Г. взнала, що перестаріла б. шукає опікуна, зустрілась з нею і на основі усної домовленості проживала у неї протягом півроку. її доглядала, прибирала у квартирі, готовила їжу, купляла ліки, необхідні речі, сплачувала комунальні послуги. після того, як було укладено договір про до житєве утримання,
б. змінила своє ставлення, почала пред'являти претензії щодо змісту надання. у відсутність г., б. виставила в коридор її речі і більше в квартиру не впустила. г. заявила позов про відшкодування заподіяного збитку в розмірі 1000 грн - вартості потраченої на б. за цей час коштів. в суді б заявила, що
її мешканка морила її голодом, приводила чоловіків, погано до неї ставилася. вона вказала, що викликала міліцію, після чого виїхала. крім того, вияснелось, що договір був укладений у простій письмовій формі, ніде не зареєстрований. в процесі розгляду справи вияснелось, що таким чином б. поступила з
іншими своїми опікунами, з якими уклала договір, а потім після укладення договору по життєвого утримання, заявила такі ж претензії. справа закінчилась точно також. співставлення текстів та почерку дало підставу вважати, що вони є ідентичними. на момент розгляду справи вияснелось, що б. знов взяла на
таких же умовах мешканців. як слід вирішити справу? ? треба проект рішень.

Відповідь:Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.

Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].

Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].

Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.

Пояснення:

Принудительный труд — выполнение работы под угрозой применения какого-либо наказания. Согласно международному праву, принудительный труд не включает в себя: работу, выполнение которой обусловлено законодательством о воинской обязанности и военной службе или заменяющей её альтернативной гражданской службы

Условия труда – это совокупность факторов производственной (рабочей) среды и трудового процесса, оказывающих влияние на работо и здоровье человека, а безопасные условия труда – условия труда, при которых воздействие на работающих вредных и опасных производственных факторов исключено 

Дискриминация в сфере труда - долговременное неравенство статусов индивидов на основании пола, этничности, возраста, конфессиональных и политических предпочтений и иных культурных отличий, которое проявляется, в частности, в неодинаковом вознаграждении одинаково продуктивных групп

Безработица — наличие в стране людей, составляющих часть экономически активного населения, которые и желают трудиться, но не могут найти работу.

Трудовой отпуск – это освобождение на определенный период от исполнения трудовых обязанностей с сохранением заработной платы.