Вопрос здесь. Нужно ли платить, чтобы получить ответ от эксперта? Серьезно, те, кто говорит по-испански (это другая страница или я не знаю что, но все же от ) не платят за существующего переводчика
Саме до цього закликає старовинна приказка, щоб завжди відчувати себе здоровим і бадьорим, і, крім того, витрачати на це мінімум фінансів і часу. Загартовування — найдоступніший метод захисту організму від застуди! При цьому важливо пам'ятати, що загартовування не вилікує хворобу, але попередить її, підвищивши стійкість імунітету до вірусів і перепадів температури. Особливо актуальним такий вид підтримки здоров'я є для наших кліматичних умов, де тепло різко змінюється холодами.
Загартовування, як вид оздоровлення, відомо людству ще з моменту його появи. А в V столітті до н.е. Гіппократ став надавати йому особливого значення, переконавшись, що "холодні дні зміцнюють тіло, роблять його пружним і зручнорухливим".
Під загартовуванням розуміють систему гігієнічних процедур, спрямованих на підвищення стійкості організму до несприятливих метеорологічних умов — холод, спека, підвищена вологість, знижений атмосферний тиск, сонячна радіація.
З розвитком цивілізації людина навчилася захищати себе від холоду, створюючи спеціальні житла і одяг, використовуючи всілякі технічні засоби. Але вчені простежили закономірність: чим більше ми захищаємо себе від холоду, тим більш сприйнятливий наш організм до хвороб, він ніби втратив здатність самостійно долати охолодження, включати захисні механізми, що забезпечують сталість температури тіла. У цьому випадку можна побачити навіть парадоксальну картину: життєво необхідні для організму фактори стають навіть небезпечними для нього. Виходить своєрідне замкнене коло, вирватися з якого можна тільки за до загартовування. Деякі припускають, що у людей, що живуть в більш суворих кліматичних умовах або працюють тривалий час на холоді, виробляється підвищена стійкість до переохолодження. Насправді це пасивне загартовування носить нетривалий ефект.
Якщо організм не загартований, при охолодженні в ньому сповільнюються обмінні процеси, порушується діяльність центральної нервової системи, будь-який вірус вільніше вражає його. Звичайно, все це виснажує організм, і він стає вразливим для хвороб. Тільки загартована людина без труда здатна перенести охолодження і різкі перепади температури.
Саме перепади температури — найголовніший момент загартовування. Щоб компенсувати його, організм і запускає механізм захисту, що полягає в здатності погашати температурні перепади власними силами. При цьому загартовування не знає ні протипоказань, ні обмежень, воно до здоровим зберегти здоров'я, і ослабленим зміцнити його. Шляхом загартовування можна зміцнити серцево-судинну систему, шлунково-кишковий тракт, нервову систему. Вчені встановили, що при зіткненні організму з різкими перепадами температури на клітинному рівні відбувається очищення від шлаків, оскільки запускається процес обміну речовин.
авнинами называют обширные участки суши с небольшими уклонами и незначительными колебаниями высот. По абсолютной высоте различают равнины, лежащие ниже уровня моря (впадина Каттара - 133 м, Турфанская впадина- 154 м, Прикаспийская низменность - 28 м) , низменные - с высотой 0-200 м (Амазонская, Ла-Платская низменности, Миссисипская и Приатлантическая низменности, Месопотамская и Туранская, впадина Боделе) , возвышенные - от 200 до 500 м (Большая пустыня Виктория, Руб-эль-Хали) , нагорные (плато) - выше 500 м (Великие равнины Северной Америки, Таримская впадина, плато Устюрт) . Поверхность равнины может быть горизонтальной, наклонной, вогнутой или выпуклой. Различают плоские, холмистые, увалистые, волнистые, ступенчатые равнины. Чем выше равнины, тем они, как правило, более расчленены. Вид равнин зависит от истории их развития и строения. Большинство равнин приурочено к плитам древних и молодых платформ. Они сложены пластами осадочных пород большой мощности и называются пластовыми (Западно-Сибирская низменности, ) наибольшие площади среди них занимают аллювиальные (Великая Китайская равнина, песчаные пустыни Каракакумы, Кура-Араксинская и Индоганская) , ледниковые (моренные - север Северной Америки до Великих озер, север Европы и России) , водно-ледниковые (Полесье, предгорья Альп, Алтая, Кавказа) . Низменные плоские морские равнины протягиваются узкой полосой вдоль побережий морей и океанов (Прикаспийская, Причерноморская, север Евразии) .
Равнины, возникающие на месте гор после их разрушения, сложенные твердыми кристаллическими породами и смятые в складки называют денудационными (Казахский мелкосопочник, равнины Канадского и Балтийского щитов) . Возвышеные ровные, слаборасчлененные поверхности, ограниченные уступами, называют плато (плато Устюрт, Декан, Колорадо) .
Саме до цього закликає старовинна приказка, щоб завжди відчувати себе здоровим і бадьорим, і, крім того, витрачати на це мінімум фінансів і часу. Загартовування — найдоступніший метод захисту організму від застуди! При цьому важливо пам'ятати, що загартовування не вилікує хворобу, але попередить її, підвищивши стійкість імунітету до вірусів і перепадів температури. Особливо актуальним такий вид підтримки здоров'я є для наших кліматичних умов, де тепло різко змінюється холодами.
Загартовування, як вид оздоровлення, відомо людству ще з моменту його появи. А в V столітті до н.е. Гіппократ став надавати йому особливого значення, переконавшись, що "холодні дні зміцнюють тіло, роблять його пружним і зручнорухливим".
Під загартовуванням розуміють систему гігієнічних процедур, спрямованих на підвищення стійкості організму до несприятливих метеорологічних умов — холод, спека, підвищена вологість, знижений атмосферний тиск, сонячна радіація.
З розвитком цивілізації людина навчилася захищати себе від холоду, створюючи спеціальні житла і одяг, використовуючи всілякі технічні засоби. Але вчені простежили закономірність: чим більше ми захищаємо себе від холоду, тим більш сприйнятливий наш організм до хвороб, він ніби втратив здатність самостійно долати охолодження, включати захисні механізми, що забезпечують сталість температури тіла. У цьому випадку можна побачити навіть парадоксальну картину: життєво необхідні для організму фактори стають навіть небезпечними для нього. Виходить своєрідне замкнене коло, вирватися з якого можна тільки за до загартовування. Деякі припускають, що у людей, що живуть в більш суворих кліматичних умовах або працюють тривалий час на холоді, виробляється підвищена стійкість до переохолодження. Насправді це пасивне загартовування носить нетривалий ефект.
Якщо організм не загартований, при охолодженні в ньому сповільнюються обмінні процеси, порушується діяльність центральної нервової системи, будь-який вірус вільніше вражає його. Звичайно, все це виснажує організм, і він стає вразливим для хвороб. Тільки загартована людина без труда здатна перенести охолодження і різкі перепади температури.
Саме перепади температури — найголовніший момент загартовування. Щоб компенсувати його, організм і запускає механізм захисту, що полягає в здатності погашати температурні перепади власними силами. При цьому загартовування не знає ні протипоказань, ні обмежень, воно до здоровим зберегти здоров'я, і ослабленим зміцнити його. Шляхом загартовування можна зміцнити серцево-судинну систему, шлунково-кишковий тракт, нервову систему. Вчені встановили, що при зіткненні організму з різкими перепадами температури на клітинному рівні відбувається очищення від шлаків, оскільки запускається процес обміну речовин.
Объяснение:
авнинами называют обширные участки суши с небольшими уклонами и незначительными колебаниями высот. По абсолютной высоте различают равнины, лежащие ниже уровня моря (впадина Каттара - 133 м, Турфанская впадина- 154 м, Прикаспийская низменность - 28 м) , низменные - с высотой 0-200 м (Амазонская, Ла-Платская низменности, Миссисипская и Приатлантическая низменности, Месопотамская и Туранская, впадина Боделе) , возвышенные - от 200 до 500 м (Большая пустыня Виктория, Руб-эль-Хали) , нагорные (плато) - выше 500 м (Великие равнины Северной Америки, Таримская впадина, плато Устюрт) . Поверхность равнины может быть горизонтальной, наклонной, вогнутой или выпуклой. Различают плоские, холмистые, увалистые, волнистые, ступенчатые равнины. Чем выше равнины, тем они, как правило, более расчленены. Вид равнин зависит от истории их развития и строения. Большинство равнин приурочено к плитам древних и молодых платформ. Они сложены пластами осадочных пород большой мощности и называются пластовыми (Западно-Сибирская низменности, ) наибольшие площади среди них занимают аллювиальные (Великая Китайская равнина, песчаные пустыни Каракакумы, Кура-Араксинская и Индоганская) , ледниковые (моренные - север Северной Америки до Великих озер, север Европы и России) , водно-ледниковые (Полесье, предгорья Альп, Алтая, Кавказа) . Низменные плоские морские равнины протягиваются узкой полосой вдоль побережий морей и океанов (Прикаспийская, Причерноморская, север Евразии) .
Равнины, возникающие на месте гор после их разрушения, сложенные твердыми кристаллическими породами и смятые в складки называют денудационными (Казахский мелкосопочник, равнины Канадского и Балтийского щитов) . Возвышеные ровные, слаборасчлененные поверхности, ограниченные уступами, называют плато (плато Устюрт, Декан, Колорадо) .