Жаркий солнечный день софьи решила провести опыт с испарением воды она взяла две одинаковые ёмкости металлические кастрюли налила в них одинаковое количество тёплой воды одинаковы температура вынесла их на улицу и поставила обе кастрюли рядом друг другом на солнце в одну из них Софья добавила ложку растительного масла через некоторое время софьи обнаружила что в кастрюле в которой была добавлена масло воды осталось больше чем другой кастрюле если бы софьи захотела выяснить влияет ли добавления сахара на скорость испарения воды с какого опыта она могла бы это сделать опиши этот опыт.
продуценты: травы, деревья. консументы 1 порядка: олень, мышь, птица, заяц, белка. консументы 2 порядка: сова, лисица, змея. консумент 3 порядка - тигр. редуценты: насекомые-сапротрофы, черви, бактерии.
Объяснение:
на рисунке представлена пастбищная цепь питания - цепь выедания. продуценты производят энергию и органическое вещество. на каждый новый трофический уровень переходит 1/10 часть всей энергии предыдущего уровня. консументы 1 порядка потребляют непосредственно энергию и вещества, произведенные растениями в процессе фотосинтеза и накопленную в процессе жизнедеятельности. консументы следующих порядков потребляют энергию ниже стоящих уровней. редуценты переводят органическое вещество в почву.
Ка́зка — це народно-поетичний або писемно-літературний твір про передбачувано вигадані події чи осіб, іноді за участю фантастичних сил, який має повчальну мету.
Казка «Червона шапочка», ілюстрація Вальтера Крейна, 1875 р.
Розрізняються народні казки, традиційні та початково усні, без достеменно відомого автора, та літературні, більш вільної форми, які створюються письменниками і поширюються в друкованих виданнях. В народній творчості казка є одним з основних жанрів, де постає як твір переважно чарівного, авантюрного чи побутового характеру з настановою на вигадку. В багатьох народних казках відображено минулі суспільні відносини та уявлення про світоустрій. У переносному значенні казка — вигадка взагалі, те, що не відповідає дійсності.
У Європі існувала довга усна традиція, пов'язана з народною казкою, що привернула значну увагу етноантропології. Крім того, чимало дослідників і письменників збирали народні казки та створювали їх основі нові. Серед таких постатей найбільш відомі Шарль Перро (Франція), брати Грімм (Німеччина), Олександр Афанасьєв (Росія). З українських такими є діячі XIX ст.: Іван Франко, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, Микола Цертелєв, Михайло Максимович, Ізмаїл Срезневський, Левко Боровиковський, Микола Костомаров, Осип Бодянський; XX ст.: Агатангел Кримський, Вікторія Юзвенко, Петро Лінтур, Іван Березовський.