Изучая социальные нормы,можно заметить,что многие из них связаны.особенно глубокую связь имеют право и мораль. не случайно существует выражение, что право - \"моральный минимум \"мораль - это внутренний, духовный регулятор нашей жизнедеятельности, позволяющий судить о добре и зле, хорошем и плохом как вокруг нас, так и в себе самомому.и все-таки мораль и право - разные, самостоятельные, суверенные, как говорят правоведы, социальные регуляторы, и каждый из них имеет свою особую ценность кажется, что вы и сами уже неплохо это понимаете. а если посмотреть глубже, в самую суть, то выясняется, что духовная основа морали гораздо шире: здесь и любовь, и милосердие, и сострадание, и великодушие, и всепрощения, и покаяние, и самопожертвование, и многие в многое другое даже самые справедливые и гуманные нормы права не могут позволить себе всего этого: они всегда обязаны быть строгими, определенным даже жесткими, иначе перестанут быть мер й, пределом свободи.
Відповідь:Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.
Відповідь:Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.
Пояснення: