Об;єктом вивчення освітньої галузі " Природознавсто" в початковій школі є : а) навколишнє середовище;
б) навчальний предмет " Я досліджую світ"
в) природа та суспільство
г) процес навчання природознавства в початковій школі
Об;єктом вивчення методики навчання природознавства є:
а) природа та суспільство;
б) оточуюче середовище;
в) зміст навчального предмету " Я досліджую світ"
г) процес навчання природознавства в початковій школі
Методика природознавства як наука розв;язує такі задачі:
а) вивчення історичного досвіду методики навчання природознавства;
б) формування цілісного світогляду молодших школярів;
в) формування екологічної культури молодших школярів;
г) виховання любові дітей до природи;
До теоретичних методів дослідження методики навчання природознавства відносять:
а) оцінювання та аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури
б) систематизація матеріалу
в) аналіз шкільної документації
г за учнями на уроках природознавства
Есть у воды еще важное свойство: она может легко растворять в себе многие вещества. Вы, конечно, видели, как растворяется поваренная соль в супе. Так же вода растворяет различные соли, находящиеся в земных слоях, и многие другие твердые тела и даже газы.
Совсем чистой воды в природе нет. Ее можно получить только в лаборатории. Такая вода невкусная, в ней нет солей, нужных живому организму. А в морской воде слишком много разных солей, поэтому она тоже для питья не годится. При недостатке воды жизнедеятельность организмов сильно нарушается. Лишь покоящиеся формы жизни — споры, семена — хорошо переносят длительное обезвоживание. Растения при отсутствии воды увядают и могут погибнуть. Животные, если лишить их воды, быстро погибают: например, упитанная собака может прожить без пищи до 100 дней, а без воды — менее 10. Потеря воды опаснее для организма, чем голодание: без пищи человек может прожить больше месяца, без воды — всего лишь несколько дней. В воде растворяются важные для жизнедеятельности организма органические и неорганические вещества. Потребность человека в воде, которую он употребляет с питьем и с пищей, в зависимости от климата составляет 3 — 6 литров в сутки. Вода — добрый друг и человека. Она — удобная дорога: по морям и океанам плавают корабли. Именно поэтому многие города возникли на берегах рек.
Вода побеждает засуху, оживляет пустыни, повышает урожай полей и садов. Она послушно вращает турбины на гидроэлектростанциях. Вода минеральных источников оказывает лечебное действие. Многие из источников горячие. И люди используют не только лечебные свойства этих вод, но и тепло. На Камчатке, где таких источников очень много, выращивают овощи в теплицах в любое время года. Вот какое необыкновенное вещество обыкновенная вода — краса природы, как сказал однажды замечательный русский писатель С. Т. Аксаков.
Общее количество воды на Земле не меняется. С поверхности морей и океанов, рек и озер вода испаряется, а затем возвращается на Землю в виде дождя или снега. Но чистой воды на Земле становится все меньше. Недостаток ее уже сейчас ощущается во многих странах. Однако это не потому, что запасы воды истощаются. Над водой нависла угроза загрязнения. Заводы и фабрики, электростанции потребляют большое количество воды и одновременно загрязняют ее различными продуктами отходов. Со сточными водами предприятий в реки и озера попадают различные ядовитые вещества. В воде гибнет жизнь. Рыба, раки, растения — все живое погибает в такой воде. Загнивающие воды отравляют воздух, становятся источниками тяжелых заболеваний. Река болеет, ее воды не могут быть использованы человеком. Воду надо беречь! Это надо понять и запомнить каждому. Беречь воду — это значит беречь жизнь, здоровье, красоту окружающей природы. В нашей стране принят ряд законов, направленных на защиту вод. За их исполнением следят органы государственной власти. Это позволило на многих реках уменьшить опасность загрязнения, улучшить санитарное состояние городов и поселков. Но проблема охраны вод по-прежнему остра.
5.1. Політика щодо Речі Посполитої. Домовленості з польським королем
П. Конашевич бачив усі образи, утиски та гноблення, заподіяні польською владою рідному народові. І водночас він свої удари спрямовує не на Річ Посполиту, а на Османську імперію. Козаки не розуміли свого отамана, бо він був достатньо обачним, щоб нікому не розкривати своїх задумів.
Без сумніву, гетьман обурювався на всі ті безчинства щодо православної церкви та народу в цілому, про що свідчить його внутрішня політика. Але він розумів, що козацтво ще занадто слабке для війни з Польщею, і Солониця може повторитися, тому вирішив хитрувати. Сагайдачний був чудовим дипломатом і політиком свого часу: загладжуючи усі козацько-польські конфлікти і стримуючи козаків від повстань, він збирався завдати удару Польщі руками турків.
Із польським королем П. Конашевич підписав усього дві угоди: Вільшаницьку (1617) та Раставицьку (1619). Вимоги першої з них продиктували комісари після погроз Туреччини внаслідок козацьких нападів 1613 – 1616 років. Раставицька угода була підписана незадовго після московського походу. Козаки не були вдоволені ними, адже ці договори значно обмежували їхні права, але Сагайдачний не хотів розпалювати зайвих конфліктів з Польщею.
Згідно з Вільшаницькою угодою:
- козацький реєстр установлювався в розмірі 1 тис.осіб, проте остаточну кількість реєстрових козаків мав визначити польський сейм;
- козакам надавалося право обирати гетьмана, якого затверджував польський король;
- за службу реєстровим козакам польський уряд зобов’язувався виплачувати платню;
- реєстровики мали право жити тільки на Запорожжі;
- реєстровому війську заборонялося здійснювати походи на Крим і Туреччину;
- із козацького війська мали виключити тих міщан і селян, які вступили до нього протягом останніх п’яти років;
- нереєстрові козаки поверталися під владу старост і шляхти.
Раставицька угода, підписана вже після війни з Росією, передбачала, що:
- козацьке реєстрове військо, яке налічувало 10,6 тис. осіб, скорочувалося до 3-х тисяч. Усі інші козаки, які не потрапили до реєстру і вступили до війська протягом останніх п’яти років, мусили повернутись під владу старост і панів;
- реєстрові козаки повинні були протягом 9 місяців виселитися з маєтків шляхти та духівництва, інакше перетворювалися на їхніх підданих;
- козаки мали право жити на Запоріжжі та охороняти кордони, за що їм з державної скарбниці виділялася платня в розмірі 40 тис. злотих (на все військо), але їм суворо заборонялося здійснювати походи на Кримське ханство й Туреччину;
- крім Запоріжжя, козаки могли перебувати тільки в королівських володіннях;
- козацька старшина зобов’язувалася знищити човни, покарати учасників останніх морських походів і погодитися на кандидатуру гетьмана, якого призначить польський король.
Такі вимоги були нахабством з боку Польщі після того, як завдяки козакам вона фактично виграла московську війну.
Козаки на такі вимоги дуже обурилися; особливо їх роздратувала згода на них Сагайдачного. Невдовзі після підписання Раставицької угоди вони віддають булаву Я. Бородавці, а Сагайдачного скидають з гетьманства; проте на волості його і далі сприймали як голову козацтва, про що свідчить факт, як за ініціативою П. Конашевича вдалося домовитися із патріархом Теофаном.
Отже, Сагайдачний робив усе для того, щоб зберегти мир із Польщею, бо здогадувався, що козацтво до такої війни ще не доросло, натомість він займався важливішими для суспільства справами – боровся із засиллям уніатів, захищав права міщан. Реакція польської влади його мало турбувала, так як від до козаків Польща відмовитися не мо