Аномия – это состояние общественного или индивидуального нравственно-психического сознания, которое характеризуется развращением нравственных норм, распадом морально-ценностной системы. Понятие аномия предложено социологом из Франции Дюркгеймом Эмилем с целью трактовки отклоняющегося поведенческого реагирования, например, суицидальные намерения, противоправные деяния. Состояние аномии присуще социуму во времена смут, революций, перестроек, кризиса общества, вследствие противоречия между обнародованными целями и их неосуществимостью для превалирующей части субъектов, то есть в те периоды, когда большинство членов конкретного социума теряют доверие к наличествующим нравственным ценностям, моральным ориентирам и социальным институтам. Тесно связана проблема аномии с профессиональной деградацией, разочарованием в жизни и осуществляемой деятельности, отчуждением индивида от социума, неизменно сопутствующим
Задоволення потреби у спілкуванні. Всі люди – соціальні істоти. Ми маємо потребу в інших людях так само, як у їжі, воді, даху над головою. Двоє людей можуть годинами обговорювати різні дрібниці, про які з часом навіть не згадають. Вони просто задовольняли базову потребу в людському спілкуванні.
Уточнення уявлення про себе. За до комунікації ми дізнаємося, якими ми є та як люди реагують на нашу поведінку.
Демонстрування поваги до іншого. Зустрівши знайому людину, ми говоримо: «Як справи?», «Що нового?», «Привіт!» тощо. В такий іб ми показуємо, що вирізняємо цю людину з-поміж інших, тобто демонструємо повагу. Якщо нічого не говорити – ризикуємо заслужити репутацію зверхньої і нетактовної людини.
Розбудова стосунків. Через спілкування ми не тільки знайомимося з іншими людьми, а і, що найважливіше, встановлюємо стосунки, які можуть розвиватись і поглиблюватись, або псуватись і заморожуватись.
Обмін інформацією. Частину інформації ми отримуємо через , читання, перегляд телевізора. Іншу частину – через пряме спілкування з людьми. Коли ми вирішуємо, що вдягнути або за кого голосувати на виборах, ми радимося з навколишніми. У таких випадках відбувається обмін повідомленнями, що включає передачу й отримання інформації.
Вплив на інших. Навряд чи знайдеться хоча б один день, коли б ми не спробували вплинути на чиюсь поведінку – переконати друзів сходити в конкретний ресторан, змусити чоловіка кинути палити або умовити викладача поставити вам кращу оцінку.
Аномия – это состояние общественного или индивидуального нравственно-психического сознания, которое характеризуется развращением нравственных норм, распадом морально-ценностной системы. Понятие аномия предложено социологом из Франции Дюркгеймом Эмилем с целью трактовки отклоняющегося поведенческого реагирования, например, суицидальные намерения, противоправные деяния. Состояние аномии присуще социуму во времена смут, революций, перестроек, кризиса общества, вследствие противоречия между обнародованными целями и их неосуществимостью для превалирующей части субъектов, то есть в те периоды, когда большинство членов конкретного социума теряют доверие к наличествующим нравственным ценностям, моральным ориентирам и социальным институтам. Тесно связана проблема аномии с профессиональной деградацией, разочарованием в жизни и осуществляемой деятельности, отчуждением индивида от социума, неизменно сопутствующим
Задоволення потреби у спілкуванні. Всі люди – соціальні істоти. Ми маємо потребу в інших людях так само, як у їжі, воді, даху над головою. Двоє людей можуть годинами обговорювати різні дрібниці, про які з часом навіть не згадають. Вони просто задовольняли базову потребу в людському спілкуванні.
Уточнення уявлення про себе. За до комунікації ми дізнаємося, якими ми є та як люди реагують на нашу поведінку.
Демонстрування поваги до іншого. Зустрівши знайому людину, ми говоримо: «Як справи?», «Що нового?», «Привіт!» тощо. В такий іб ми показуємо, що вирізняємо цю людину з-поміж інших, тобто демонструємо повагу. Якщо нічого не говорити – ризикуємо заслужити репутацію зверхньої і нетактовної людини.
Розбудова стосунків. Через спілкування ми не тільки знайомимося з іншими людьми, а і, що найважливіше, встановлюємо стосунки, які можуть розвиватись і поглиблюватись, або псуватись і заморожуватись.
Обмін інформацією. Частину інформації ми отримуємо через , читання, перегляд телевізора. Іншу частину – через пряме спілкування з людьми. Коли ми вирішуємо, що вдягнути або за кого голосувати на виборах, ми радимося з навколишніми. У таких випадках відбувається обмін повідомленнями, що включає передачу й отримання інформації.
Вплив на інших. Навряд чи знайдеться хоча б один день, коли б ми не спробували вплинути на чиюсь поведінку – переконати друзів сходити в конкретний ресторан, змусити чоловіка кинути палити або умовити викладача поставити вам кращу оцінку.
Объяснение: