Исходя из того, что плюрализм представляет собой ничто иное как многообразие мнений и идей, то я могу привести три следующих примера:
- культурный плюрализм (все этнические общности в обществе не теряют своей идентичности, адаптация к другой культуре происходит, но своих корней человек не забывает).
- многопартийность (в Парламенте заседают несколько партий, представляющих интересы разных слоев общества, и ни одна из партий не является доминирующей, все партии честно конкурируют между собой)
- отсутствие государственной религии (в обществе есть и мусульмане, и христиане разных конфессий, и буддисты, синтоисты, даосисты, язычники и кто-то угодно, в то время как государство удовлетворяет интересы каждой религиозной конфессии).
назви основних типів темпераменту (сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік) збереглися від часів гіппократа, і ними користуються в сучасній психології. кожному окремому типу темпераменту притаманні свої характерні особливості.
сангвінік - людина із сильною, зрівноваженою, жвавою нервовою системою. він має високу швидкість реакції, його вчинки обмірковані. завдяки життєрадісності сангвініку властива висока опірність труднощам життя. він любить жарт, часто стає організатором, душею компанії. жвавість нервової системи обумовлює мінливість його почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовуваність до змін умов життя. це товариська людина, що легко вступає в контакт із новими людьми, і тому в неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. сангвінік - продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього є цікава йому справа, тобто при постійному збудженні. у протилежному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. сангвінік легко переключається з однієї справи на іншу. у стресовій ситуації діє активно, зберігає самовладання. сангвініки найпродуктивніші в роботі, яка потребує швидкої реакції і водночас зрівноваженості.
флегматик - людина із сильною, зрівноваженою, але інертною нервовою системою. внаслідок цього на зовнішні впливи реагує повільно, неговіркий. емоційно зрівноважений, його важко розсердити, розвеселити. настрій стабільний, рівний. навіть при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним. флегматик має високу працездатність, добре опирається сильним і тривалим подразникам, але не здатний швидко реагувати в несподіваних важких ситуаціях. він воліє закінчити одну справу і тільки потім братися за інше. флегматик є стратегом, і тому він постійно звіряє свої дії з перспективою. флегматик не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу і друзів. він важко і повільно пристосовується до нових умов; нерідко довго коливається, приймаючи рішення, але, на відміну від меланхоліка, обходиться без сторонньої . флегматикам підходить робота, яка вимагає методичності, тривалої працездатності й холоднокровності.
холерик - це людина, нервова система якої визначається перевагою збудження над гальмуванням. через це вона дуже швидко реагує на зовнішній вплив, причому часто нерозважно. холерик нетерплячий, і коли захоплюється, то його важко зупинити. чекання здатне вивести його із себе. він виявляє поривчастість, різкість рухів і неприборканість. сила нервової системи дозволяє холерику в критичні моменти працювати довго і невпинно. у цей час його здатність до концентрації сил є дуже високою. однак незрівноваженість нервових процесів холерика визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості. чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до невротичних зривів і конфліктів. взагалі мінливість - характерна риса холерика, і тому завбачити, як поведеться холерик у новій обстановці, дуже важко. для холериків характерна циклічність у роботі.
меланхолік - людина з слабкою нервовою системою, яка має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати в неї зрив, розгубленість. саме тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека) результати діяльності меланхоліка можуть погіршуватися в порівнянні зі спокійною звичною обстановкою. його підвищена чутливість приводить до швидкого стомлення й падіння працездатності, а для відновлення сил йому потрібний досить тривалий відпочинок. навіть незначний привід може викликати в нього образу, сльози. він часто буває подавленим, невпевненим у собі, тривожним; у нього можуть виникнути невротичні розлади. у звичних обставинах меланхолік може бути контактним, успішно виконувати доручену справу, але він замкнений при зустрічі з новими людьми, нерішучий у нових ситуаціях. володіючи високою чутливістю нервової системи, меланхоліки нерідко мають яскраво виражені художні й інтелектуальні здібності.
проте, помилкою було б вважати, що кожен з нас може віднести себе до одного з основних типів темпераменту, оскільки в чистому вигляді вони трапляються досить рідко. набагато частіше можна зустріти різні поєднання означених типів з деякою перевагою одного з них за тих чи інших життєвих обставин. у таких випадках мова йде про проміжні форми або перехідні типи, які можуть бути наслідками природних задатків або утворюватися з основних типів протягом життєдіяльності індивіда.
Исходя из того, что плюрализм представляет собой ничто иное как многообразие мнений и идей, то я могу привести три следующих примера:
- культурный плюрализм (все этнические общности в обществе не теряют своей идентичности, адаптация к другой культуре происходит, но своих корней человек не забывает).
- многопартийность (в Парламенте заседают несколько партий, представляющих интересы разных слоев общества, и ни одна из партий не является доминирующей, все партии честно конкурируют между собой)
- отсутствие государственной религии (в обществе есть и мусульмане, и христиане разных конфессий, и буддисты, синтоисты, даосисты, язычники и кто-то угодно, в то время как государство удовлетворяет интересы каждой религиозной конфессии).
назви основних типів темпераменту (сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік) збереглися від часів гіппократа, і ними користуються в сучасній психології. кожному окремому типу темпераменту притаманні свої характерні особливості.
сангвінік - людина із сильною, зрівноваженою, жвавою нервовою системою. він має високу швидкість реакції, його вчинки обмірковані. завдяки життєрадісності сангвініку властива висока опірність труднощам життя. він любить жарт, часто стає організатором, душею компанії. жвавість нервової системи обумовлює мінливість його почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовуваність до змін умов життя. це товариська людина, що легко вступає в контакт із новими людьми, і тому в неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. сангвінік - продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього є цікава йому справа, тобто при постійному збудженні. у протилежному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. сангвінік легко переключається з однієї справи на іншу. у стресовій ситуації діє активно, зберігає самовладання. сангвініки найпродуктивніші в роботі, яка потребує швидкої реакції і водночас зрівноваженості.
флегматик - людина із сильною, зрівноваженою, але інертною нервовою системою. внаслідок цього на зовнішні впливи реагує повільно, неговіркий. емоційно зрівноважений, його важко розсердити, розвеселити. настрій стабільний, рівний. навіть при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним. флегматик має високу працездатність, добре опирається сильним і тривалим подразникам, але не здатний швидко реагувати в несподіваних важких ситуаціях. він воліє закінчити одну справу і тільки потім братися за інше. флегматик є стратегом, і тому він постійно звіряє свої дії з перспективою. флегматик не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу і друзів. він важко і повільно пристосовується до нових умов; нерідко довго коливається, приймаючи рішення, але, на відміну від меланхоліка, обходиться без сторонньої . флегматикам підходить робота, яка вимагає методичності, тривалої працездатності й холоднокровності.
холерик - це людина, нервова система якої визначається перевагою збудження над гальмуванням. через це вона дуже швидко реагує на зовнішній вплив, причому часто нерозважно. холерик нетерплячий, і коли захоплюється, то його важко зупинити. чекання здатне вивести його із себе. він виявляє поривчастість, різкість рухів і неприборканість. сила нервової системи дозволяє холерику в критичні моменти працювати довго і невпинно. у цей час його здатність до концентрації сил є дуже високою. однак незрівноваженість нервових процесів холерика визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості. чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до невротичних зривів і конфліктів. взагалі мінливість - характерна риса холерика, і тому завбачити, як поведеться холерик у новій обстановці, дуже важко. для холериків характерна циклічність у роботі.
меланхолік - людина з слабкою нервовою системою, яка має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати в неї зрив, розгубленість. саме тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека) результати діяльності меланхоліка можуть погіршуватися в порівнянні зі спокійною звичною обстановкою. його підвищена чутливість приводить до швидкого стомлення й падіння працездатності, а для відновлення сил йому потрібний досить тривалий відпочинок. навіть незначний привід може викликати в нього образу, сльози. він часто буває подавленим, невпевненим у собі, тривожним; у нього можуть виникнути невротичні розлади. у звичних обставинах меланхолік може бути контактним, успішно виконувати доручену справу, але він замкнений при зустрічі з новими людьми, нерішучий у нових ситуаціях. володіючи високою чутливістю нервової системи, меланхоліки нерідко мають яскраво виражені художні й інтелектуальні здібності.
проте, помилкою було б вважати, що кожен з нас може віднести себе до одного з основних типів темпераменту, оскільки в чистому вигляді вони трапляються досить рідко. набагато частіше можна зустріти різні поєднання означених типів з деякою перевагою одного з них за тих чи інших життєвих обставин. у таких випадках мова йде про проміжні форми або перехідні типи, які можуть бути наслідками природних задатків або утворюватися з основних типів протягом життєдіяльності індивіда.