1. долго выбирали себе телевизор. наконец они остановили свой выбор на телевизоре, корпус которого был светло-коричневого цвета. уплатив деньги, они договорились о доставке телевизора на следующий день за счет продавца. доставленный телевизор был нужной модели и марки, но имел корпус черного цвета. отказались принимать товар, пояснив, что их не устраивает черный цвет телевизора, о чем они специально заявляли продавцу. в магазине им сказали, что все телевизоры одинаковы, на складе есть только черного цвета, а из магазина они товар отдавать не будут. какой телевизор должен быть передан ? 2.семье коневых принадлежит 1/2 дачи. вторая половина принадлежит дальнему родственнику. постоянно нуждаясь в деньгах, он устно предложил купить ее коневым, которые также устно дали согласие. пока коневы собирали деньги, родственник продал свою долю незнакомым людям. нарушены ли права коневых?
2.к примеру, человеку стало рлохо на улице, вы должны и можете к примеру в правоведении есть закон, по которому могут судить за то《что не предугадали, и могли предупредить и у вас может возникнуть крайняя необходимость оказать если этот человек важен для вас напрямую.
Или в следствии болезни родственника, у вас может возникнуть крайняя необходимость ему и заверить его собственность нотариально, вызввв натариуса.
У п'ятому класі мені потрапила до рук книга Антона Лотоцького «Історія України», з якої я дізнався про розвиток української державності. Саме ця книга заклала в моє серце почуття гордості за свою Батьківщину.
Пройшло чотири роки. Змінився я, змінилося наше суспільство. Але я не перестав пишатись тим, що живу в незалежній державі.
Почуття гордості пробудили в мені твори про славних українських лицарів-козаків. Я уявляв їх або в запеклому бою, або на легких «чаєчках», долаючими чорноморські хвилі. Вони захищали рідну землю від ворога, визволяли бранців із неволі. Ось у чому полягає їх внесок, у незалежність.
А учасники Коліївщини! Я захоплююсь ними, хоча і розумію, що багато в чому повстанці помилялися. Можливо, я був би таким же непримиренним на їхньому місці, проте вважаю, що жорстокості було забагато, особливо стосовно старих та дітей. Хоча через два з половиною століття мені значно легше розмірковувати на цю тему, ніж їм тоді.
Я уявляю, як наш стражденний народ зрадів надбанням революції 1917 року — і яке було розчарування! Але патріотизм у кожного українця в крові. Тому так щедро поливали рідну землю своєю кров'ю київські гімназисти і студенти в бою під Крутами. І це знову ж таки в ім'я незалежності!
Із величезною радістю сприйняли новину про незалежність України наші батьки. На початку дев'яностих років нашого століття Україна ніби ожила або прокинулась зі сну: мітинги, маніфестації. На вулицях блакитно-жовті прапори і тризубці. Тоді я був ще дуже малий, щоб усвідомити велич цих подій; мало хто сподівався побачити на вулиці державну символіку незалежної України.
Зараз дехто скаржиться на незалежність за всі наші існуючі проблеми. А я вважаю, що всі наші біди тимчасові. Народ наш роботящий, винахідливий, тож знайде вихід і з економічної скрути. Найголовніше — не панікувати, а сумлінно робити свою справу.
Нам, учням, треба працювати на ниві освіти. Навчатися сумлінно — тяжка праця. Але без знань ми не зможемо знайти свій шлях у житті. Незалежній Україні потрібні фахівці високого класу. Тільки так моя Батьківщина зможе стати рівною серед високорозвинених європейських держав.