ответ: Конце́рт (від лат. concerto — змагаюсь) — прилюдне виконання музичних творів, балетних, естрадних і т. ін. номерів за певною програмою.
Предками концерту можна вважати змагання у Стародавній Греції та Римі у художньо-виконавському мистецтві. У середні віки і до XVII–XVIII століття концерти були прерогативою аристократії і мали закриту форму, розраховану на невелике коло спеціально за осіб. Вперше як відкрита форма суспільного музикування концерт був введений придворним музикантом Джоном Баністером у Лондоні 1672 року для міських слухачів за певну платню.
Протягом XVIII–XIX століть сформувалися три типи концертної діяльності. Одна з них пов'язана із виконанням серйозної музики, пізніше також літературними читаннями. Друга була пов'язана із виконанням концертних програм у драматичних театрах, коли після зіграної п'єси там ішов ще дивертисмент, у якому актори даного театру й за з боку артисти показували концертні номери різних жанрів. І, нарешті, спочатку у Великій Британії, а пізніше у Франції концертні програми давалися також у салонах, пабах, мюзик-холах, кафе-концертах, розрахованих на невелику кількість відвідувачів.
У Великій радянській енциклопедії концерт визначався як
Конце́рт (нем. Konzert от итал. concerto — гармония, согласие и от лат. concertare — состязаться) — музыкальное произведение, чаще всего для одного или нескольких солирующих инструментов с оркестром. Существуют также концерты для одного инструмента — без оркестра, концерты для оркестра — без строго определённых сольных партий, концерты для голоса (или голосов) с оркестром и концерты для хора а cappella[1].
ответ: Конце́рт (від лат. concerto — змагаюсь) — прилюдне виконання музичних творів, балетних, естрадних і т. ін. номерів за певною програмою.
Предками концерту можна вважати змагання у Стародавній Греції та Римі у художньо-виконавському мистецтві. У середні віки і до XVII–XVIII століття концерти були прерогативою аристократії і мали закриту форму, розраховану на невелике коло спеціально за осіб. Вперше як відкрита форма суспільного музикування концерт був введений придворним музикантом Джоном Баністером у Лондоні 1672 року для міських слухачів за певну платню.
Протягом XVIII–XIX століть сформувалися три типи концертної діяльності. Одна з них пов'язана із виконанням серйозної музики, пізніше також літературними читаннями. Друга була пов'язана із виконанням концертних програм у драматичних театрах, коли після зіграної п'єси там ішов ще дивертисмент, у якому актори даного театру й за з боку артисти показували концертні номери різних жанрів. І, нарешті, спочатку у Великій Британії, а пізніше у Франції концертні програми давалися також у салонах, пабах, мюзик-холах, кафе-концертах, розрахованих на невелику кількість відвідувачів.
У Великій радянській енциклопедії концерт визначався як
Конце́рт (нем. Konzert от итал. concerto — гармония, согласие и от лат. concertare — состязаться) — музыкальное произведение, чаще всего для одного или нескольких солирующих инструментов с оркестром. Существуют также концерты для одного инструмента — без оркестра, концерты для оркестра — без строго определённых сольных партий, концерты для голоса (или голосов) с оркестром и концерты для хора а cappella[1].