Демократичний режим — це форма організації суспільно-політичного життя на принципах рівноправності та свободи всіх його членів, виборності органів державного управління, конституційному закріпленні гарантування прав і свобод громадян та прийнятті рішень відповідно до волі більшості та законності з урахуванням інтересів меншості.
У демократичному режимі правляча еліта спирається на широку соціальну базу.
Демократія як форма державного устрою визнає народ головним джерелом влади.
У демократичному процесі значне місце належить державі. Саме вона бере на себе турботу про своїх громадян, відповідальність за дотримання законів, забезпечення прав і свобод людини.
Види демократичних державних (політичних) режимів
Ліберально-демократичні (поліархічні), коли “більшість” не може використати свою політичну владу безпосередньо проти “меншості”, яка перебуває в опозиції. Цього досягають завдяки тому, що навіть “меншість” може одержати представництво у законодавчих і виконавчих органах (у певних пропорціях) і має право законними методами боротися за свою “більшість”. Тут є надійний механізм стримування і гарантії від тиранії. Таким є політичний режим США.
Консервативно-демократичні, головна мета яких — зберегти й підтримати традиційні структури, норми, цінності, відносини, що склалися в економічній, політичній і культурній сферах, і особливо форму державного правління
Радикально-демократичні, розраховані на швидкі, радикальні демократичні перетворення. Прагнуть докорінно змінити економіку, культуру б життя, соціальну структуру тощо.
Ознаки демократичного режиму
1. Суверенітет народу (нації) — верховенство влади народу, який вважається джерелом державної влади й обирає на певний строк підзвітні йому найвищі органи державної влади.
2. Періодична виборність народом і змінюваність складу основних органів державної влади (народне волевиявлення).
3. Конституційне розділення органів державної влади на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову.
4. Рівність прав громадян на участь в управлінні державою: свобода створення політичних партій та інших об’єднань для вираження своєї волі, свобода думки і гарантії основних прав людини.
5. Вільні вибори.
6. Рівність усіх громадян перед законом, право на інформацію і на участь у конкретній боротьбі за посідання керівних посад у державі.
7. Політичний, ідеологічний і культурний плюралізм — право та можливість індивіда чи політичної сили представляти свої інтереси та ідеї в політичному житті за умови, якщо вони не несуть загрози державному устрою та основам демократії в суспільстві.
8. Правління, засноване на підпорядкуванні меншості волі більшості, вираженому демократичним шляхом на виборах. При цьому законодавчо гарантовано недоторканність громадянських прав меншин.
9. Широка гласність і свобода критики урядової діяльності.
10. Забезпечення прав і свобод людини.
11. Здійснення державної влади на засадах права.
12. Верховенство закону та пріоритет прав людини.
13. Суспільна активність, участь громадян у житті держави, у розв’язанні соціальних проблем.
Демократія дає окремій особистості певну міру свободи, право діяти на власний розсуд в особистому житті, свободу вибору під час обрання носіїв влади, свободу слова тощо. Сучасний демократизм дає можливість визнавати та здійснювати права людини. Тому демократія — це велика цінність, яка не допускає ніяких обмежень.
Розподіл влади — це лише один із багатьох елементів механізму демократичного здійснення державної влади і сам по собі він не є гарантією демократії. За незбалансованої системи стримувань і противаг розподіл влади може спричинити протистояння гілок влади. Особливої гостроти протистояння законодавчої, виконавчої влад та президента набуває за президентської та парламентської форм республіканського правління у періоди так званого розділеного правління, коли президент і парламентська більшість представляють різні партійно-політичні сили.
Демократичний режим — це форма організації суспільно-політичного життя на принципах рівноправності та свободи всіх його членів, виборності органів державного управління, конституційному закріпленні гарантування прав і свобод громадян та прийнятті рішень відповідно до волі більшості та законності з урахуванням інтересів меншості.
У демократичному режимі правляча еліта спирається на широку соціальну базу.
Демократія як форма державного устрою визнає народ головним джерелом влади.
У демократичному процесі значне місце належить державі. Саме вона бере на себе турботу про своїх громадян, відповідальність за дотримання законів, забезпечення прав і свобод людини.
Види демократичних державних (політичних) режимів
Ліберально-демократичні (поліархічні), коли “більшість” не може використати свою політичну владу безпосередньо проти “меншості”, яка перебуває в опозиції. Цього досягають завдяки тому, що навіть “меншість” може одержати представництво у законодавчих і виконавчих органах (у певних пропорціях) і має право законними методами боротися за свою “більшість”. Тут є надійний механізм стримування і гарантії від тиранії. Таким є політичний режим США.
Консервативно-демократичні, головна мета яких — зберегти й підтримати традиційні структури, норми, цінності, відносини, що склалися в економічній, політичній і культурній сферах, і особливо форму державного правління
Радикально-демократичні, розраховані на швидкі, радикальні демократичні перетворення. Прагнуть докорінно змінити економіку, культуру б життя, соціальну структуру тощо.
Ознаки демократичного режиму
1. Суверенітет народу (нації) — верховенство влади народу, який вважається джерелом державної влади й обирає на певний строк підзвітні йому найвищі органи державної влади.
2. Періодична виборність народом і змінюваність складу основних органів державної влади (народне волевиявлення).
3. Конституційне розділення органів державної влади на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову.
4. Рівність прав громадян на участь в управлінні державою: свобода створення політичних партій та інших об’єднань для вираження своєї волі, свобода думки і гарантії основних прав людини.
5. Вільні вибори.
6. Рівність усіх громадян перед законом, право на інформацію і на участь у конкретній боротьбі за посідання керівних посад у державі.
7. Політичний, ідеологічний і культурний плюралізм — право та можливість індивіда чи політичної сили представляти свої інтереси та ідеї в політичному житті за умови, якщо вони не несуть загрози державному устрою та основам демократії в суспільстві.
8. Правління, засноване на підпорядкуванні меншості волі більшості, вираженому демократичним шляхом на виборах. При цьому законодавчо гарантовано недоторканність громадянських прав меншин.
9. Широка гласність і свобода критики урядової діяльності.
10. Забезпечення прав і свобод людини.
11. Здійснення державної влади на засадах права.
12. Верховенство закону та пріоритет прав людини.
13. Суспільна активність, участь громадян у житті держави, у розв’язанні соціальних проблем.
Демократія дає окремій особистості певну міру свободи, право діяти на власний розсуд в особистому житті, свободу вибору під час обрання носіїв влади, свободу слова тощо. Сучасний демократизм дає можливість визнавати та здійснювати права людини. Тому демократія — це велика цінність, яка не допускає ніяких обмежень.
Розподіл влади — це лише один із багатьох елементів механізму демократичного здійснення державної влади і сам по собі він не є гарантією демократії. За незбалансованої системи стримувань і противаг розподіл влади може спричинити протистояння гілок влади. Особливої гостроти протистояння законодавчої, виконавчої влад та президента набуває за президентської та парламентської форм республіканського правління у періоди так званого розділеного правління, коли президент і парламентська більшість представляють різні партійно-політичні сили.