Послушайте симфонию No5 Бетховена и напишите синквейн по этому произведению. 1 Название - придумайте свое название к симфонии.

2 Напишите два прилагательных раскрывающих характер произведения.
3 Три глагола описывающих действия.

4 Фраза раскрывающая суть произведения

5 Существительное являющееся итогом, выводом произведения.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Запорожець.

ЗАЗ-968 та ЗАЗ-965 «Запорожець»

ЗАЗ «Запорожець» — радянський автомобіль малого класу. Позиціонувався як мікролітражний автомобіль[1]. Виробник — Запорізький завод «Комунар», в місті Запоріжжя.

Участь в розробці автомобіля брали: Московський завод малолітражних автомобілів (МЗМА), АвтоЗАЗ-Мотор (МеМЗ), Ірбітський мотоциклетний завод (ІМЗ), Науковий автомоторний інститут (НАМІ).

Особливістю компонування автомобіля є розташування двигуна повітряного охолодження в задньому відсіку кузова, вперше застосоване в Радянському Союзі для легкових автомобілів[1].

Всього з 1960 по 1994 рік було виготовлено 3 422 444 автомобілів «Запорожець» різних моделей.

Зміст

1 Історія

1.1 ЗАЗ-965/ЗАЗ-965A

1.2 ЗАЗ-966/ЗАЗ-966A

1.3 ЗАЗ-968/ЗАЗ-968М

2 Модельний ряд

3 Ювілей

4 Примітки

5 Див. також

6 Література

Історія

ЗАЗ-965/ЗАЗ-965A

ЗАЗ-965A

Створений 1960 року, ЗАЗ-965 мав двигун потужністю тільки 23 к.с., з робочим об'ємом 0,75 л.[2].

1962 року — 27 к.с. і 0,9 л.[2].

ЗАЗ-966/ЗАЗ-966A

ЗАЗ-966

1966 року була змінена конструкція впускного тракту та карбюратора і потужність при такому ж літражі була доведена до 30 к.с.. При цьому вдалось вберегти взаємозамінність вузлів основних агрегатів.[2]

Одночасно на заводі вживалися заходи для збільшення пробігу двигуна до капітального ремонту. Починаючи з 25-30 тис. км у 1962 році цю цифру доведено до 75 тис. км у 1968 році[2].

Модернізований двигун МеМЗ-966 названо МеМЗ-966А. Конструктивні зміни забезпечили підвищення потужності, надійності, довговічності і економічності. При дотриманні правил експлуатації новий двигун збільшував пробіг автомобілю до першого капітального ремонту до 75 тисяч кілометрів, тоді, як до модернізації, після 50 тисяч кілометрів доводилося, як правило, замінювати, ряд деталей циліндро-поршневої групи, вкладки, шатунні вальниці.[3]

Конструктори намагались зберегти взаємозамінність між моделями деталей і, де це можливо, вузлів. Модернізований двигун взаємозамінний з своїм попередником. Власник «Запорожця», купленого 2-4 роки тому (в 1964—1962 рр.), наїздивши 40-60 тис. км, приступаючи до ремонту двигуна, може придбати вузли і деталі МеМЗ-966А.[3]

У нового двигуна збільшено діаметр і змінена форма впускних клапанів у головці циліндрів. Всі деталі, якими комплектується нова головка циліндрів, крім сідла і впускного клапана, також взаємозамінні з деталями, встановленими в головках циліндрів попередніх випусків (пружини, тарілки, сухарі, клапани, напрямні тощо). Покращено оребрення, проходи для охолоджувального повітря. Нова головка циліндрів в зборі взаємозамінна з головкою циліндрів старих випусків.[3]

Модернізований двигун забезпечувався карбюратором К-125 виробництва Ленінградського карбюраторного заводу. Новий карбюратор вирізняється досконалою схемою, що забезпечує двигунові не тільки підвищення потужності, а й поліпшення економічності. На двигуні збільшено діаметр каналу і змінено фланець для кріплення карбюратора біля впускної труби.[3]

Впускна труба в зборі з карбюратором К-125 взаємозамінна з аналогічним вузлом попередньої конструкції, фланець якої розрахований на встановлення карбюратора К-123. При встановленні карбюратора К-125 замість К-123 обов'язково разом з впускною трубою необхідно замінити і повітряний фільтр.

Контрольні випробовування автомобіля з двигуном МеМЗ-966А підтвердили, що економічність і динаміка автомобіля покращилися. Швидкість зросла на 8-12 км/год, а витрата палива на 100 км знизилася приблизно на 1 л.[3]

Серйозних змін зазнав повітряний фільтр, що значно збільшило термін роботи двигуна. У новому фільтрі повітряний опір менший, ніж у фільтрі старої конструкції. Завдяки спеціальному пристрою для збереження постійної швидкості протікання повітря над ванною з оливою під час різних режимів руху, фільтр добре очищує повітря і на малих обертах. Саме це було однією з основних передумов до збільшення терміну служби деталей циліндро-поршневої групи.[3]

Замінено генератор змінного струму потужністю 250 вт замість генератора постійного струму — 165 вт. Це дозволило водієві взимку менше турбуватися за акумулятор. Це також є важливим у міських умовах, де часті зупинки і запуски двигуна.[2]

Напрямний апарат нової конструкції в зборі з вентилятором і генератором взаємозамінний з однойменним вузлом старої конструкції. Перехід на генератор змінного струму вимагає додаткового встановлення на автомобіль випрямляча і реле.

Щоб покращити тепловий режим двигуна без збільшення розмірів вентилятора і затрат потужності на його роботу, на автомобіль встановлюють масляний радіатор нової конструкції і систему дефлектування циліндрів і їх головок. Радіатор такої конструкції потребує вдвічі менше повітря, ніж попередній, для охолодження оливи до тієї ж температури. Дефлектори, прилягаючи до оребрених поверхонь, дають потрібний напрям повітряному потокові.[2]

СКРИПКА. Королева оркестра -- скрипка -- самый распространенный струнный смычковый инструмент. "Она в музыке является столь же необходимыминструментом, как в человеческом бытии хлеб насущный", говорили о неймузыканты еще в XVII веке. Скрипки делали во многих странах мира, но лучшие скрипичные мастера жили вИталии, в городе Кремоне. Скрипки, сделанные кремонскими мастерами XVI --XVIII веков Амати, Гварнери и Страдивари, до сих пор . Свято хранили итальянцы секреты своего мастерства. Они умели делать звукскрипок особенно певучим и нежным, похожим на человеческий голос.Знаменитых итальянских скрипок сохранилось до нашего времени не так ужмного, но все они -- на строгом учете. Играют на них лучшие музыканты мира. Корпус скрипки очень изящен: с плавными закруглениями, тонкой "талией".На верхней деке красивые, в виде f вырезы, которые так и называются -- эфы.И размер, и форма корпуса, и все мельчайшие его детали, даже качество лака,которым он покрыт, тщательно продуманы. Ведь все влияет на звук капризногоинструмента. К корпусу скрипки прикреплен гриф, который заканчиваетсязавитком. Перед завитком в желобке отверстия, в которые вставлены колки.Они натягивают струны, с другой стороны плотно закрепленные у подгрифка. Всередине корпуса, приблизительно между эфами, на двух ножках стоитподставка. Через нее проходят струны. Их четыре. Они носят название техзвуков, на которые настроены: ми, ля, ре и соль или басок, считая от самойвысокой струны. Общий диапазон скрипки -- от соль малой до соль четвертой октавы. Скрипачизменяет высоту звука, прижимая струну к грифу пальцами левой руки. Чтобыбыло удобно играть, он кладет скрипку на плечо и придерживает ееподбородком. В правой руке он держит смычок, которым водит по струнам. Смычок -- это тоже важная деталь. От него во многом зависит характерзвучания. Состоит смычок из трости или древка, на нижнем конце которогоприкреплена колодочка. Она служит для натягивания волоса, который с другойстороны прикреплен к трости неподвижно. Если мы зацепим струну пальцем, а затем отпустим, звук быстро угаснет.Смычок же можно вести по струне непрерывно в течение долгого времени, извук будет тянуться также непрерывно. Поэтому скрипка очень певуча. На нейможно исполнять длинные плавные мелодии, как иногда говорят, "на одномдыхании", то есть не прерывая их паузами или цезурами. Говорят, что скрипка поет. И правда, звучание ее похоже на трепетныйчеловеческий голос. Но она умеет не только петь. Есть много различных так называемых штрихов, которые применяют при игре на скрипке.Можно играть не на одной, а на двух соседних струнах сразу. Тогда звучатдве мелодии. Больше чем два звука одновременно извлечь нельзя, так какструны расположены не плоско, а на закругленной подставке. Однако скрипачииграют аккорды из трех и четырех нот особым приемом -- арпеджиато, берязвуки не одновременно, а один за другим, быстро скользнув по струнамсмычком. В оркестре скрипки -- главные инструменты. Им поручают ответственныеэпизоды. Вспомните, как часто в оркестровых пьесах слышится пение скрипок;иногда широкое и спокойное, иногда взволнованное, а порою и драматическинапряженное. А в Польке-пиццикато братьев Иоганна и Иозефа Штраусов инекоторых других произведениях скрипки использованы совсем необычно:исполнители играют на них не смычком, а защипывая струны пальцами, как нащипковых инструментах. Этот прием называется пиццикато.