Сергиев Посад находится в центрально-европейской части России, на Среднерусской возвышенности, в северо-восточной части Московской области, в 52 км от Москвы и в 200 км от Ярославля. Расстояние от МКАД — 52 км. Расстояние по железной дороге от станции Москва-Ярославская (Ярославский вокзал) до станции Сергиев Посад — 71 км.
В городе протекает река Кончура. Местность холмистая. Климат умеренно континентальный. Самый холодный месяц года — январь, самый тёплый — июль.
Основной транспортной артерией города является Красной Армии. Через южную часть города проходит железнодорожная линия Москва — Ярославль. В месте пересечения железнодорожной линии и Красной Армии возведён путепровод, сдан в эксплуатацию в 2002 году.Название
22 марта 1782 года Екатерина II подписала указ, согласно которому был учреждён из сёл и слобод около Троице-Сергиевой лавры Сергиевский посад. Название связано с именем Сергия Радонежского, основателя Троице-Сергиевой лавры, вокруг которой был образован посад. Учреждение Сергиевского посада произошло при проведении губернской реформы Российской империи[4].
В 1919 году Сергиевский посад был преобразован в город Сергиев, став при этом центром уезда.
6 марта 1930 года постановлением Президиума ЦИК СССР город переименован в Загорск в честь погибшего в 1919 году революционера Владимира Загорского. В 1976 году на Красной армии был установлен памятник Загорскому работы скульптора А. Ефременко.
23 сентября 1991 года указом Президиума Верховного совета РСФСР городу возвращено историческое название — Сергиев Посад[5][6][7]. У стен Лавры был установлен памятник Сергию Радонежскому, изготовленный из бронзы, работы скульптора Валентина Чухаркина. Освящён 18 марта 2000 года патриархом Алексием II[8].
Дніпро́вська ГЕС, ДніпроГÉС — п'ятий ступінь нижчої частини каскаду гідроелектростанцій на річці Дніпро. Розташована у Дніпровському районі міста Запоріжжя. Утворює найстаріше на Дніпрі Дніпровське водосховище. У 1930-ті роки відома під назвою Дніпрельстан (скорочення від «Дніпровська електростанція»).
Будівництво Дніпровської ГЕС було розпочато у 1927 році, в рамках програми індустріалізації СРСР.Внаслідок підйому води після спорудження греблі було затоплено понад 50 населених пунктів.
Перший гідроагрегат введено в експлуатацію 10 жовтня 1932 року, а вже 1939 року стали до ладу всі 9 гідроагрегатів станції загальною потужністю 560 тис. кВт. 8 турбін було поставлено американською компанією «Ньюпорт Ньюс» (англ. Newport News Shipbuilding and Drydock Company (NNS), ще одна турбіна була копією американської, вироблена в Радянському Союзі. 5 генераторів було поставлено американською компанією «General Electric», ще 4 аналогічні вироблені на Ленінградському заводі «Електросила».
Технічний нагляд за веденням будівництва здійснював полковник Г'ю Лінкольн Купер інженерного корпусу Сполучених Штатів. Він був головним інженером-консультантом проекту на за радянського уряду.
18 серпня 1941 року о 20:15 після отримання інформації про прорив німецьких військ в районі Запоріжжя греблю ДніпроГЕСу було підірвано працівниками НКВС[4]. Унаслідок вибуху 20 тонн толу (за іншими даними — амоналу) в греблі виникла пробоїна завдовжки 135 або 165 метрів, через яку ринула вниз багатометрова хвиля, спричиняючи руйнування і загибель людей, які опинились у береговій зоні. Жертви серед червоноармійців та цивільного населення оцінюються цифрами від 20 тисяч[5] до 80 -120 тисяч осіб[6]. Проте німецькій армії це ніяк не зашкодило. Деякі дослідники ставлять під сумнів число людських втрат, як не підтверджене документально, та вважають, що підрив греблі був хоч і вимушеним, але обґрунтованим кроком, оскільки боєздатність затоплених військ була низькою і вони потенційно не були здатними зупинити німецький наступ.
Объяснение:
Сергиев Посад находится в центрально-европейской части России, на Среднерусской возвышенности, в северо-восточной части Московской области, в 52 км от Москвы и в 200 км от Ярославля. Расстояние от МКАД — 52 км. Расстояние по железной дороге от станции Москва-Ярославская (Ярославский вокзал) до станции Сергиев Посад — 71 км.
В городе протекает река Кончура. Местность холмистая. Климат умеренно континентальный. Самый холодный месяц года — январь, самый тёплый — июль.
Основной транспортной артерией города является Красной Армии. Через южную часть города проходит железнодорожная линия Москва — Ярославль. В месте пересечения железнодорожной линии и Красной Армии возведён путепровод, сдан в эксплуатацию в 2002 году.Название
22 марта 1782 года Екатерина II подписала указ, согласно которому был учреждён из сёл и слобод около Троице-Сергиевой лавры Сергиевский посад. Название связано с именем Сергия Радонежского, основателя Троице-Сергиевой лавры, вокруг которой был образован посад. Учреждение Сергиевского посада произошло при проведении губернской реформы Российской империи[4].
В 1919 году Сергиевский посад был преобразован в город Сергиев, став при этом центром уезда.
6 марта 1930 года постановлением Президиума ЦИК СССР город переименован в Загорск в честь погибшего в 1919 году революционера Владимира Загорского. В 1976 году на Красной армии был установлен памятник Загорскому работы скульптора А. Ефременко.
23 сентября 1991 года указом Президиума Верховного совета РСФСР городу возвращено историческое название — Сергиев Посад[5][6][7]. У стен Лавры был установлен памятник Сергию Радонежскому, изготовленный из бронзы, работы скульптора Валентина Чухаркина. Освящён 18 марта 2000 года патриархом Алексием II[8].
Будівництво Дніпровської ГЕС було розпочато у 1927 році, в рамках програми індустріалізації СРСР.Внаслідок підйому води після спорудження греблі було затоплено понад 50 населених пунктів.
Перший гідроагрегат введено в експлуатацію 10 жовтня 1932 року, а вже 1939 року стали до ладу всі 9 гідроагрегатів станції загальною потужністю 560 тис. кВт. 8 турбін було поставлено американською компанією «Ньюпорт Ньюс» (англ. Newport News Shipbuilding and Drydock Company (NNS), ще одна турбіна була копією американської, вироблена в Радянському Союзі. 5 генераторів було поставлено американською компанією «General Electric», ще 4 аналогічні вироблені на Ленінградському заводі «Електросила».
Технічний нагляд за веденням будівництва здійснював полковник Г'ю Лінкольн Купер інженерного корпусу Сполучених Штатів. Він був головним інженером-консультантом проекту на за радянського уряду.
18 серпня 1941 року о 20:15 після отримання інформації про прорив німецьких військ в районі Запоріжжя греблю ДніпроГЕСу було підірвано працівниками НКВС[4]. Унаслідок вибуху 20 тонн толу (за іншими даними — амоналу) в греблі виникла пробоїна завдовжки 135 або 165 метрів, через яку ринула вниз багатометрова хвиля, спричиняючи руйнування і загибель людей, які опинились у береговій зоні. Жертви серед червоноармійців та цивільного населення оцінюються цифрами від 20 тисяч[5] до 80 -120 тисяч осіб[6]. Проте німецькій армії це ніяк не зашкодило. Деякі дослідники ставлять під сумнів число людських втрат, як не підтверджене документально, та вважають, що підрив греблі був хоч і вимушеним, але обґрунтованим кроком, оскільки боєздатність затоплених військ була низькою і вони потенційно не були здатними зупинити німецький наступ.