Статья 1 Все люди рождаются свободными и равными в своем достоинстве и правах. Они наделены разумом и совестью и должны поступать в отношении друг друга в духе братства.
Статья 2 Каждый человек должен обладать всеми правами и всеми свободами, провозглашенными настоящей Декларацией, без какого бы то ни было различия, как-то в отношении расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических или иных убеждений, национального или социального происхождения, имущественного, сословного или иного положения. Кроме того, не должно проводиться никакого различия на основе политического, правового или международного статуса страны или территории, к которой человек принадлежит, независимо от того, является ли эта территория независимой, подопечной, несамоуправляющейся или как-либо иначе ограниченной в своем суверенитета.
Статья 3 Каждый человек имеет право на жизнь, свободу и на личную неприкосновенность.
Статья 4 Никто не должен содержаться в рабстве или в подневольном состоянии; рабство и работорговля запрещаются во всех их видах.
Статья 5 Никто не должен подвергаться пыткам или жестоким, бесчеловечным или унижающим его достоинство обращению и наказанию.
1. Неосудність. Це обумовлена болючим станом психіки або недоумством нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними в момент вчинення правопорушення. Законодавець виділяє два критерію неосудності: медичний (біологічний) і юридичний (психологічний).
2. Необхідна оборона. Вона має місце при захисті громадянином своїх прав і законних інтересів, а також прав і законних інтересів іншої особи, суспільства, держави від злочинного посягання, незалежно від можливості уникнути його або звернутися за до до інших осіб чи органам влади.
3. Крайня необхідність. Це вид протиправного діяння допустимо у випадках усунення небезпеки, що загрожує інтересам дер-рах ва, громадським інтересам, особі чи правам цієї особи або інших громадян, якщо ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.
4. Малозначність правопорушення, не представляє суспільної небезпеки. Питання про визнання діяння малозначним вирішується на основі сукупності фактичних обставин кожної конкретної справи. Тут враховується характер діяння, умови його здійснення, відсутність істотних шкідливих наслідків, незначність заподіяного збитку і т.д. Крім того, дія або бездіяльність визнається малозначним тільки в тому разі, коли його вчинила особа не тільки не заподіяло істотної шкоди суспільним відносинам, але й не мало наміру його заподіяти.
5. Казус. У силу різноманіття суспільних відносин багато хто з них важко заздалегідь передбачити і закріпити законодавчо, тому вони не підпадають під дію права. Держава охоплює правовими рамками лише ті з них, які на сьогоднішній день є найбільш важливими і актуальними, тобто потребують правового вирішення.
Все люди рождаются свободными и равными в своем достоинстве и правах. Они наделены разумом и совестью и должны поступать в отношении друг друга в духе братства.
Статья 2
Каждый человек должен обладать всеми правами и всеми свободами, провозглашенными настоящей Декларацией, без какого бы то ни было различия, как-то в отношении расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических или иных убеждений, национального или социального происхождения, имущественного, сословного или иного положения.
Кроме того, не должно проводиться никакого различия на основе политического, правового или международного статуса страны или территории, к которой человек принадлежит, независимо от того, является ли эта территория независимой, подопечной, несамоуправляющейся или как-либо иначе ограниченной в своем суверенитета.
Статья 3
Каждый человек имеет право на жизнь, свободу и на личную неприкосновенность.
Статья 4
Никто не должен содержаться в рабстве или в подневольном состоянии; рабство и работорговля запрещаются во всех их видах.
Статья 5
Никто не должен подвергаться пыткам или жестоким, бесчеловечным или унижающим его достоинство обращению и наказанию.
1. Неосудність. Це обумовлена болючим станом психіки або недоумством нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними в момент вчинення правопорушення. Законодавець виділяє два критерію неосудності: медичний (біологічний) і юридичний (психологічний).
2. Необхідна оборона. Вона має місце при захисті громадянином своїх прав і законних інтересів, а також прав і законних інтересів іншої особи, суспільства, держави від злочинного посягання, незалежно від можливості уникнути його або звернутися за до до інших осіб чи органам влади.
3. Крайня необхідність. Це вид протиправного діяння допустимо у випадках усунення небезпеки, що загрожує інтересам дер-рах ва, громадським інтересам, особі чи правам цієї особи або інших громадян, якщо ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.
4. Малозначність правопорушення, не представляє суспільної небезпеки. Питання про визнання діяння малозначним вирішується на основі сукупності фактичних обставин кожної конкретної справи. Тут враховується характер діяння, умови його здійснення, відсутність істотних шкідливих наслідків, незначність заподіяного збитку і т.д. Крім того, дія або бездіяльність визнається малозначним тільки в тому разі, коли його вчинила особа не тільки не заподіяло істотної шкоди суспільним відносинам, але й не мало наміру його заподіяти.
5. Казус. У силу різноманіття суспільних відносин багато хто з них важко заздалегідь передбачити і закріпити законодавчо, тому вони не підпадають під дію права. Держава охоплює правовими рамками лише ті з них, які на сьогоднішній день є найбільш важливими і актуальними, тобто потребують правового вирішення.