Нужно составить план текста: В правовом государстве власти положены известные пределы, которых она не должна и правовым образом не может переступать. Ограниченность власти в правовом государстве создаётся признанием за личностью неотъемлемых, ненарушимых и неприкосновенных прав. Они слагаются из свободы совести, т. е. признания, что сфера мнений, убеждений и верований, религиозных и нерелигиозных, прежде всего должна быть безусловно неприкосновенна для государства. Непосредственным следствием свободы совести является свобода слова, устного и печатного. Для высказывания своих мнений и проповеди своих взглядов человек должен иметь свободу общения, поэтому неотъемлемым правом личности признаётся в правовом, или конституционном, государстве право принадлежать к любому обществу, устраивать союзы и организации. Но все эти, а также многие другие свободы или права, как, например, свобода передвижения, право на доброе незапятнанное имя, некоторые имущественные права, требуют своего дополнения в виде неприкосновенности личности. В правовом государстве недопустимо наказание иначе как по суду в строго определённой форме.
Благодаря неотъемлемым правам и неприкосновенности личности государственная власть в правовом или конституционном государстве не только ограничена, но и строго подзаконна. Подзаконность государственной власти является настолько общепризнанным достоинством государственного строя как такового, что обыкновенно его стремится присвоить себе и благоустроенное абсолютно монархическое государство. Но для него это оказывается совершенно недостижимой целью. Органы государственной власти бывают действительно связаны законом только тогда, когда им противостоят граждане, наделённые субъективными публичными правами. Этого нет в абсолютно монархическом государстве, так как в нём подданные лишены всяких гражданских прав, т. е. прав человека и гражданина. Законность предполагает строгий контроль и полную свободу критики всех действий власти, а для этого необходимо признание за личностью и обществом их неотъемлемых прав. Итак, последовательное осуществление законности требует как своего дополнения свобод и прав личности и, в свою очередь, естественно вытекает из них как их необходимое следствие.
В правовом государстве отдельные лица оказывают влияние на ход и характер законодательных работ через народное представительство. В избрании народного представительства должен участвовать, конечно, весь народ; никакие разделения народа и выделения из него привилегированных групп по отношению к праву избирать народных представителей, т. е. никакие ограничения избирательного права принципиально недопустимы. Избирательное право должно быть всеобщим и равным, а для того, чтобы всеобщность и равенство были действительно обеспечены, голосование должно быть прямым и тайным. Требование всеобщего, равного и прямого избирательного права с тайной подачей голосов является теперь основным требованием демократизма.
В правовом государстве власть должна быть организована так, чтобы она не подавляла личность; в нём как отдельная личность, так и совокупность личностей — народ — должны быть не только объектом власти, но и субъектом её.
Серед загальних прав дитини, які гарантуються міжнародним та національним законодавством, як правило виділяють наступні:
- право на життя;
- право на охорону здоров'я і безоплатну кваліфіковану медичну до
- право на безпечні умови для життя і здорового розвитку;
- право на ім'я та громадянство;
- право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку;
- право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності;
- право на свободу совісті та релігійних переконань;
- право на отримання інформації, що відповідає її віку (в тому числі право на вільний пошук, отримання, використання, поширення та зберігання інформації в усній, письмовій чи іншій формі, за до творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини);
- право на звернення (зокрема, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення);
- право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності (зокрема, дитина вправі особисто звернутися до державних органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів);
- право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та право на піклування батьків;
- право на освіту;
- право на майно та житло (зокрема, дитина наймача або власника житла має право користуватися ним нарівні з останнім);
- право на працю та на зайняття підприємницькою діяльністю;
- право на об'єднання в дитячі та молодіжні громадські організації (при цьому створення дитячих організацій політичного та релігійного спрямування забороняється).
Разом з загальними правами людини, які належать неповнолітнім, законом передбачені і деякі особливі права дитини, специфіка яких обумовлена її потребою в особливому захисті, турботі і до