Ідеальна організація держави і суспільства повинна, по Платону, служити більш повному приближенню царства ідей до дійсності, примиренню світу ідеального і світу матеріального.
Платон ненавидів афінську демократію і схилявся перед спартанськими установами. Він закликав до відкритої диктатури «кращих» людей над масами рабів і вільної бідноти і в організації пануючого класу на засадах військово-таборного життя в ім’я солідарності вільних перед лицем рабів. На його думку в ідеальній державі слід реалізувати такі положення:
а) передати всю повноту влади в державі мудрим людям — філософам;
б) поділити вільне населення на , відповідно до основних завдань суспільства і поділу праці;
в) спільність майна і жінок для громадян перших двох ів;
г) державне виховання громадян.
Необхідною передумовою ідеальної держави Платон вважав рабство. Панування філософів у державі він намагався обгрунтувати необхідністю забезпечити керівне положення науки в державі виступаючи в ролі захисника аристократичного ладу, Платон заявляє, що управління державою повинно перебувати в руках людей знаючих, що засвоїли ідеї, володіють висотами наукового пізнання.
«Поки в містах не будуть або філософи царювати або нинішні царі і властителі — щиро і задовільно філософствувати, поки державна сила і філософія не співпадуть в одне... до того часу ні міста, ні, навіть, думаю, людський рід не жде кінця злу...». Подібно тому, як управління кораблем доручається людям, котрі знають корабельну справу, — управлін- ня державою повинно доручатися людям, що володіють для керівництва державою необхідними знаннями, справжньою філософією.
Філософ багато розмірковує про місце правлячого класу. Він вважає, що правити «ідеальною» державою обов'язково повинні філософи, щоб у державі панували розум і розважливість. Завдяки філософам у країнах встановиться добробут, справедливий державний устрій.
Платон сумнівається в тому, що нововведення поліпшать добробут людей, адже він мріє про істинно «ідеальну» державу, а ідеальне поліпшити неможливо. Філософам випало, на думку Платона, охороняти порядки «ідеального» ладу. Очевидно, до обов'язків філософів входило охороняти всіх людей від пороку, а пороками вважалося будь-яке нововведення в суспільстві. Завдяки філософам улаштування «ідеальної» держави буде підпорядковано законам розуму та справедливості, хоча там не буде місця почуттям.
У державі Платона є люди, яким відведена роль управителів. Однак є там місце й для тих, хто займається ремеслом і землеробством. Згідно з Платоном, основним законом існування «ідеальної» держави є те, що кожен член цієї держави повинен займатися тільки тією справою, до якої відчуває здібності. У зв'язку із цим філософ поділяє всіх жителів на три класи. У нижчий клас він об'єднав людей, до обов'язків яких входить заняття ремеслом або землеробством, або ж ту категорію людей, яка пов'язана з ремеслом, торгівлею й землеробством (це ремісники, торговці й хлібороби). Незалежно від того, що хлібороби й торговці можуть значно відрізнятися один від одного своїми якостями, розумом й іншими категоріями, Платон усе-таки стверджує, що всі вони знаходяться приблизно на однаковому рівні морального, розвитку. Усередині класу є чіткий поділ функцій і праці: ремісник не може зайнятися торгівлею, а торговець - землеробством.
Ідеальна організація держави і суспільства повинна, по Платону, служити більш повному приближенню царства ідей до дійсності, примиренню світу ідеального і світу матеріального.
Платон ненавидів афінську демократію і схилявся перед спартанськими установами. Він закликав до відкритої диктатури «кращих» людей над масами рабів і вільної бідноти і в організації пануючого класу на засадах військово-таборного життя в ім’я солідарності вільних перед лицем рабів.
На його думку в ідеальній державі слід реалізувати такі положення:
а) передати всю повноту влади в державі мудрим людям — філософам;
б) поділити вільне населення на , відповідно до основних завдань суспільства і поділу праці;
в) спільність майна і жінок для громадян перших двох ів;
г) державне виховання громадян.
Необхідною передумовою ідеальної держави Платон вважав рабство. Панування філософів у державі він намагався обгрунтувати необхідністю забезпечити керівне положення науки в державі виступаючи в ролі захисника аристократичного ладу, Платон заявляє, що управління державою повинно перебувати в руках людей знаючих, що засвоїли ідеї, володіють висотами наукового пізнання.
«Поки в містах не будуть або філософи царювати або нинішні царі і властителі — щиро і задовільно філософствувати, поки державна сила і філософія не співпадуть в одне... до того часу ні міста, ні, навіть, думаю, людський рід не жде кінця злу...». Подібно тому, як управління кораблем доручається людям, котрі знають корабельну справу, — управлін- ня державою повинно доручатися людям, що володіють для керівництва державою необхідними знаннями, справжньою філософією.
Объяснение:
Філософ багато розмірковує про місце правлячого класу. Він вважає, що правити «ідеальною» державою обов'язково повинні філософи, щоб у державі панували розум і розважливість. Завдяки філософам у країнах встановиться добробут, справедливий державний устрій.
Платон сумнівається в тому, що нововведення поліпшать добробут людей, адже він мріє про істинно «ідеальну» державу, а ідеальне поліпшити неможливо. Філософам випало, на думку Платона, охороняти порядки «ідеального» ладу. Очевидно, до обов'язків філософів входило охороняти всіх людей від пороку, а пороками вважалося будь-яке нововведення в суспільстві. Завдяки філософам улаштування «ідеальної» держави буде підпорядковано законам розуму та справедливості, хоча там не буде місця почуттям.
У державі Платона є люди, яким відведена роль управителів. Однак є там місце й для тих, хто займається ремеслом і землеробством. Згідно з Платоном, основним законом існування «ідеальної» держави є те, що кожен член цієї держави повинен займатися тільки тією справою, до якої відчуває здібності. У зв'язку із цим філософ поділяє всіх жителів на три класи. У нижчий клас він об'єднав людей, до обов'язків яких входить заняття ремеслом або землеробством, або ж ту категорію людей, яка пов'язана з ремеслом, торгівлею й землеробством (це ремісники, торговці й хлібороби). Незалежно від того, що хлібороби й торговці можуть значно відрізнятися один від одного своїми якостями, розумом й іншими категоріями, Платон усе-таки стверджує, що всі вони знаходяться приблизно на однаковому рівні морального, розвитку. Усередині класу є чіткий поділ функцій і праці: ремісник не може зайнятися торгівлею, а торговець - землеробством.