Гражданин петров, находясь у своего товарища по случаю его дня рождения, неумеренно употребил спиртное и сильно захмелел. идя домой по улице, он беспричинно стал приставать к прохожим. постовой сотрудник полиции доставил его в дежурную часть говд. через 5 часов начальник говд подверг его штрафу и отпустил домой. дать юридическую оценку ситуации. правомерны ли действия начальника говд?

Свобода слова в России — гарантируемое Конституцией Российской Федерации право свободно искать, получать, передавать, производить и распространять информацию любым законным В России по данным на июль 2010 года зарегистрировано более 93-х тысяч СМИ, причём абсолютное большинство из них — 90 процентов — это негосударственные СМИ. Согласно опросам, большинство россиян в 2000 г. полагали, что свобода слова есть, причём половина из них считает, что свобода слова чересчур большая. Ещё почти треть россиян (31 %) были уверены в 2001 году, что свобода слова есть, но имеет ограничения. Лишь 12 % полагали, что свободы слова нет вообще. При аналогичном опросе экспертов 66 % ответили, что в РФ свобода слова есть. По данным Левада-Центра доля россиян, полагающих, что «власти России ведут наступление на свободу слова и ущемляют независимые СМИ» составляла в 2000 году 30 %, а в 2005 снизилась до 27 %, а в 2007 году снизилась до 26 процентов. По данным Левада-центра, доля россиян, полагающих что «власти России нисколько не угрожают свободе слова и не ущемляют деятельность независимых СМИ» увеличилась с 2000 года на 3 процента и составила 49 процентов (2005 год). Результаты всероссийских опросов от 2007 года показывают, что свобода слова как демократическая ценность достаточно прочно укоренилась в сознании россиян: большинство населения страны (83 %) считает важным существование в России свободы слова и СМИ. По результатам социологических опросов, большинство россиян считает, что права граждан на выражение собственного мнения, свободу слова сегодня реализуются в достаточном объёме. При этом, данные всероссийских опросов показывают, что россияне замечают определённые ограничения свободы слова и СМИ, но не считают, что проблема является системной и усугубляется со временем. Вот и считай) Очень легко, опираясь на это аргументированно ответить)

Подружжя, яке перебуває в зареєстрованому шлюбі, набуває особистих немайнових прав та обов'язків. Особисті немайнові права та обов'язки - це такі, що не мають майнового змісту. В основу регулювання особистих немайнових відносин між подружжям покладено принципи рівності при набутті та здійсненні особистих немайнових прав та обов'язків.

Згідно зі ст.ст.49-56 СК України до особистих немайнових прав подружжя належать:

1) право на материнство та батьківство. Мати дітей - природна потреба і природне право жінки і чоловіка. Народження дитини є природною і найважливішою соціальною функцією жінки, яку, крім неї, ніхто здійснити не може. Реалізація права на материнство та права на батьківство є законодавчим визнанням природного права жінки та чоловіка на статеве життя.2) право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності. Індивідуальність особи - це неповторна своєрідність людини. Чоловік і дружина мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок, уподобань. Звичайно мова не йдеться про повагу до шкідливих звичок, які можуть завдати шкоди дітям, другому з подружжя та шлюбові взагалі;

3) право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку;

4) право дружини та чоловіка на зміну прізвища після реєстрації шлюбу. У цьому разі орган РАЦС видає нове свідоцтво про шлюб;

5) право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї. Подружжя мають право самостійно розподіляти між собою обов'язки в сім'ї на основі взаємної згоди, повної рівності. Дана правова норма спрямована проти диктатури в сім'ї з боку одного з подружжя, нехтування думкою другого з подружжя, а також сприяє побудові сімейних відносин на засадах шлюбної гармонії;

6) право дружини та чоловіка на особисту свободу. Змістом такого права є право на: вибір місця свого проживання; припинення шлюбних відносин; вжиття заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства щодо підтримання шлюбних відносин.