Выбери верный ответ:
(возможно несколько вариантов ответа)
Ограничения по страховой сумме при личном страховании:
1определяются текущей экономической ситуацией в государстве
2ежегодно устанавливаются федеральным законодательством
определяются реальной стоимостью ущерба, нанесённого человеку
3не могут быть установлены иначе как по согласованию страхователя и 4страховщика
килаю
Объяснение:
Однією з головних умов забезпечення соціально–політичної стабільності є належний розвиток громадянського суспільства. Саме тому згідно із Законом України “Про основи національної безпеки України” [1] створення громадянського суспільства віднесено до пріоритетних національних інтересів. Це означає, що розв’язання проблеми інтенсифікації процесів його становлення як одного із ключових чинників забезпечення суспільно–політичної стабільності є досить актуальним завданням, на що звертає увагу чимало дослідників [2–9].
Так, Н.Р.Нижник та Г.П.Ситник зазначають [4], що глибинні зміни у відносинах власності, системі ідеологічних та політичних координат розвитку українського суспільства, соціально–статусні зміни впливають на фундаментальні критерії та установки соціального самовизначення людей. Внаслідок цього в сучасних умовах реформування суспільно–політичних та економічних відносин тій чи іншій людині досить важко побачити контури майбутнього, знайти своє місце та з’ясувати власне призначення, віднайти оптимальні засоби для розв’язання конфліктних ситуацій, визначити шляхи саморозвитку та забезпечення власної безпеки.
Як відомо, під поняттям громадянське суспільство розуміється сукупність існуючих у суспільстві неполітичних відносин. Ця сукупність включає в себе господарські, соціальні, культурні, духовні, сімейно–побутові відносини і інститути, а також положення, роль, права і обов’язки особи в системі суспільних зв’язків та інститутів [10; 11]. Це сторона життєдіяльності суспільства та окремих індивідів, яка перебуває поза сферою директивного регулювання з боку держави, хоча без підтримки з боку держави інститути громадянського суспільства постати не можуть (держава принаймні має створити належне правове поле для створення, розвитку та функціонування вказаних інститутів).
Оскільки держава – форма політичної організації суспільства, то поняття “держава” та “громадянське суспільство” немовби поділяють цілісний соціальний організм на дві взаємопов’язані сфери суспільного життя – політичну та соціальну.
Основні теоретичні положення концепції громадянського суспільства були обґрунтовані в епоху становлення соціальних зв’язків буржуазного типу. Вважалося, що за умови перемоги буржуазних суспільних відносин (утвердження відносин приватної власності, вільного підприємництва, ринкової економіки) суспільство зможе перейти до стану, коли будуть подолані неупорядковані відносини між: індивідом і суспільством, індивідом і державою, суспільством і державою. Фактично це означало, що уряд мав упорядкувати все соціальне та економічне життя, зняти протиріччя між сім’ями, суспільними між індивідом і суспільством у цілому [11].
В умовах громадянського суспільства можна виділити низку основних принципів, які характерні у ставленні до індивіда [12]: усі члени суспільства рівні перед законом; усі члени суспільства мають рівні можливості для реалізації своїх цілей; кожен член суспільства має право вибору при вирішенні будь–яких питань, що стосуються його особисто; чим більшої кількості індивідів стосується рішення, тим менше воно залежить від дій окремої особи; рішення загальної компетенції приймаються за участю всіх сторін; рішення про делегування влади приймаються з найбільшою демократичністю.
Очевидно, у кожній людині закладено прагнення до свободи розвитку усіх здібностей шляхом максимального задоволення духовних та матеріальних потреб. Реалізувати їх у повному обсязі в сучасному суспільстві неможливо. В умовах громадянського суспільства проблема повинна вирішуватися максимально демократичним шляхом самим суспільством, виходячи з накопиченого культурного та історичного досвіду.
Принципова особливість громадянського суспільства полягає в тому, що, як неодноразово зазначали К.Поппер та Дж.Сорос [13; 14], воно цілковито відкрите для змін. Тому перед людьми у будь–який момент постає низка тих чи інших можливостей щодо самореалізації своїх потреб і здібностей. Але таке суспільство можна лише постулювати, адже воно повинне мати структуру та інституції, що забезпечують його стабільність. І в цьому відношенні ключова роль держави не може викликати сумніву. Наявність визначених нею на законодавчому рівні низки прав (свободи слова, пересувань, віросповідання тощо), приватна власність та ефективна конкуренція забезпечують свободу особистості в напрямі збільшення її альтернатив. Якщо у людей є альтернативи, які не вимагають надзусиль, а головне – невиправданих жертв, вони дійсно захищені від різноманітних обмежень, образ та експлуатації [14].
У цілому ж, як зазначають М.І.Дзлієв
означает искусство управления государством. Научное изучение политики ведётся в рамках политологии. Есть несколько групп в различных сферах политики: экономике, социальных отношениях, безопасности и прочих.
В наше время не каждый человек сможет разобрать эту науку. Каждый из нас зависит от общества и от государства, а это означает, что политика касается каждого из нас. И у каждого она своя. История знает множество примеров, когда политики разных эпох ставили перед собой невозможные цели, которых они никогда не достигнут, пытались реализовать утопические проекты, которые в конечном итоге напоминали старую добрую монархию. Сама политика получила свое развитие через Италию и непосредственно через Римскую империю. Сам по себе рассматриваемый термин был введён в IV веке до нашей эры Аристотелем. Те люди которые занимаются этой сферой, должны иметь навыки искусства политики, для того что бы принести пользу государству. Сейчас политика практически везде. Выходит парадокс – политика влияет на каждого, но многие ее игнорируют. Каждый из нас по-разному принимает смысл политики. Политику одновременно читают как наукой, так и искусством. Политик должен обладать всеми наилучшими качествами, ведь он представляет интересы других слоев общества в сфере государства. Главным качеством считается высокие моральные принципы. Главная задача политики как науки – определение целей и задач политического развития, разработка, моделирование и прогнозирование различных аспектов политической деятельности. Мораль и политика всегда должны идти «бок о бок», дополняя друг друга. Коллективизация в СССР, как и любая другая политика (по крайней мере, до 1953 года) не особо опиралась на мораль, что привело к столь ужасным последствиям. А если взять индекс демократии в современной Норвегии, то он будет самым высоким в мире. Там идет политика тесно связанная с моралью. М. Вебер считал, что политика – это «стремление к участию во власти и оказанию влияния на распределение власти». Искусство политики заключается, таким образом, в не впадать в крайности заглянуть за горизонт»; в гибкости и маневренности, умение пойти на компромисс воздержаться от личных счетов; умение учитывать особенности исторического периода; в политическом реализме; в умение не навредить своему народу. Политика в идеале должна быть сплавом, морали, искусства и науки.
Подводя итоги своих мыслей и рассуждения, приведу высказывание одного из великих людей, принадлежит она Ю. Климову «Политика — такая тонкая вещь, что ее не видно простому глазу». По моему мнению, каждый человек должен принимать участие в политической жизни. Как говорил философ Генри Луис «Политик — каждый человек», а ведь оно так и есть. Но следует учитывать и то, что политика ведется в первую очередь для народа.