Встановити 100% безпеку харчових продуктів науково неможливо. Втім, аргументувати безпечність генетично-модифікованої їжі тільки на принципі Argumentum ad Ignorantiam було б помилково. Тому генетично-модифіковані продукти проходять докладні аналізи, що базуються на сучасних наукових знаннях.
Одним з можливих ризиків вживання генетично модифікованої їжі розглядається її потенційна алергенність. Коли новий ген вбудовують в геном рослини, то кінцевим результатом є синтез в рослині нового білка, який може бути новим в дієті. Через це ми не можемо визначити алергенність продукту, базуючись на минулому досвіді. Теоретично, кожний протеїн може потенційно бути тригером алергійної реакції, якщо на його поверхні є специфічні місця зв'язку до IgE антитіл. Антитіла, які специфічні для конкретного антигену, виробляються в організмі індивідууму, чутливого до алергену. Чутливість до алергенів часто залежить від генетичної схильності. Розрахування алергійного потенціалу не можна зробити зі 100%-ною впевненістю. Нові потенційні алергени формуються також у сортах конвенційної селекції, але відслідкувати подібні алергени дуже важко, крім того, процедура допуску конвенційних сортів аналізу на алергенність не передбачається.Окремі продукти генів, що переносяться в організм генно-інженерними методами, можуть демонструвати токсичні властивості. В 1999 році опублікована стаття Арпада Пуштаї (Árpád Pusztai) щодо токсичності генно-модифікованої картоплі для щурів. В картоплю було вбудовано ген лектину з підсніжника з метою підвищити стійкість картоплі до нематод. Згодовування картоплі щурам продемонструвало токсичний ефект генно-модифікованого сорту[34]. Опублікуванню даних передував гучний скандал, оскільки результати були представлені до експертної оцінки науковцями. Запропоноване Пуштаї пояснення, що менше лектин, а скоріш б перенесення гену, викликав токсичний ефект, не підтримане більшістю науковців, оскільки даних, представлених у статті, недостатньо для формулювання саме таких висновків. Розробка трансгенної картоплі з геном лектину припинена.
Однією з проблем, пов'язаних з трансгенними рослинами є потенційний вплив на ряд екосистем.
Берлинская стена была построена в 1961 году, чтобы остановить массовые побеги жителей советской зоны оккупации в области, находившиеся под контролем США, Великобритании и Франции.
Пенсионерка Вера Пиалек, которая жила в Восточном Берлине:
Всё произошло очень неожиданно. В тот день утром я поехала в ФРГ: у меня было приглашение от дяди на его день рождения. Тогда уже было больше свободы, и мы с мужем, он чех, поехали на машине. Вечером мы были в Гамбурге, сидели в ресторане и услышали по телевизору, что стены не будет. Тогда я подумала, что это невозможно, что я этого никогда не увижу. Я всю жизнь жила в Берлине, разделённом стеной. Я не могла себе представить, что это может измениться. С одной стороны, произошедшее было большой радостью, мне тогда было 34 года. С другой, в тот момент я не думала, что ГДР придёт конец. Я боялась этого, но всё же надеялась, что моя страна сохранится. Я не думала, что всё и для всех изменится. Потом мы поехали дальше, вглубь ФРГ, в Бонн и Трир. Были там 10–11 ноября. А потом к нам пришли люди и сказали: «Что вы здесь хотите? Вы нам не нужны. Идите домой». Уже тогда в ФРГ приехали три поезда, почти миллион людей с востока. Люди в ФРГ боялись, что мы тоже хотим остаться. Но мы хотели обратно. Тогда мне было очень радостно: я думала, что теперь смогу посмотреть другие страны. Я ещё не понимала, что вся моя жизнь изменится."
Сегодняшние восточные земли меньше доверяют правительству, чем западные. Выходцы с востока действительно гораздо меньше представлены в органах государственной власти, хотя канцлером является бывшая гражданка ГДР. Отсюда большая популярность оппозиционных партий, особенно «Альтернативы для Германии», которая стабильно набирает в восточных землях больше голосов, чем в западных.
Встановити 100% безпеку харчових продуктів науково неможливо. Втім, аргументувати безпечність генетично-модифікованої їжі тільки на принципі Argumentum ad Ignorantiam було б помилково. Тому генетично-модифіковані продукти проходять докладні аналізи, що базуються на сучасних наукових знаннях.
Одним з можливих ризиків вживання генетично модифікованої їжі розглядається її потенційна алергенність. Коли новий ген вбудовують в геном рослини, то кінцевим результатом є синтез в рослині нового білка, який може бути новим в дієті. Через це ми не можемо визначити алергенність продукту, базуючись на минулому досвіді. Теоретично, кожний протеїн може потенційно бути тригером алергійної реакції, якщо на його поверхні є специфічні місця зв'язку до IgE антитіл. Антитіла, які специфічні для конкретного антигену, виробляються в організмі індивідууму, чутливого до алергену. Чутливість до алергенів часто залежить від генетичної схильності. Розрахування алергійного потенціалу не можна зробити зі 100%-ною впевненістю. Нові потенційні алергени формуються також у сортах конвенційної селекції, але відслідкувати подібні алергени дуже важко, крім того, процедура допуску конвенційних сортів аналізу на алергенність не передбачається.Окремі продукти генів, що переносяться в організм генно-інженерними методами, можуть демонструвати токсичні властивості. В 1999 році опублікована стаття Арпада Пуштаї (Árpád Pusztai) щодо токсичності генно-модифікованої картоплі для щурів. В картоплю було вбудовано ген лектину з підсніжника з метою підвищити стійкість картоплі до нематод. Згодовування картоплі щурам продемонструвало токсичний ефект генно-модифікованого сорту[34]. Опублікуванню даних передував гучний скандал, оскільки результати були представлені до експертної оцінки науковцями. Запропоноване Пуштаї пояснення, що менше лектин, а скоріш б перенесення гену, викликав токсичний ефект, не підтримане більшістю науковців, оскільки даних, представлених у статті, недостатньо для формулювання саме таких висновків. Розробка трансгенної картоплі з геном лектину припинена.
Однією з проблем, пов'язаних з трансгенними рослинами є потенційний вплив на ряд екосистем.
Объяснение:
Объяснение:
Берлинская стена была построена в 1961 году, чтобы остановить массовые побеги жителей советской зоны оккупации в области, находившиеся под контролем США, Великобритании и Франции.
Пенсионерка Вера Пиалек, которая жила в Восточном Берлине:
Всё произошло очень неожиданно. В тот день утром я поехала в ФРГ: у меня было приглашение от дяди на его день рождения. Тогда уже было больше свободы, и мы с мужем, он чех, поехали на машине. Вечером мы были в Гамбурге, сидели в ресторане и услышали по телевизору, что стены не будет. Тогда я подумала, что это невозможно, что я этого никогда не увижу. Я всю жизнь жила в Берлине, разделённом стеной. Я не могла себе представить, что это может измениться. С одной стороны, произошедшее было большой радостью, мне тогда было 34 года. С другой, в тот момент я не думала, что ГДР придёт конец. Я боялась этого, но всё же надеялась, что моя страна сохранится. Я не думала, что всё и для всех изменится. Потом мы поехали дальше, вглубь ФРГ, в Бонн и Трир. Были там 10–11 ноября. А потом к нам пришли люди и сказали: «Что вы здесь хотите? Вы нам не нужны. Идите домой». Уже тогда в ФРГ приехали три поезда, почти миллион людей с востока. Люди в ФРГ боялись, что мы тоже хотим остаться. Но мы хотели обратно. Тогда мне было очень радостно: я думала, что теперь смогу посмотреть другие страны. Я ещё не понимала, что вся моя жизнь изменится."
Сегодняшние восточные земли меньше доверяют правительству, чем западные. Выходцы с востока действительно гораздо меньше представлены в органах государственной власти, хотя канцлером является бывшая гражданка ГДР. Отсюда большая популярность оппозиционных партий, особенно «Альтернативы для Германии», которая стабильно набирает в восточных землях больше голосов, чем в западных.