Институциональная структура общества — это социальных институтов, обеспечивающих устойчивые формы организации и управления обществом. Каждый институт (группа институтов) регулирует отношения в определенной сфере общества, например политические институты (государство, партии и др.) регулируют отношения в политической сфере, экономические — в экономической .
Институциональную систему общества можно представить в виде матрицы, ячейки (институты, статусы) которой заполняются конкретными людьми из определенных социальных групп и общностей. Таким образом, происходит «наложение» социального состава общества на институциональную структуру. При этом конкретные люди могут занимать и освобождать те или иные ячейки (статусы), а сама матрица (структура) обладает относительной устойчивостью. Например, Президент Украины в соответствии с Конституцией Украины переизбирается каждые пять лет, а статус президента и институт президентства остаются неизменными в течение многих лет; родители стареют и умирают, и их статусы занимают новые поколения.
В демократическом обществе все социальные институты формально (по закону) равны между собой. Однако в реальной жизни одни институты могут доминировать над другими. Например, политические институты могут навязывать свою волю экономическим и наоборот. В каждом социальном институте имеются свои социальные статусы, которые также не равнозначны. Например, статус президента в политических институтах является главным; статус депутата парламента более значим, чем статус рядового избирателя; статус владельца фирмы или менеджера в экономических институтах более предпочтителен, нежели статус рядового работника, и т. д.
Социальная общность — это большая или малая группа людей, обладающих общими социальными признаками, занимающих одинаковое социальное положение, объединенных совместной деятельностью (или ценностными ориентациями).
Общество как целостная социокультурная система состоит из множества индивидов, входящих одновременно в большие и малые социальные общности. Например, конкретный индивид — гражданин своей страны — одновременно может быть членом таких больших социальных общностей, как этническая, территориальная, профессиональная и др. Кроме того, он, как правило, является членом сразу нескольких малых социальных групп — семьи, рабочей бригады, научного отдела, круга друзей и т. д. В общности объединяются люди одной профессии или одного рода деятельности (шахтеры, врачи, учителя, металлурги, атомщики); с общими этническими признаками (русские, татары, эвенки); с примерно одинаковым социальным статусом (представители низшего, среднего или высшего классов) и т. д.
Основной формой социальных общностей являются социальные группы.
Общество в своей конкретной жизненной реальности выступает как совокупность множества социальных групп. Вся жизнь человека от рождения до смерти протекает в этих группах: семье, школьном, студенческом, производственном, армейском коллективах, спортивной команде, кругу друзей, подруг и т.д. Социальная группа — это своеобразный посредник между отдельным индивидом и обществом. Это та непосредственная среда, в которой возникают и развиваются социальные процессы. В этом смысле она выполняет функции связующего звена в системе «личность-общество». Человек осознает свою принадлежность к обществу и свои социальные интересы через принадлежность к определеннойсоциальной группе, посредством которой он участвует в жизни общества. Членство в различных группах определяет статус и авторитет человека в обществе.
Перші спогади про геологію Харківської області можна знайти в роботах В.Зуєва 1787р., проте більш детальне її вивчення розпочалося значно пізніше. Історію геологічного вивчення території Харкова можна розділити на три періоди:
- перший період з початку другої половини дев’ятнадцятого століття до Жовтневої революції.
- другий період – від Жовтневої революції до Великої Вітчизняної Війни.
- третій період – після Великої Вітчизняної Війни.
Місто Харків розташована в межах Великого Донбасу. Так називають широкий прогин земної кори, що утворився в девонський та кам’яновугільний періоди палеозойськой ери на місці кристалічного щита. На тілі цього щита утворилися розломи, по яким опустилася порівняно вузька полоса, що заключає в собі Донецький басейн з його складчатою структурою, і Придніпровський грабен, який являється його північно-західним погруженим продовженням. Розломи супроводжувалися виникненням вулканів, які вивергали базальт та інші лави.Територія міста Харкова належить до південно-західного схилу Воронезького масиву та характеризується виступами фундаменту не помітними на поверхні. Тектонічна структура території Харківщини зв’язана з взаємовідношеннями чотирьох великих структур:
- Воронезького кристалічного масива, схили якого займають північно-східну третину площі області;
- Українського кристалічного щита, периферія якого входить на територію області із південного-заходу, займаючи незначну частину Близнюківського району;
Географічне положення Харківської областіяк наявність звалищ побутових і промислових відходів, відсутність централізованого відводу каналізаційних стоків від приватної забудови.
Для м. Харкова характерно забруднення ґрунтів важкими металами — мідь, ртуть, цинк, свинець, кадмій, хром, які накопичуються у поверхневому горизонті ґрунтів. Вздовж крупних транспортних магістралей характерна надмірна концентрація свинцю, поліциклічних ароматичних вуглеводнів.
Забруднення ґрунтів на територіях санітарно-захисних зон, містах відпочинку, територіях дитячих закладів відхилення від нормативних величин фіксується у 40 % проб, у 20 % — у районах розташування підприємств.
Геологічна будова
Геологія і геоморфологія - це комплексні науки про склад, будову, походження і розвиток форм поверхні Землі і її внутрішніх геосфер, а також про розміщення у земній корі корисних копалин.
Геологія (Гея - грец. Земля, логос - грец. слово, вчення, наука) - це наука про утворення, розвиток, будову, склад Землі і розподіл у земній корі родовищ корисних копалин.
Як науки геологія та геоморфологія сформувались внаслідок вирішення задач і практичних запитів суспільства. Розвиток матеріальної культури, зростання людського суспільства найтіснішим чином пов’язані з освоєнням земної поверхні. Люди почали вивчати Землю ще на перших порах свого існування.
Об’єктом вивчення геології та геоморфології є вся планета і в особливості її кам’яна оболонка (літосфера).
Предметом дослідження науки є будова, склад речовини у цій оболонці, впливу на ці процеси біосфери як у минулі часи, так і в наш час і, особливо, вплив на ці процеси нової геологічної сили - людства
Институциональная структура общества — это социальных институтов, обеспечивающих устойчивые формы организации и управления обществом. Каждый институт (группа институтов) регулирует отношения в определенной сфере общества, например политические институты (государство, партии и др.) регулируют отношения в политической сфере, экономические — в экономической .
Институциональную систему общества можно представить в виде матрицы, ячейки (институты, статусы) которой заполняются конкретными людьми из определенных социальных групп и общностей. Таким образом, происходит «наложение» социального состава общества на институциональную структуру. При этом конкретные люди могут занимать и освобождать те или иные ячейки (статусы), а сама матрица (структура) обладает относительной устойчивостью. Например, Президент Украины в соответствии с Конституцией Украины переизбирается каждые пять лет, а статус президента и институт президентства остаются неизменными в течение многих лет; родители стареют и умирают, и их статусы занимают новые поколения.
В демократическом обществе все социальные институты формально (по закону) равны между собой. Однако в реальной жизни одни институты могут доминировать над другими. Например, политические институты могут навязывать свою волю экономическим и наоборот. В каждом социальном институте имеются свои социальные статусы, которые также не равнозначны. Например, статус президента в политических институтах является главным; статус депутата парламента более значим, чем статус рядового избирателя; статус владельца фирмы или менеджера в экономических институтах более предпочтителен, нежели статус рядового работника, и т. д.
Социальная общность — это большая или малая группа людей, обладающих общими социальными признаками, занимающих одинаковое социальное положение, объединенных совместной деятельностью (или ценностными ориентациями).
Общество как целостная социокультурная система состоит из множества индивидов, входящих одновременно в большие и малые социальные общности. Например, конкретный индивид — гражданин своей страны — одновременно может быть членом таких больших социальных общностей, как этническая, территориальная, профессиональная и др. Кроме того, он, как правило, является членом сразу нескольких малых социальных групп — семьи, рабочей бригады, научного отдела, круга друзей и т. д. В общности объединяются люди одной профессии или одного рода деятельности (шахтеры, врачи, учителя, металлурги, атомщики); с общими этническими признаками (русские, татары, эвенки); с примерно одинаковым социальным статусом (представители низшего, среднего или высшего классов) и т. д.
Основной формой социальных общностей являются социальные группы.
Общество в своей конкретной жизненной реальности выступает как совокупность множества социальных групп. Вся жизнь человека от рождения до смерти протекает в этих группах: семье, школьном, студенческом, производственном, армейском коллективах, спортивной команде, кругу друзей, подруг и т.д. Социальная группа — это своеобразный посредник между отдельным индивидом и обществом. Это та непосредственная среда, в которой возникают и развиваются социальные процессы. В этом смысле она выполняет функции связующего звена в системе «личность-общество». Человек осознает свою принадлежность к обществу и свои социальные интересы через принадлежность к определеннойсоциальной группе, посредством которой он участвует в жизни общества. Членство в различных группах определяет статус и авторитет человека в обществе.
Перші спогади про геологію Харківської області можна знайти в роботах В.Зуєва 1787р., проте більш детальне її вивчення розпочалося значно пізніше. Історію геологічного вивчення території Харкова можна розділити на три періоди:
- перший період з початку другої половини дев’ятнадцятого століття до Жовтневої революції.
- другий період – від Жовтневої революції до Великої Вітчизняної Війни.
- третій період – після Великої Вітчизняної Війни.
Місто Харків розташована в межах Великого Донбасу. Так називають широкий прогин земної кори, що утворився в девонський та кам’яновугільний періоди палеозойськой ери на місці кристалічного щита. На тілі цього щита утворилися розломи, по яким опустилася порівняно вузька полоса, що заключає в собі Донецький басейн з його складчатою структурою, і Придніпровський грабен, який являється його північно-західним погруженим продовженням. Розломи супроводжувалися виникненням вулканів, які вивергали базальт та інші лави.Територія міста Харкова належить до південно-західного схилу Воронезького масиву та характеризується виступами фундаменту не помітними на поверхні. Тектонічна структура території Харківщини зв’язана з взаємовідношеннями чотирьох великих структур:
- Воронезького кристалічного масива, схили якого займають північно-східну третину площі області;
- Українського кристалічного щита, периферія якого входить на територію області із південного-заходу, займаючи незначну частину Близнюківського району;
Географічне положення Харківської областіяк наявність звалищ побутових і промислових відходів, відсутність централізованого відводу каналізаційних стоків від приватної забудови.Для м. Харкова характерно забруднення ґрунтів важкими металами — мідь, ртуть, цинк, свинець, кадмій, хром, які накопичуються у поверхневому горизонті ґрунтів. Вздовж крупних транспортних магістралей характерна надмірна концентрація свинцю, поліциклічних ароматичних вуглеводнів.
Забруднення ґрунтів на територіях санітарно-захисних зон, містах відпочинку, територіях дитячих закладів відхилення від нормативних величин фіксується у 40 % проб, у 20 % — у районах розташування підприємств.
Геологічна будова
Геологія і геоморфологія - це комплексні науки про склад, будову, походження і розвиток форм поверхні Землі і її внутрішніх геосфер, а також про розміщення у земній корі корисних копалин.
Геологія (Гея - грец. Земля, логос - грец. слово, вчення, наука) - це наука про утворення, розвиток, будову, склад Землі і розподіл у земній корі родовищ корисних копалин.
Геоморфологія (Гея - грец. Земля, морфе - грец. форма, логос - грец. слово, вчення, наука).
Як науки геологія та геоморфологія сформувались внаслідок вирішення задач і практичних запитів суспільства. Розвиток матеріальної культури, зростання людського суспільства найтіснішим чином пов’язані з освоєнням земної поверхні. Люди почали вивчати Землю ще на перших порах свого існування.
Об’єктом вивчення геології та геоморфології є вся планета і в особливості її кам’яна оболонка (літосфера).
Предметом дослідження науки є будова, склад речовини у цій оболонці, впливу на ці процеси біосфери як у минулі часи, так і в наш час і, особливо, вплив на ці процеси нової геологічної сили - людства