЯ ВСЕ ВЫШЕ И ЗАЛИВАЕТ СВОИМ СВЕТОМ ВСЕ ГОРНОЕ ПРОСТРАНСТВО.
3 ФАКТУРНОЕ ПРОСТРАНСТВО ЗНАЧИТЕЛЬНОГО ДИАПОЗОНА ИСПОЛЬЗУЕТСЯ В ПРОИЗВЕДЕНИЯХ, ГДЕ РМСУБТСЯ КАРТИНЫ ПРИРОДЫ: ШИРОКИЕ ПОЛЯ, ГЛУБИНЫ МОРЕЙ, ЭХО В ГОРАХ. НАПРИМЕР , В ПРОИЗВЕДЕНИИ ДЛЯ ХОРА ИТАЛЬЯНСКОГО КОМПОЗИТОРА ОРЛАНДО ЛАССО "ЭХО"
Объяснение:
Соната — циклічний твір, у якому частини об’єднані спільним задумом, а їхня послідовність зумовлена образним змістом, єдиною ідеєю. У класичній сонаті зазвичай три частини, перша з яких написана в сонатній формі. Темповий контраст частин циклу такий: перша — швидка, друга — повільна, третя — знову швидка. За характером музики вони також різняться. Як саме? Драматургія сонати передбачає енергійні образи в першій частині, ліричний відступ — у другій, а потім — урочисто-святковий фінал. Загальна схема побудови сонати може змінюватися, варіюватися, складатися з іншої кількості частин (нерідко з чотирьох), але за кожною закріплюється своя «роль» у циклі. Принцип контрастного зіставлення зачищається основним для цього жанру.
Контраст важливий і для драматургії сонатної форми, де розвиток музики можна порівняти з дією у драматичному творі. Спочатку композитор знайомить нас з основними дійовими особами — контрастними музичними темами: головною і побічною партіями (ГП і ПП). Відбувається їх експонування, ніби «зав’язка драми». Потім теми розвиваються.
музична дія загострюється, досягає кульмінації, після чого наступає «розв’язка дії», головна і побічна теми повторюються, але вже у видозміненому вигляді.
Таким чином, сонатна форма складається з таких основних розділів:
• експозиція — експонування основних тем, «зав’язка»;
• розробка — розвиток основних тем;
• реприза — видозмінене повторення тем, завершення дії, «розв’язка». Отже, у сонаті можемо гати гармонійну упорядкованість форми, певну симетричність, подібну до архітектурних форм класицизму'.
Объяснение:
1.В РОМАНСЕ С. РАХМАНИНОВА ВЫРАЖЕНО ЧУВСТВО РАДОСТИ, ЧУВСТВО ОЖИДАНИЯ ВЕСНЫ. КАК ЖЕ ФАКТУРА ЕМУ ВЫРАЗИТЬ ЭТИ ЧУВСТВА? ВО -ПЕРВЫХ, МУЗЫКАЛЬНАЯ ТКАНЬ -ЗАНИМАЕТ ОГРОМНОЕ ПРОСТРАНСТВО ОТ МИ БЕМОЛЯ БОЛЬШОЙ ОКТАВЫ -ДО МИ БЕМОЛЯ -ВТОРОЙ ОКТАВЫ -ЧТОБЫ ПОКАЗАТЬ, ЧТО ВЕСЕННИЕ ВОДЫ ОХВАТЫВАЮТ ОГРОМНОЕ ПРОСТРАНСТВО, ВО -ВТОРЫХ,МУЗ.АККОМПАНЕМЕНТ ПОСТРОЕН НА НЕПРЕРЫВНОМ РАЗВИТИИ МЕЛОДИИ, Т.Е. ВЕСЕННИЕ ВОДЫ СТРЕМИТЕЛЬНЫ И НЕ ОСТАНАВЛИВАЮТСЯ
2.БИЗЕ "УТРО В ГОРАХ" КОМПОЗИТОР РИСУЕТ КАК ПОСТЕПЕННО ТПОДНИМАЕТСЯ СОЛНЦЕ, КАК ПОСТЕНЕННО ОЖИВАЕТ ПРИРОДА, ПРОБУЖДАЮТСЯ ПТИЦЫ, СЛЫШНЫ ИХ ТРЕЛИ.И МУЗЫКА ПОСТЕПЕННО ЗАПОЛНЯЕТ ЭТО ОГРОМНОЕ ПРОСТРАНСТВОДО САМЫХ ВЕРШИН. КАК ЭТОГО ДОБИВАЕТСЯ БИЗЕ? ВО- ПЕРВЫХ,ТЕМА ЗВУЧИТ В ВЫСОКОМ РЕГИСТРЕ, А МУЗ. СОПРОВОЖДЕНИЕ В НИЗКОМ РЕГИСТРЕ И МЕЖДУ НИМИ ОГРОМНОЕ ПРОСТРАНСТВО В 3 ОКТАВЫ. ВО -ВТОРЫХ, ОН ПОСТЕПЕННО СБЛИЖАЕТ ТЕМУ И АККОМПАНЕМЕНТ, А ДИНАМИКА СТАНОВИТСЯ ВСЕ ГРОМЧЕ -ЭТО СОЛНЦЕ ПОДНИМАЕТСЯ ВСЕ ВЫШЕ И ЗАЛИВАЕТ СВОИМ СВЕТОМ ВСЕ ГОРНОЕ ПРОСТРАНСТВО.
3 ФАКТУРНОЕ ПРОСТРАНСТВО ЗНАЧИТЕЛЬНОГО ДИАПОЗОНА ИСПОЛЬЗУЕТСЯ В ПРОИЗВЕДЕНИЯХ, ГДЕ РМСУБТСЯ КАРТИНЫ ПРИРОДЫ: ШИРОКИЕ ПОЛЯ, ГЛУБИНЫ МОРЕЙ, ЭХО В ГОРАХ. НАПРИМЕР , В ПРОИЗВЕДЕНИИ ДЛЯ ХОРА ИТАЛЬЯНСКОГО КОМПОЗИТОРА ОРЛАНДО ЛАССО "ЭХО"
Подробнее - на -