Прочитать тему "Концерт "Времена года" Антонио Вивальди". Послушать I ч. концерта "Весна" и "Зима". Написать письменно ответ, какие в музыке изобразительные моменты, перечислить их.
У часи Античності, коли краса стала вищим мірилом цінності твору художника, скульптура досягла незвичайного розквіту. Уже з VІІ ст. до н.е. тут з’являється монументальна скульптура. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінчиків. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тому грецьке мистецтво називають гуманістичним. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Це прагнення ідеального образу пояснює велику кількість оголених зображень. Ними підкреслюється гармонія людського тіла, якого нічого соромитися.
Найдавніші скульптори зображували людину на повний зріст, з опущеними руками і однією трохи попереду іншої. Протягом наступних століть майстри намагатимуться передати у нерухомій скульптурі гнучкість та рухливість тіла.Найвищого розквіту грецька скульптура сягнула, як і мистецтво загалом, у V ст. до н.е. У ній втілено образ ідеального громадянина – захисника батьківщини, спортсмена. Є також скульптурні портрети знаменитих людей. Грецькі скульптори були великими майстрами в зображенні тіла людини в русі, спокої, відтворювали емоції – біль, радість, страх,тугу, тривогу тощо.Найбільше мене вразила Афіна Парфенос та Дискобол.Вона створена у хрисоелефантинній техніці, тобто із золота та слонової кістки. Близько однієї тони листкового карбованого золота вартістю 40 (або 44) аттичних талантів і слонова кістка вкривали дерев'яний остов статуї заввишки 13 метрів.
Дискобол - одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі. Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті (стиль Figura serpentinata), що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом.
"Ярославна". Такое название авторы балета дали своему произведению неспроста. Это имя на Руси во все времена символизировало Родину, святую веру, самоотверженность, верность и мудрость. Одна из сквозных тем «Ярославны» — музыкальное олицетворение женщины и отчизны, музыка, воплощающая бесконечную чистоту и светлый покой.
За основу балета "Ярославна" взят памятник древнерусской литературы "Слово о полку Игореве", который датируется XII веком. Свежесть и новизна музыки Бориса Тищенко созвучна великому памятнику . С первых тактов захватывает её динамическое разнообразие: от жалобно-печальных звуков флейты, служащих «заставкой» спектакля, до экспрессивнейших средств современной музыкальной выразительности. Для того, чтобы воплотить в балете все задумки, которые были прописаны в либретто, классические приёмы не подходили. В связи с этим была введена более современная пластика, также отошли от привычных средств музыкальной выразительности в пользу чёткости, конкретности. Таким образом, балет "Ярославна" не является классическим балетом: это что-то новаторское, что никак не испортило музыкальные образы и общие впечатления от спектакля.
Тищенко отмечал: «В характеристике русского стана — Игоря и дружины — я стремился воссоздать национальный колорит через активные ритмоформулы, словно опёртые на полную ступню. В иной, острой ритмике предстало в моём сознании половецкое начало, вызывая ассоциации со степными кочевьями, со зловещим цокотом копыт маленьких лошадей».
«Плач Ярославны», характеризующий главную героиню, — центральный эпизод балета. Использование интонаций плача, причитания в русской народной музыке имеет давние традиции. Плачи исполнялись во время проводов в армию, на похоронах и свадебных церемониях.
Финальная сцена балета называется «Молитва». Этот хоровой эпизод звучит не более одной минуты, но именно он определяет основную идею балета. Суровый и мрачный колорит сдержанного мотива, в котором повторяются одни и те же слова «Господи Боже, помилуй мя», повелительно призывает к единению и тем самым подводит итог всего произведения к борьбе за веру, к победе над врагами. Необузданной, дикой силе кочевников противопоставлена несокрушимая сила духа древних русичей.
Нельзя не привести оценку, принадлежащую Дмитрию Дмитриевичу Шостаковичу: «Балет мне удалось посмотреть трижды, и всякий раз я был захвачен выразительностью этой русской по духу музыки».
У часи Античності, коли краса стала вищим мірилом цінності твору художника, скульптура досягла незвичайного розквіту. Уже з VІІ ст. до н.е. тут з’являється монументальна скульптура. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінчиків. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тому грецьке мистецтво називають гуманістичним. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Це прагнення ідеального образу пояснює велику кількість оголених зображень. Ними підкреслюється гармонія людського тіла, якого нічого соромитися.
Найдавніші скульптори зображували людину на повний зріст, з опущеними руками і однією трохи попереду іншої. Протягом наступних століть майстри намагатимуться передати у нерухомій скульптурі гнучкість та рухливість тіла.Найвищого розквіту грецька скульптура сягнула, як і мистецтво загалом, у V ст. до н.е. У ній втілено образ ідеального громадянина – захисника батьківщини, спортсмена. Є також скульптурні портрети знаменитих людей. Грецькі скульптори були великими майстрами в зображенні тіла людини в русі, спокої, відтворювали емоції – біль, радість, страх,тугу, тривогу тощо.Найбільше мене вразила Афіна Парфенос та Дискобол.Вона створена у хрисоелефантинній техніці, тобто із золота та слонової кістки. Близько однієї тони листкового карбованого золота вартістю 40 (або 44) аттичних талантів і слонова кістка вкривали дерев'яний остов статуї заввишки 13 метрів.
Дискобол - одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі. Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті (стиль Figura serpentinata), що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом.
"Ярославна". Такое название авторы балета дали своему произведению неспроста. Это имя на Руси во все времена символизировало Родину, святую веру, самоотверженность, верность и мудрость. Одна из сквозных тем «Ярославны» — музыкальное олицетворение женщины и отчизны, музыка, воплощающая бесконечную чистоту и светлый покой.
За основу балета "Ярославна" взят памятник древнерусской литературы "Слово о полку Игореве", который датируется XII веком. Свежесть и новизна музыки Бориса Тищенко созвучна великому памятнику . С первых тактов захватывает её динамическое разнообразие: от жалобно-печальных звуков флейты, служащих «заставкой» спектакля, до экспрессивнейших средств современной музыкальной выразительности. Для того, чтобы воплотить в балете все задумки, которые были прописаны в либретто, классические приёмы не подходили. В связи с этим была введена более современная пластика, также отошли от привычных средств музыкальной выразительности в пользу чёткости, конкретности. Таким образом, балет "Ярославна" не является классическим балетом: это что-то новаторское, что никак не испортило музыкальные образы и общие впечатления от спектакля.
Тищенко отмечал: «В характеристике русского стана — Игоря и дружины — я стремился воссоздать национальный колорит через активные ритмоформулы, словно опёртые на полную ступню. В иной, острой ритмике предстало в моём сознании половецкое начало, вызывая ассоциации со степными кочевьями, со зловещим цокотом копыт маленьких лошадей».
«Плач Ярославны», характеризующий главную героиню, — центральный эпизод балета. Использование интонаций плача, причитания в русской народной музыке имеет давние традиции. Плачи исполнялись во время проводов в армию, на похоронах и свадебных церемониях.
Финальная сцена балета называется «Молитва». Этот хоровой эпизод звучит не более одной минуты, но именно он определяет основную идею балета. Суровый и мрачный колорит сдержанного мотива, в котором повторяются одни и те же слова «Господи Боже, помилуй мя», повелительно призывает к единению и тем самым подводит итог всего произведения к борьбе за веру, к победе над врагами. Необузданной, дикой силе кочевников противопоставлена несокрушимая сила духа древних русичей.
Нельзя не привести оценку, принадлежащую Дмитрию Дмитриевичу Шостаковичу: «Балет мне удалось посмотреть трижды, и всякий раз я был захвачен выразительностью этой русской по духу музыки».