Відповідність встановленим умовам сама по собі не є гарантією набуття громадянства. Набуття громадянства шляхом натуралізації не визнається суб'єктивним правом людини. Суб'єктивному праву завжди відповідає чийсь обов'язок. Обов'язку щодо натуралізації держава не має. Це означає, що особа може претендувати на набуття громадянства в порядку натуралізації, але держава не зобов'язана надавати його. За деякими винятками (усиновлення, встановлення опіки, визнання батьківства, іноді - одруження; набуття громадянства у таких випадках називається натуралізацією за законом) законодавство не визнає за особою права на натуралізацію, вона є дозвільною за своїм характером процедурою. Порядок натуралізації може бути спрощений для осіб: у набутті громадянства якими заінтересована сама держава (наприклад, великими підприємцями, видатними вченими, спортсменами, фахівцями певних спеціальностей тощо); одружених з громадянами даної держави; народжених від колишніх громадян даної держави; усиновлених громадянами даної держави; корінної в даній державі національності та деяких інших. Спрощеними різновидами натуралізації є: - оптація - вибір громадянства; - - трансферт - зміна громадянства у зв'язку з переходом території від однієї держави до іншої; - реінтеграція - поновлення в громадянстві колишніх громадян даної держави; - реєстрація - надання громадянства особі, яка має на нього право.
Президентская республика — форма правления, которая характеризуется соединением в руках президента полномочий главы государства и главы правительства. для п.р. характерны следующие особенности: наделение президента полномочиями главы государства и главы исполнительной власти; выборы президента на всеобщих выборах, вследствие чего не только законодательная, но и исполнительная власть получает мандат от народа; отсутствие ответственности исполнительной власти перед парламентом за проводимую политику; правительство формируется президентом, он же назначает на высшие должности и смещает с должностей в аппарате исполнительной власти.
