о признании права собственности на квартиру и автомобиль
в порядке наследования по закону
Я, истец Сергеев Д.А., являюсь сыном Сергеева Александра Сергеевича, что подтверждается свидетельством о моем рождении серии №___, выданным .
Мой отец Сергеев А.С. умер «___» января 2017г. На день смерти Сергееву А.С. на праве собственности принадлежала квартира, расположенная по адресу: г. Москва, ул. , д. ___, кв. ___; и автомобиль марки государственного номера . При жизни Сергеевым А.С. завещаний составлено не было. Единственным наследником по закону после его смерти являюсь я – сын умершего Сергеев Д.А. Других наследников по закону нет.
В течение 6 месяцев со дня открытия наследства – со дня смерти своего отца Сергеева А.С., я обратился к нотариусу с заявлением о принятии наследства, однако в выдаче свидетельства о праве на наследство мне отказано. Причиной отказа в выдаче документов о праве на наследство явилось то, что сожительница моего отца – ответчица Петрова, считает спорную квартиру и автомобиль принадлежащими ей на праве собственности в порядке наследования по закону после смерти моего отца, который при жизни разрешал Петровой пользоваться его автомобилем, зарегистрировал её в своей квартире в г. Москве, где Петрова проживает в настоящее время.
В действительности Петрова не является наследником по закону после смерти моего отца Сергеева А.С., так как брак между Петровой и Сергеевым А.С. до момента смерти последнего зарегистрирован не был. В круг наследников первой очереди (к каковым отношусь я, как сын умершего) Петрова не входит, завещаний в её пользу при жизни Сергеевым А.С. составлено не было, на иждивении Сергеева А.С. Петрова не находилась. Тот факт, что с разрешения моего отца при его жизни Петрова пользовалась принадлежащими Сергееву А.С. квартирой и автомобилем не свидетельствует о приобретении ответчиком Петровой права собственности на квартиру и автомобиль после смерти Сергеева А.С. в порядке наследования по закону.
На основании изложенного и в соответствии со ст. ст. 1142, 1152 Гражданского кодекса Российской Федерации районный суд г. Москвы:
Признать за мною – истцом Сергеевым Дмитрием Александровичем, право собственности на квартиру, расположенную по адресу: г. Москва, ул. , дом , кв. , и автомобиль марки государственного номера , в порядке наследования по закону после смерти моего отца Сергеева Александра Сергеевича, умершего «___» января 2017г., с момента открытия наследства.
К исковому заявлению прилагаю:
1. Квитанцию об оплате государственной пошлины.
2. Копию искового заявления для вручения ответчику.
3. Две копии свидетельства о смерти Сергеева А.С.
4. Две копии свидетельства о моем рождении.
5. Документы о праве собственности на квартиру и автомобиль на имя Сергеева А.С.
Склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта і суб'єктивну сторону правопорушення.
Об’єкт правопорушення – суспільні відносини або конкретні життєві блага на які посягає правопорушник, що охороняються законом (наприклад, власність, духовні цінності, здоров'я людини та ін).
Об’єктивна сторона – це зовнішня сторона правопорушення, діяння (дія чи бездіяльність), шкідливі наслідки (або загроза їх настання), прямий причинний зв’язок між діянням та наслідком. Додаткові елементи об’єктивної сторони правопорушення – це час, місце, засоби вчинення,та ін.
Суб’єкт – деліктоздатна особа, яка вчинила правопорушення. Деліктоздатність фізичної особи визначається законом з урахуванням віку і психічних можливостей контролювати свою поведінку волею і розумом (свідомістю). Суб'єктами кримінального, дисциплінарного, матеріальною правопорушення виступають лише фізичні особи, цивільного — фізичні і юридичні особи, адміністративного — переважно фізичні особи, а в окремих випадках, встановлених законодавством, і юридичні особи (порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів та ін.).
Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона правопорушення, відображає внутрішнє відношення суб’єкта до вчиненого правопорушення і його негативних наслідків, а саме — вина, мотив, мета правопорушення.
Як приклад конкретного складу правопорушення, що є фактичною підставою юридичної відповідальності можна навести ст. 115 ККУ, яка передбачає відповідальність за: 1) умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (ч. 1 ст. 115); 2) умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 115).
Об’єктом цього злочину є життя особи, початком якого вважається початок фізіологічних пологів, а кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого; 3)причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками. Суспільне небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.
Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.
В районный суд г. Москвы
Истец: Сергеев Дмитрий Александрович, адрес:
ответчик: Петрова , адрес:
Цена иска: (стоимость квартиры и автомобиля)
ИСКОВОЕ ЗАЯВЛЕНИЕ
о признании права собственности на квартиру и автомобиль
в порядке наследования по закону
Я, истец Сергеев Д.А., являюсь сыном Сергеева Александра Сергеевича, что подтверждается свидетельством о моем рождении серии №___, выданным .
Мой отец Сергеев А.С. умер «___» января 2017г. На день смерти Сергееву А.С. на праве собственности принадлежала квартира, расположенная по адресу: г. Москва, ул. , д. ___, кв. ___; и автомобиль марки государственного номера . При жизни Сергеевым А.С. завещаний составлено не было. Единственным наследником по закону после его смерти являюсь я – сын умершего Сергеев Д.А. Других наследников по закону нет.
В течение 6 месяцев со дня открытия наследства – со дня смерти своего отца Сергеева А.С., я обратился к нотариусу с заявлением о принятии наследства, однако в выдаче свидетельства о праве на наследство мне отказано. Причиной отказа в выдаче документов о праве на наследство явилось то, что сожительница моего отца – ответчица Петрова, считает спорную квартиру и автомобиль принадлежащими ей на праве собственности в порядке наследования по закону после смерти моего отца, который при жизни разрешал Петровой пользоваться его автомобилем, зарегистрировал её в своей квартире в г. Москве, где Петрова проживает в настоящее время.
В действительности Петрова не является наследником по закону после смерти моего отца Сергеева А.С., так как брак между Петровой и Сергеевым А.С. до момента смерти последнего зарегистрирован не был. В круг наследников первой очереди (к каковым отношусь я, как сын умершего) Петрова не входит, завещаний в её пользу при жизни Сергеевым А.С. составлено не было, на иждивении Сергеева А.С. Петрова не находилась. Тот факт, что с разрешения моего отца при его жизни Петрова пользовалась принадлежащими Сергееву А.С. квартирой и автомобилем не свидетельствует о приобретении ответчиком Петровой права собственности на квартиру и автомобиль после смерти Сергеева А.С. в порядке наследования по закону.
На основании изложенного и в соответствии со ст. ст. 1142, 1152 Гражданского кодекса Российской Федерации районный суд г. Москвы:
Признать за мною – истцом Сергеевым Дмитрием Александровичем, право собственности на квартиру, расположенную по адресу: г. Москва, ул. , дом , кв. , и автомобиль марки государственного номера , в порядке наследования по закону после смерти моего отца Сергеева Александра Сергеевича, умершего «___» января 2017г., с момента открытия наследства.
К исковому заявлению прилагаю:
1. Квитанцию об оплате государственной пошлины.
2. Копию искового заявления для вручения ответчику.
3. Две копии свидетельства о смерти Сергеева А.С.
4. Две копии свидетельства о моем рождении.
5. Документы о праве собственности на квартиру и автомобиль на имя Сергеева А.С.
«» 2017г.
Истец (Сергеев Д.А.)
Склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта і суб'єктивну сторону правопорушення.
Об’єкт правопорушення – суспільні відносини або конкретні життєві блага на які посягає правопорушник, що охороняються законом (наприклад, власність, духовні цінності, здоров'я людини та ін).
Об’єктивна сторона – це зовнішня сторона правопорушення, діяння (дія чи бездіяльність), шкідливі наслідки (або загроза їх настання), прямий причинний зв’язок між діянням та наслідком. Додаткові елементи об’єктивної сторони правопорушення – це час, місце, засоби вчинення,та ін.
Суб’єкт – деліктоздатна особа, яка вчинила правопорушення. Деліктоздатність фізичної особи визначається законом з урахуванням віку і психічних можливостей контролювати свою поведінку волею і розумом (свідомістю). Суб'єктами кримінального, дисциплінарного, матеріальною правопорушення виступають лише фізичні особи, цивільного — фізичні і юридичні особи, адміністративного — переважно фізичні особи, а в окремих випадках, встановлених законодавством, і юридичні особи (порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів та ін.).
Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона правопорушення, відображає внутрішнє відношення суб’єкта до вчиненого правопорушення і його негативних наслідків, а саме — вина, мотив, мета правопорушення.
Як приклад конкретного складу правопорушення, що є фактичною підставою юридичної відповідальності можна навести ст. 115 ККУ, яка передбачає відповідальність за: 1) умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (ч. 1 ст. 115); 2) умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 115).
Об’єктом цього злочину є життя особи, початком якого вважається початок фізіологічних пологів, а кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого; 3)причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками. Суспільне небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.
Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.