5. Голландские мастера отец и сын Янссены в 1590 году изобрели первый микроскоп (а) Укажите область деятельности человека, в которой используется данное изобретение.
Ка́зка — це народно-поетичний або писемно-літературний твір про передбачувано вигадані події чи осіб, іноді за участю фантастичних сил, який має повчальну мету.
Казка «Червона шапочка», ілюстрація Вальтера Крейна, 1875 р.
Розрізняються народні казки, традиційні та початково усні, без достеменно відомого автора, та літературні, більш вільної форми, які створюються письменниками і поширюються в друкованих виданнях. В народній творчості казка є одним з основних жанрів, де постає як твір переважно чарівного, авантюрного чи побутового характеру з настановою на вигадку. В багатьох народних казках відображено минулі суспільні відносини та уявлення про світоустрій. У переносному значенні казка — вигадка взагалі, те, що не відповідає дійсності.
У Європі існувала довга усна традиція, пов'язана з народною казкою, що привернула значну увагу етноантропології. Крім того, чимало дослідників і письменників збирали народні казки та створювали їх основі нові. Серед таких постатей найбільш відомі Шарль Перро (Франція), брати Грімм (Німеччина), Олександр Афанасьєв (Росія). З українських такими є діячі XIX ст.: Іван Франко, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, Микола Цертелєв, Михайло Максимович, Ізмаїл Срезневський, Левко Боровиковський, Микола Костомаров, Осип Бодянський; XX ст.: Агатангел Кримський, Вікторія Юзвенко, Петро Лінтур, Іван Березовський.
Когда говорят о Вселенной, обычно понимают под этим понятием небесные тела, космическое пространство и все то, что его заполняет: газ, пыль, электромагнитное излучение и т. д. Иными словами, Вселенная — весь материальный мир, безграничный в пространстве и развивающийся во времени. Изучает Вселенную и процессы, происходящие в ней, астрономия. Правильные представления о Вселенной складывались на протяжении всей истории человечества. Начиная со 2-го в. до н.э. прочно утвердились взгляды Птолемея, который утверждал, что неподвижная шарообразная Земля — центр Вселенной и все небесные светила движутся вокруг Земли. Только в 16-м в. Коперник доказал, что Земля вместе с другими планетами движется вокруг Солнца. В конце 16-го в. Дж. Бруно выступил с утверждениями о том, что Вселенная бесконечна, что звезды — это далекие солнца и вокруг них тоже кружат планеты. В 17-м в. Г. Галилей стал наблюдать небесные тела с телескопа. В 19-м в. ученые открыли существование гигантской звездной системы — Галактики, а в 20-м в. стали известны другие галактики и скопления галактик. Наука о Вселенной особенно бурно начала развиваться во второй половине нашего века после создания новых приборов и телескопов, с развитием радиоастрономии и после полетов человека в космическое пространство. Современная наука рисует такую картину строения Вселенной. Наша планета Земля принадлежит к Солнечной системе, которая входит в состав Галактики. Астрономам известно огромное количество других галактик, различных по размерам. Большинство галактик объединяются в скопления галактик. Ученые считают, что в среднем центры больших скоплений галактик, по-видимому, равномерно распределены в пространстве. В ядрах некоторых галактик происходят мощные взрывы, причины которых еще не совсем ясны. Важнейшее свойство Вселенной, подтвержденное наблюдениями, — ее расширение. В далеком скопления галактик были расположены теснее, чем сейчас. Примерно 10—20 млрд. лет назад не было отдельных небесных тел. Все вещество находилось в состоянии почти однородной расширяющейся плазмы. Большинство астрономов считают, что Вселенная, скорее всего, бесконечна и содержит бесчисленное количество небесных тел и их систем.
Ка́зка — це народно-поетичний або писемно-літературний твір про передбачувано вигадані події чи осіб, іноді за участю фантастичних сил, який має повчальну мету.
Казка «Червона шапочка», ілюстрація Вальтера Крейна, 1875 р.
Розрізняються народні казки, традиційні та початково усні, без достеменно відомого автора, та літературні, більш вільної форми, які створюються письменниками і поширюються в друкованих виданнях. В народній творчості казка є одним з основних жанрів, де постає як твір переважно чарівного, авантюрного чи побутового характеру з настановою на вигадку. В багатьох народних казках відображено минулі суспільні відносини та уявлення про світоустрій. У переносному значенні казка — вигадка взагалі, те, що не відповідає дійсності.
У Європі існувала довга усна традиція, пов'язана з народною казкою, що привернула значну увагу етноантропології. Крім того, чимало дослідників і письменників збирали народні казки та створювали їх основі нові. Серед таких постатей найбільш відомі Шарль Перро (Франція), брати Грімм (Німеччина), Олександр Афанасьєв (Росія). З українських такими є діячі XIX ст.: Іван Франко, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, Микола Цертелєв, Михайло Максимович, Ізмаїл Срезневський, Левко Боровиковський, Микола Костомаров, Осип Бодянський; XX ст.: Агатангел Кримський, Вікторія Юзвенко, Петро Лінтур, Іван Березовський.
Изучает Вселенную и процессы, происходящие в ней, астрономия. Правильные представления о Вселенной складывались на протяжении всей истории человечества. Начиная со 2-го в. до н.э. прочно утвердились взгляды Птолемея, который утверждал, что неподвижная шарообразная Земля — центр Вселенной и все небесные светила движутся вокруг Земли. Только в 16-м в. Коперник доказал, что Земля вместе с другими планетами движется вокруг Солнца. В конце 16-го в. Дж. Бруно выступил с утверждениями о том, что Вселенная бесконечна, что звезды — это далекие солнца и вокруг них тоже кружат планеты.
В 17-м в. Г. Галилей стал наблюдать небесные тела с телескопа. В 19-м в. ученые открыли существование гигантской звездной системы — Галактики, а в 20-м в. стали известны другие галактики и скопления галактик. Наука о Вселенной особенно бурно начала развиваться во второй половине нашего века после создания новых приборов и телескопов, с развитием радиоастрономии и после полетов человека в космическое пространство. Современная наука рисует такую картину строения Вселенной. Наша планета Земля принадлежит к Солнечной системе, которая входит в состав Галактики. Астрономам известно огромное количество других галактик, различных по размерам. Большинство галактик объединяются в скопления галактик. Ученые считают, что в среднем центры больших скоплений галактик, по-видимому, равномерно распределены в пространстве. В ядрах некоторых галактик происходят мощные взрывы, причины которых еще не совсем ясны.
Важнейшее свойство Вселенной, подтвержденное наблюдениями, — ее расширение. В далеком скопления галактик были расположены теснее, чем сейчас. Примерно 10—20 млрд. лет назад не было отдельных небесных тел. Все вещество находилось в состоянии почти однородной расширяющейся плазмы. Большинство астрономов считают, что Вселенная, скорее всего, бесконечна и содержит бесчисленное количество небесных тел и их систем.