назви основних типів темпераменту (сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік) збереглися від часів гіппократа, і ними користуються в сучасній психології. кожному окремому типу темпераменту притаманні свої характерні особливості.
сангвінік - людина із сильною, зрівноваженою, жвавою нервовою системою. він має високу швидкість реакції, його вчинки обмірковані. завдяки життєрадісності сангвініку властива висока опірність труднощам життя. він любить жарт, часто стає організатором, душею компанії. жвавість нервової системи обумовлює мінливість його почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовуваність до змін умов життя. це товариська людина, що легко вступає в контакт із новими людьми, і тому в неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. сангвінік - продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього є цікава йому справа, тобто при постійному збудженні. у протилежному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. сангвінік легко переключається з однієї справи на іншу. у стресовій ситуації діє активно, зберігає самовладання. сангвініки найпродуктивніші в роботі, яка потребує швидкої реакції і водночас зрівноваженості.
флегматик - людина із сильною, зрівноваженою, але інертною нервовою системою. внаслідок цього на зовнішні впливи реагує повільно, неговіркий. емоційно зрівноважений, його важко розсердити, розвеселити. настрій стабільний, рівний. навіть при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним. флегматик має високу працездатність, добре опирається сильним і тривалим подразникам, але не здатний швидко реагувати в несподіваних важких ситуаціях. він воліє закінчити одну справу і тільки потім братися за інше. флегматик є стратегом, і тому він постійно звіряє свої дії з перспективою. флегматик не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу і друзів. він важко і повільно пристосовується до нових умов; нерідко довго коливається, приймаючи рішення, але, на відміну від меланхоліка, обходиться без сторонньої . флегматикам підходить робота, яка вимагає методичності, тривалої працездатності й холоднокровності.
холерик - це людина, нервова система якої визначається перевагою збудження над гальмуванням. через це вона дуже швидко реагує на зовнішній вплив, причому часто нерозважно. холерик нетерплячий, і коли захоплюється, то його важко зупинити. чекання здатне вивести його із себе. він виявляє поривчастість, різкість рухів і неприборканість. сила нервової системи дозволяє холерику в критичні моменти працювати довго і невпинно. у цей час його здатність до концентрації сил є дуже високою. однак незрівноваженість нервових процесів холерика визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості. чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до невротичних зривів і конфліктів. взагалі мінливість - характерна риса холерика, і тому завбачити, як поведеться холерик у новій обстановці, дуже важко. для холериків характерна циклічність у роботі.
меланхолік - людина з слабкою нервовою системою, яка має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати в неї зрив, розгубленість. саме тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека) результати діяльності меланхоліка можуть погіршуватися в порівнянні зі спокійною звичною обстановкою. його підвищена чутливість приводить до швидкого стомлення й падіння працездатності, а для відновлення сил йому потрібний досить тривалий відпочинок. навіть незначний привід може викликати в нього образу, сльози. він часто буває подавленим, невпевненим у собі, тривожним; у нього можуть виникнути невротичні розлади. у звичних обставинах меланхолік може бути контактним, успішно виконувати доручену справу, але він замкнений при зустрічі з новими людьми, нерішучий у нових ситуаціях. володіючи високою чутливістю нервової системи, меланхоліки нерідко мають яскраво виражені художні й інтелектуальні здібності.
проте, помилкою було б вважати, що кожен з нас може віднести себе до одного з основних типів темпераменту, оскільки в чистому вигляді вони трапляються досить рідко. набагато частіше можна зустріти різні поєднання означених типів з деякою перевагою одного з них за тих чи інших життєвих обставин. у таких випадках мова йде про проміжні форми або перехідні типи, які можуть бути наслідками природних задатків або утворюватися з основних типів протягом життєдіяльності індивіда.
Семья в христианском понимании есть домашняя Церковь, единый организм, члены которого живут и строят свои отношения на основе закона любви.
4. Обряд венчания.
Вступление в брак в православии называется венчанием. (Работа в тетради: запись понятия). На головы жениху и невесте возлагают венцы. Это знак того, что они в этот день «князь» и «княгиня». (Слайды 1-3) Венец – это награда за решимость подарить себя друг другу. Но это еще и мученический венец. (Слайды 4-5). Когда жениха и невесту водят по церкви с венцами на голове, хор поет молитву именно мученикам, которые были убиты когда-то за свою верность Богу и Церкви. По-настоящему любящие друг друга жених и невеста, подобно мученикам, должны оставаться верными друг другу и все претерпеть ради сохранения семьи.
5. Обручальные кольца.
Во время венчания жених и невеста обмениваются кольцами, которые называют обручальными. (Слайды 6-7). Кольцо не имеет конца. Одевая друг другу на палец кольца, жених и невеста соглашаются быть верными друг другу до смерти, когда станут мужем и женой. Они должны оставаться вместе, даже если будут у них болезни и несчастья.
6. Понятие ценность, одна из основных ценностей – любовь между мужем и женой.
Ценность – значение определённых предметов, явлений, процессов для человека. (Работа в тетради: запись понятия).
В христианской семье важными ценностями является любовь между мужем и женой, любовь к детям и любовь детей к родителям.
Отношения между мужем и женой весьма разнятся от романтической влюбленности, которая напоминает большую волну, снимающую лодку с песка. В этих отношениях оба супруга должны отречься от своего "я". Они становятся частицей нового единства. Оба призваны стать счастливыми, чтобы был счастлив один из них; если один несчастен, несчастны оба. Самостоятельных решений больше быть не может. Беда одного становится общей бедой. Что бы вы ни делали, все касается и другого. В браке двое в буквальном смысле становятся одним. Христианская семья появляется в том случае, когда совместная жизнь становится воплощением христианской веры, надежды и любви.
7. Любовь к детям.
Семья растет, у нее появляются новые измерения и перспективы. В браке люди покидают состояние одиночества, становясь частью друг друга. После появления детей родители все больше отдают себя им. С христианской точки зрения родительская любовь обладает эмоциональной полнотой любви, важно, чтобы она не становилась эгоистичной. В идеале она совершенно бескорыстна, то есть не требует ничего взамен, и образец этому – любовь Божией Матери к Иисусу Христу. Любовь матери к ребенку наполняет ее жизнь, обогащает ее. Это любовь к чему-то большему, чем она сама, к тому, что ей уже не принадлежит. Прекрасно выражена любовь к матери к ребенку на иконах Богоматери с Младенцем, прямо сидящим на Ее коленях: Ее руки обнимают Его, не прижимая к Себе. (слайды 8-9)
8. Любовь детей к родителям.
В христианской семье дети очень почитают своих родителей. Но любовь детей к родителям меняется со временем, и сложность заключается в том, что ребенок с возрастом отчуждается от родителей. Маленький ребенок совершенно зависим от них, почитает их всемогущими. Однако нормально развивающийся ребенок проходит через этапы роста: он обретает независимость и становится к мятежу. В лучшем случае со временем устанавливаются нормальные дружеские отношения, полные взаимного уважения; позже сменяются сопереживанием, привязанностью и благодарной любовью взрослых детей к состарившимся родителям.
Основная цель христианского воспитания в семье – научить детей понимать, что есть добро, что значит быть добрым. Для них "добро" – это состояние счастья, радости, внутреннего мира и любви к другим людям. Как сказал апостол Петр в момент Преображения: "Хорошо нам быть здесь!" Фундамент христианской жизни будет прочным лишь в том случае, если дома детей научили стремиться к добру, если они на практике узнали, "что такое хорошо".
В христианской семье ребенок приобретает умение заранее замечать то, что может причинить боль другому человеку. Такое умение называется тактичностью. (Запись понятия в тетрадь). (Чтение учебника на стр. 87, пример про сыновей).
Учитель рассказывает историю про Хама, сына Ноя.
Во Подумайте, как вы можете оценить поступок Хама?
По ответам детей учитель может задать еще 2-3 во затем переходит к объяснению того, что имя Хама стала нарицательным. Оно употребляется для обозначения хамства: бесчувственного, развязного, низкого отношения к людям и в том числе к родителям.
9. Понятие традиция.
Традиция – то, что сложилось в течение определенного времени и повторяется на протяжение продолжительного времени.
10. Традиции христианской семьи:1. Дисциплина в семье .2. Молитва.3. Праздники.
10.1. Дисциплина в семье.
У любви есть еще одно проявление – дисциплина, этот "крест власти", который призваны нести родители. Дисциплина, прежде всего, означает признание порядка, сложной структуры власти и послушания, которая созидается в семье. Это и подчинение жены мужу, и уважение мужа к жене.
назви основних типів темпераменту (сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік) збереглися від часів гіппократа, і ними користуються в сучасній психології. кожному окремому типу темпераменту притаманні свої характерні особливості.
сангвінік - людина із сильною, зрівноваженою, жвавою нервовою системою. він має високу швидкість реакції, його вчинки обмірковані. завдяки життєрадісності сангвініку властива висока опірність труднощам життя. він любить жарт, часто стає організатором, душею компанії. жвавість нервової системи обумовлює мінливість його почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовуваність до змін умов життя. це товариська людина, що легко вступає в контакт із новими людьми, і тому в неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. сангвінік - продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього є цікава йому справа, тобто при постійному збудженні. у протилежному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. сангвінік легко переключається з однієї справи на іншу. у стресовій ситуації діє активно, зберігає самовладання. сангвініки найпродуктивніші в роботі, яка потребує швидкої реакції і водночас зрівноваженості.
флегматик - людина із сильною, зрівноваженою, але інертною нервовою системою. внаслідок цього на зовнішні впливи реагує повільно, неговіркий. емоційно зрівноважений, його важко розсердити, розвеселити. настрій стабільний, рівний. навіть при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним. флегматик має високу працездатність, добре опирається сильним і тривалим подразникам, але не здатний швидко реагувати в несподіваних важких ситуаціях. він воліє закінчити одну справу і тільки потім братися за інше. флегматик є стратегом, і тому він постійно звіряє свої дії з перспективою. флегматик не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу і друзів. він важко і повільно пристосовується до нових умов; нерідко довго коливається, приймаючи рішення, але, на відміну від меланхоліка, обходиться без сторонньої . флегматикам підходить робота, яка вимагає методичності, тривалої працездатності й холоднокровності.
холерик - це людина, нервова система якої визначається перевагою збудження над гальмуванням. через це вона дуже швидко реагує на зовнішній вплив, причому часто нерозважно. холерик нетерплячий, і коли захоплюється, то його важко зупинити. чекання здатне вивести його із себе. він виявляє поривчастість, різкість рухів і неприборканість. сила нервової системи дозволяє холерику в критичні моменти працювати довго і невпинно. у цей час його здатність до концентрації сил є дуже високою. однак незрівноваженість нервових процесів холерика визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості. чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до невротичних зривів і конфліктів. взагалі мінливість - характерна риса холерика, і тому завбачити, як поведеться холерик у новій обстановці, дуже важко. для холериків характерна циклічність у роботі.
меланхолік - людина з слабкою нервовою системою, яка має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати в неї зрив, розгубленість. саме тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека) результати діяльності меланхоліка можуть погіршуватися в порівнянні зі спокійною звичною обстановкою. його підвищена чутливість приводить до швидкого стомлення й падіння працездатності, а для відновлення сил йому потрібний досить тривалий відпочинок. навіть незначний привід може викликати в нього образу, сльози. він часто буває подавленим, невпевненим у собі, тривожним; у нього можуть виникнути невротичні розлади. у звичних обставинах меланхолік може бути контактним, успішно виконувати доручену справу, але він замкнений при зустрічі з новими людьми, нерішучий у нових ситуаціях. володіючи високою чутливістю нервової системи, меланхоліки нерідко мають яскраво виражені художні й інтелектуальні здібності.
проте, помилкою було б вважати, що кожен з нас може віднести себе до одного з основних типів темпераменту, оскільки в чистому вигляді вони трапляються досить рідко. набагато частіше можна зустріти різні поєднання означених типів з деякою перевагою одного з них за тих чи інших життєвих обставин. у таких випадках мова йде про проміжні форми або перехідні типи, які можуть бути наслідками природних задатків або утворюватися з основних типів протягом життєдіяльності індивіда.
Семья в христианском понимании есть домашняя Церковь, единый организм, члены которого живут и строят свои отношения на основе закона любви.
4. Обряд венчания.
Вступление в брак в православии называется венчанием. (Работа в тетради: запись понятия). На головы жениху и невесте возлагают венцы. Это знак того, что они в этот день «князь» и «княгиня». (Слайды 1-3) Венец – это награда за решимость подарить себя друг другу. Но это еще и мученический венец. (Слайды 4-5). Когда жениха и невесту водят по церкви с венцами на голове, хор поет молитву именно мученикам, которые были убиты когда-то за свою верность Богу и Церкви. По-настоящему любящие друг друга жених и невеста, подобно мученикам, должны оставаться верными друг другу и все претерпеть ради сохранения семьи.
5. Обручальные кольца.
Во время венчания жених и невеста обмениваются кольцами, которые называют обручальными. (Слайды 6-7). Кольцо не имеет конца. Одевая друг другу на палец кольца, жених и невеста соглашаются быть верными друг другу до смерти, когда станут мужем и женой. Они должны оставаться вместе, даже если будут у них болезни и несчастья.
6. Понятие ценность, одна из основных ценностей – любовь между мужем и женой.
Ценность – значение определённых предметов, явлений, процессов для человека. (Работа в тетради: запись понятия).
В христианской семье важными ценностями является любовь между мужем и женой, любовь к детям и любовь детей к родителям.
Отношения между мужем и женой весьма разнятся от романтической влюбленности, которая напоминает большую волну, снимающую лодку с песка. В этих отношениях оба супруга должны отречься от своего "я". Они становятся частицей нового единства. Оба призваны стать счастливыми, чтобы был счастлив один из них; если один несчастен, несчастны оба. Самостоятельных решений больше быть не может. Беда одного становится общей бедой. Что бы вы ни делали, все касается и другого. В браке двое в буквальном смысле становятся одним. Христианская семья появляется в том случае, когда совместная жизнь становится воплощением христианской веры, надежды и любви.
7. Любовь к детям.
Семья растет, у нее появляются новые измерения и перспективы. В браке люди покидают состояние одиночества, становясь частью друг друга. После появления детей родители все больше отдают себя им. С христианской точки зрения родительская любовь обладает эмоциональной полнотой любви, важно, чтобы она не становилась эгоистичной. В идеале она совершенно бескорыстна, то есть не требует ничего взамен, и образец этому – любовь Божией Матери к Иисусу Христу. Любовь матери к ребенку наполняет ее жизнь, обогащает ее. Это любовь к чему-то большему, чем она сама, к тому, что ей уже не принадлежит. Прекрасно выражена любовь к матери к ребенку на иконах Богоматери с Младенцем, прямо сидящим на Ее коленях: Ее руки обнимают Его, не прижимая к Себе. (слайды 8-9)
8. Любовь детей к родителям.
В христианской семье дети очень почитают своих родителей. Но любовь детей к родителям меняется со временем, и сложность заключается в том, что ребенок с возрастом отчуждается от родителей. Маленький ребенок совершенно зависим от них, почитает их всемогущими. Однако нормально развивающийся ребенок проходит через этапы роста: он обретает независимость и становится к мятежу. В лучшем случае со временем устанавливаются нормальные дружеские отношения, полные взаимного уважения; позже сменяются сопереживанием, привязанностью и благодарной любовью взрослых детей к состарившимся родителям.
Основная цель христианского воспитания в семье – научить детей понимать, что есть добро, что значит быть добрым. Для них "добро" – это состояние счастья, радости, внутреннего мира и любви к другим людям. Как сказал апостол Петр в момент Преображения: "Хорошо нам быть здесь!" Фундамент христианской жизни будет прочным лишь в том случае, если дома детей научили стремиться к добру, если они на практике узнали, "что такое хорошо".
В христианской семье ребенок приобретает умение заранее замечать то, что может причинить боль другому человеку. Такое умение называется тактичностью. (Запись понятия в тетрадь). (Чтение учебника на стр. 87, пример про сыновей).
Учитель рассказывает историю про Хама, сына Ноя.
Во Подумайте, как вы можете оценить поступок Хама?
По ответам детей учитель может задать еще 2-3 во затем переходит к объяснению того, что имя Хама стала нарицательным. Оно употребляется для обозначения хамства: бесчувственного, развязного, низкого отношения к людям и в том числе к родителям.
9. Понятие традиция.
Традиция – то, что сложилось в течение определенного времени и повторяется на протяжение продолжительного времени.
10. Традиции христианской семьи:1. Дисциплина в семье .2. Молитва.3. Праздники.
10.1. Дисциплина в семье.
У любви есть еще одно проявление – дисциплина, этот "крест власти", который призваны нести родители. Дисциплина, прежде всего, означает признание порядка, сложной структуры власти и послушания, которая созидается в семье. Это и подчинение жены мужу, и уважение мужа к жене.