основной нормативный правовой акт (в том числе конституция, религиозные тексты);
закон;
подзаконный нормативный правовой акт;
нормативный договор (в том числе международные, межправительственные договоры);
правовой прецедент (судебный или административный прецедент);
правовой обычай (в том числе урф);
правовая доктрина (в том числе религиозные догмы, кияс);
принцип права (в том числе принципы международного права, истислах).
объяснение:
правовая система. иначе ее называют системой общего права. она возникла в в средние века и впоследствии получила распространение во всех колониях, ставших в настоящее время независимыми государствами (например, сша), либо доминионами — фактически независимыми государствами, главой которых номинально является король (королева) (австралия, канада, новая зеландия).
ведущее место в странах этой правовой системы занимает судебный прецедент как источник права. имеются некоторые отличия в использовании этого источника.
так, в великобритании каждый суд связан своим прецедентом и не может изменить его.
в сша действует более гибкая прецедентная система. суды сша не связаны своими прецедентами. они никогда не ссылаются на прецеденты, созданные других стран. иначе дело обстоит в британских доминионах. так, суды австралии часто обращаются к прецедентам аналогичных судов и новой зеландии, решениям судов высшего уровня канады и сша.
кроме судебных прецедентов в правовой системе широко используются правовые обычаи, поэтому эти страны характеризуются наличием так называемого «неписаного» права. нормативно-правовые акты как источники права не имеют большого значения и слабо кодифицированы. как правило, отсутствуют крупные законодательные акты, в которых воедино сведены нормы одной отрасли права (кодексы), так, в великобритании нет «писаной» конституции: ее составляет совокупность правовых обычаев, прецедентов и разрозненных нормативно-правовых актов. в великобритании нет никаких кодексов. в сша имеется «писаная» конституция, причем она является старейшей в мире, но общегосударственных кодексов практически нет; они имеются лишь в отдельных штатах.
Сторія держави і права зарубіжних країн належить до блоку суспільних наук, тобто тих, які вивчають закономірності виникнення, розвитку й функціонування держави і права, окремих соціальних явищ, процесів та інститутів. передусім зазначимо, що історія держави і права перебуває на межі двох наук - історії та юриспруденції, але входить до системи юридичних наук. на відміну від загальної історії, яка досліджує минуле людського суспільства в цілому, тобто розвиток усієї сукупності виробничих, соціальних, ідеологічних відносин людей, діяльність певних політичних сил, партій, конкретних осіб і т. д., історія держави і права зарубіжних країн вивчає лише такі конкретні суспільні явища, як держава і право в їх історичному розвитку в хронологічній послідовності. на підставі наукової систематизації та періодизації державно-правових явищ історія держави і права зарубіжних країн: — досліджує причини і процес виникнення, розвитку та функціонування різних історичних типів і форм держави і права, державних органів і найважливіших інститутів права, які існували протягом усієї історії людства та спричинили найбільший вплив на історію державності; — висвітлює закономірності зміни одних історичних типів держави і права іншими виходячи з конкретних умов життя суспільства окремих країн; — розкриває сутність державно-правових процесів у зарубіжних країнах, установлює причини їх походження, природу і значення на певних історичних етапах; — аналізує характерні причинно-наслідкові зв'язки та конкретно-історичні закономірності. прийнято розрізняти історію держави і права як науку і як навчальну дисципліну. навчальний курс - набагато вужчий, ніж однойменна наука. він знайомить лише з найбільш типовими державними і правовими системами певних суспільно-економічних формацій у тій чи іншій конкретній країні, звичайно, з урахуванням специфічних рис цієї держави. це дозволяє зосередити увагу на головних явищах і процесах, їх змісті та формі, закономірностях функціонування права на певних етапах розвитку держави у конкретно-історичних умовах. отже, предметом історії держави та права є як загальні, так і специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права окремих країн у конкретно-історичних умовах їх розвитку в хронологічній послідовності.
ответ:
нормативный правовой акт;
основной нормативный правовой акт (в том числе конституция, религиозные тексты);
закон;
подзаконный нормативный правовой акт;
нормативный договор (в том числе международные, межправительственные договоры);
правовой прецедент (судебный или административный прецедент);
правовой обычай (в том числе урф);
правовая доктрина (в том числе религиозные догмы, кияс);
принцип права (в том числе принципы международного права, истислах).
объяснение:
правовая система. иначе ее называют системой общего права. она возникла в в средние века и впоследствии получила распространение во всех колониях, ставших в настоящее время независимыми государствами (например, сша), либо доминионами — фактически независимыми государствами, главой которых номинально является король (королева) (австралия, канада, новая зеландия).
ведущее место в странах этой правовой системы занимает судебный прецедент как источник права. имеются некоторые отличия в использовании этого источника.
так, в великобритании каждый суд связан своим прецедентом и не может изменить его.
в сша действует более гибкая прецедентная система. суды сша не связаны своими прецедентами. они никогда не ссылаются на прецеденты, созданные других стран. иначе дело обстоит в британских доминионах. так, суды австралии часто обращаются к прецедентам аналогичных судов и новой зеландии, решениям судов высшего уровня канады и сша.
кроме судебных прецедентов в правовой системе широко используются правовые обычаи, поэтому эти страны характеризуются наличием так называемого «неписаного» права. нормативно-правовые акты как источники права не имеют большого значения и слабо кодифицированы. как правило, отсутствуют крупные законодательные акты, в которых воедино сведены нормы одной отрасли права (кодексы), так, в великобритании нет «писаной» конституции: ее составляет совокупность правовых обычаев, прецедентов и разрозненных нормативно-правовых актов. в великобритании нет никаких кодексов. в сша имеется «писаная» конституция, причем она является старейшей в мире, но общегосударственных кодексов практически нет; они имеются лишь в отдельных штатах.
передусім зазначимо, що історія держави і права перебуває на межі двох наук - історії та юриспруденції, але входить до системи юридичних наук. на відміну від загальної історії, яка досліджує минуле людського суспільства в цілому, тобто розвиток усієї сукупності виробничих, соціальних, ідеологічних відносин людей, діяльність певних політичних сил, партій, конкретних осіб і т. д., історія держави і права зарубіжних країн вивчає лише такі конкретні суспільні явища, як держава і право в їх історичному розвитку в хронологічній послідовності.
на підставі наукової систематизації та періодизації державно-правових явищ історія держави і права зарубіжних країн:
— досліджує причини і процес виникнення, розвитку та функціонування різних історичних типів і форм держави і права, державних органів і найважливіших інститутів права, які існували протягом усієї історії людства та спричинили найбільший вплив на історію державності;
— висвітлює закономірності зміни одних історичних типів держави і права іншими виходячи з конкретних умов життя суспільства окремих країн;
— розкриває сутність державно-правових процесів у зарубіжних країнах, установлює причини їх походження, природу і значення на певних історичних етапах;
— аналізує характерні причинно-наслідкові зв'язки та конкретно-історичні закономірності.
прийнято розрізняти історію держави і права як науку і як навчальну дисципліну. навчальний курс - набагато вужчий, ніж однойменна наука. він знайомить лише з найбільш типовими державними і правовими системами певних суспільно-економічних формацій у тій чи іншій конкретній країні, звичайно, з урахуванням специфічних рис цієї держави. це дозволяє зосередити увагу на головних явищах і процесах, їх змісті та формі, закономірностях функціонування права на певних етапах розвитку держави у конкретно-історичних умовах.
отже, предметом історії держави та права є як загальні, так і специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права окремих країн у конкретно-історичних умовах їх розвитку в хронологічній послідовності.