1. у 9-річного с., ще коли йому було три роки, померла мати, а батько за скоєння неумисного злочину (керуючи автомобілем, він, унаслідок поруення правил дорожнього руху, збив пішохода) був засуджений на три роки позбавлення волі, є старший брат, якому 17 років, і бабуся, якій 73 роки. голова сільради наполягає на відправленні хлопця до дитячого будинку, однак бабуся заперечує. 2. батько г. помер, коли йому було 8 років, а за чотири роки його матір позбавили батьківських прав - хлопець залишився без батьківської опіки. постало питання про його подальшу долю. заяву про всиновлення подав 20-річний брат батька, однак бабуся категорично проти, уважаючи, що він надто молодий і не здатний виховувати дитину. 3. подружжя жителів м. полтави - 32-річний н. та 29-річна л., у яких є двоє 10-річних синів-близнюків, - вирішило 8-річній дитині-сироті, з якою вони познайомилися на одному з благодійних вечорів. однак вони не можуть визначитися, який б улаштування дитини найприйнятніший для них. висловте свою думку. що ви їм порадите?
- отказать Гришиной в удовлетворении заявленных требований в связи с пропуском установленного месячного срока обращения в суд за разрешением индивидуального трудового спора.
(Трудовой кодекс РФ.
Статья 392.
Сроки обращения в суд за разрешением индивидуального трудового спора.
Работник имеет право обратиться в суд за разрешением индивидуального трудового спора в течение трех месяцев со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по спорам об увольнении - в течение одного месяца со дня вручения ему копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки.
Відповідь:Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.
Пояснення: